Постанова
Іменем України
09 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 161/9532/20
провадження № 61-2017св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: комунальне підприємство "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації", ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Луцької міської ради, приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Горбач Леся Сергіївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Волинського апеляційного суду від 30 грудня 2021 року у складі колегії суддів:
Карпук А. К., Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до комунального підприємства "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації", ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Луцької міської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Горбач Л. С., про визнання дій, рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності противоправними, скасування рішень державного реєстратора та визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
10 грудня 2014 року укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Грушицькою В. В., реєстраційний номер 6528, і цього дня між ними укладено іпотечний договір, посвідчений тим же приватним нотаріусом, реєстраційний номер 6531, за яким іпотекодавці - ОСОБА_1, ОСОБА_4, які діяли також і від свого імені та в інтересах свого малолітнього сина
ОСОБА_5, передали в іпотеку ОСОБА_2 нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .
Окрім договору позики ОСОБА_1 власноруч написав письмову розписку ОСОБА_2 про отримання від неї в борг 150 000,00 грн, яку передав останній.
В кінці грудня 2019 року на адресу позивача надійшла письмова вимога від ОСОБА_3 про звільнення квартири, із змісту якої вбачається, що
ОСОБА_2 25 червня 2019 року зареєструвала у державного реєстратора КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" право власності на квартиру АДРЕСА_1, а 05 листопада 2019 року продала її ОСОБА_3 .
Вважає дії державного реєстратора КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" Гейзера С. А. та ОСОБА_6 щодо перереєстрації права власності на спірну квартиру та продажу ОСОБА_3 протиправними та такими, що суперечать положенням вимог Законів України "Про іпотеку", "Про охорону дитинства", "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Порядку державної реєстрації реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25 грудня 2015 року та Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 квітня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що 17 жовтня 2018 року, діючи в інтересах та від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності, ОСОБА_7 направлено ОСОБА_1,
ОСОБА_4, ОСОБА_5 на їх адресу: АДРЕСА_2, вимогу про усунення порушень договору позики від 10 грудня 2014 року протягом 30-ти днів з дня отримання цієї вимоги. Факт направлення та отримання вимоги підтверджується повідомленням ТОВ "Нова Пошта". ОСОБА_2, звертаючи стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, діяла в межах наданих їй законом та договором прав та повноважень, що виключає посилання позивача на протиправність її дій в межах захисту своїх майнових прав та інтересів.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 квітня
2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
від 27 червня 2019 року, індексний номер: 47536013, яке було прийнято державним реєстратором К. П. "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" Гейзером С. А. про реєстрацію права власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою:
АДРЕСА_2, за ОСОБА_2 .
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
від 05 листопада 2019 року, індексний номер: 49536135, яке було прийнято державним реєстратором КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" Красневичем О. А. про реєстрацію іншого речового права, іпотеки на квартиру, що розташована за адресою:
АДРЕСА_2, за ОСОБА_2 .
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
від 05 листопада 2019 року, індексний номер: 49537050, яке було прийнято державним реєстратором КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" Красневичем О. А. про реєстрацію обтяження, заборони на нерухоме майно на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 15 листопада
2021 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, щодо квартири за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрований в реєстрі за № 1766.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" відмовлено.
Частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що іпотекодержателем ОСОБА_2 не надано доказів виконання вимог статті 35 Закону України "Про іпотеку" та Порядку № 1127 щодо надіслання боржнику та відмінним від боржника іпотекодавцям повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, що унеможливило встановлення державним реєстратором завершення 30-денного строку, сплив якого пов`язується з проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі й шляхом набуття права власності, тому державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за ОСОБА_2 проведена всупереч норм чинного законодавства.
При цьому судом враховано, щоспір щодо рішень про реєстрацію речового права виник між позивачем та відповідачем ОСОБА_2, тому КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" є неналежними відповідачем, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог, пред`явлених до КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації", необхідно відмовити із цієї підстави.
Короткий зміст додаткової постанови суду апеляційної інстанції
У грудні 2021 року ОСОБА_1 подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому просив вирішити питання про розподіл судових витрат, зокрема стягнути з відповідачів на його користь судовий збір у розмірі 20 664,45 грн та 25 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Додатковою постановою Волинського апеляційного суду від 30 грудня
2021 року заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 10 332,25 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
В частині вимог про стягнення з відповідачів витрат на правничу допомогу відмовлено.
Апеляційний суд виходив з того, що оскільки в задоволені позову до КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" відмовлено, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 20664,50 грн підлягають стягненню з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 по 10332,25 грн з кожного.
Разом з тим, враховуючи, щоані позивач, ані його представник під час судового розгляду справи не подавали доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, також не було зроблено заяву до закінчення судових дебатів про долучення відповідних доказів після ухвалення рішення суду, тому колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що підстави для стягнення на користь позивача витрат на професійну правову допомогу відсутні.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У лютому 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на додаткову постанову Волинського апеляційного суду від 30 грудня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 08 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 жовтня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати частково додаткову постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення з відповідачів судових витрат за професійну правничу допомогу та ухвалити у скасованій частині нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь позивача 25 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду
від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, провадження № 12-94гс20, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19, від 15 червня 2021 року справа № 159/5837/19, провадження № 61?10459св20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції встановлено, що на обґрунтування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу було надано копію договору про надання правової допомоги № 85 від 18 листопада 2019 року та ордери серії АС №1020699 від 16 червня 2021 року та серії АС №1005638 від 05 травня
2020 року.
Згідно з умовами, викладеними у пункті 1.7 вказаного договору, за правову допомогу, передбачену в підпункті 1.2 договору, замовник сплачує адвокату сталий розмір винагороди в розмірі 25 000,00 грн. Оплату замовник здійснює протягом 30 днів з моменту ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вважає, що оскільки в договорі встановлено фіксований розмір гонорару адвоката, то позивач і його представник не повинні підтверджувати розмір гонорару.
Також зазначав, що витрати за надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено, а обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Крім того вказував, що представником позивача до завершення судових дебатів у суді апеляційної інстанції було зроблено заяву про те, що докази на підтвердження витрат на правничу допомогу будуть надані суду впродовж п`яти днів з дати ухвалення рішення, що і було зроблено, проте суд апеляційної інстанції цьому належної уваги не приділив.
Таким чином ОСОБА_1 оскаржено додаткову постанову апеляційного суду тільки в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення з відповідачів судових витрат за професійну правничу допомогу, а тому рішення суду апеляційної інстанції переглядається судом касаційної інстанцій тільки в цій частині відповідно до вимог частини першої
статті 400 ЦПК України.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 квітня 2021 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник позивача ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Постановою Волинського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1, подану його представником ОСОБА_8, задоволено частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 квітня
2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
від 27 червня 2019 року, індексний номер: 47536013, яке було прийнято державним реєстратором К. П. "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" Гейзером С. А. про реєстрацію права власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою:
АДРЕСА_2, за ОСОБА_2 .
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
від 05 листопада 2019 року, індексний номер: 49536135, яке було прийнято державним реєстратором КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" Красневичем О. А. про реєстрацію іншого речового права, іпотеки на квартиру, що розташована за адресою:
АДРЕСА_2, за ОСОБА_2 .
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
від 05 листопада 2019 року, індексний номер: 49537050, яке було прийнято державним реєстратором КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" Красневичем О. А. про реєстрацію обтяження, заборони на нерухоме майно на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 15 листопада
2021 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, щодо квартири за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрований в реєстрі за № 1766.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" відмовлено.
09 грудня 2021 року до апеляційного суду позивач ОСОБА_1 подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив вирішити питання про розподіл судових витрат, зокрема стягнути з відповідачів на користь позивача 20664,45 грн витрат по сплаті судового збору та 25000 грн витрат на правничу допомогу.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до квитанцій № 61, 62 від 15 червня 2020 року ОСОБА_1 сплатив 8265,80 грн судового збору за подання позовної заяви, а відповідно до квитанції № 23 від 06 липня 2021 року - 12398,70 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Крім того, на підтвердження витрат на оплату за надану правничу допомогу заявник подав копію договору про надання правової допомоги № 85
від 18 листопада 2019 року.
2. Мотивувальна частина