Постанова
Іменем України
09 листопада 2022 року
місто Київ
справа № 295/15702/20
провадження №61-6669св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, поданої від її імені адвокатом Полонською Людмилою Миколаївною, на постанову Житомирського апеляційного суду
від 15 червня 2022 року у складі колегії суддів: Шевчук А, М., Талько О. Б., Коломієць О. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про накладення стягнення на майно передане спадкоємцю в натурі.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 27 вересня 2013 року між ним та
ОСОБА_3 укладений попередній договір (про укладення в майбутньому договору купівлі - продажу) житлового будинку, розташованого за адресою:
АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В. Я., зареєстрований у реєстрі за 10124 (далі - попередній договір від 27 вересня 2013 року № 10124). На забезпечення виконання умов зазначеного договору він передав
ОСОБА_3 завдаток в сумі 148 500,00 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, єдиним спадкоємцем після його смерті є ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У межах шестимісячного строку ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Житомирського нотаріального округу Горай О. С. (далі - приватний нотаріус Горай О. С.) із заявою- претензією до спадкоємців ОСОБА_3 .
У червні 2014 року позивач надіслав ОСОБА_2, в особі її законного представника - матері ОСОБА_4, вимогу про виконання умов попереднього договору від 27 вересня 2013 року № 10124, у якій просив протягом десяти днів з дня отримання копії вимоги, повідомити про час та місце виконання умов договору. Зазначену вимогу ОСОБА_4 отримала 30 червня 2014 року, однак виконувати її відмовилася.
09 грудня 2014 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину на 3/4 ідеальних частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Посилаючись на те, що відповідач відмовляється виконувати умови попереднього договору від 27 вересня 2013 року № 10124, сплачений на виконання умов зазначеного договору одноразовий платіж у розмірі 148 500,00 грн не повернула, позивач просив накласти стягнення на 3/4 ідеальних частин житлового будинку ринковою вартістю 468 282,00 грн, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, які передані спадкоємцю ОСОБА_2 в натурі, на погашення заборгованості в сумі 297 000,00 грн (148 500,00 грн - завдаток, 148 500,00 грн- штраф) за попереднім договором від 27 вересня 2013 року № 10124.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира 17 березня 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 17 листопада 2016 року у справі
№ 295/10317/15-ц встановлено, що внаслідок смерті ОСОБА_3, правовідносини сторін за попереднім договором від 27 вересня 2013 року
№ 10124 припинилися, позивач ОСОБА_1 не є кредитором у зобов`язанні, обов`язки за вказаним договором не увійшли до складу спадщини і не перейшли до ОСОБА_2, як спадкоємця, а тому відсутні правові підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно, яке було передане спадкоємцю в натурі, відповідно до частини другої статті 1282 ЦК України.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 15 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 березня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про задоволення позову частково.
Звернено стягнення на 1/4 ідеальну частину житлового будинку, ринковою вартістю 156 094,00 грн, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка успадкована в складі 1/4 ідеальних частин зазначеного житлового будинку, спадкоємцем ОСОБА_2 в натурі, на погашення заборгованості в сумі 148 500,00 грн перед ОСОБА_1 за попереднім договором (укладення в майбутньому договору купівлі-продажу) житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Сєтаком В. Я., зареєстрований у реєстрі за №10124. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на виконання умов попереднього договору від 27 вересня 2013 року № 10124, позивач сплатив ОСОБА_3 грошову суму у розмірі 148 500,00 грн, за яку останній погодився продати належну йому частину житлового будинку. Смерть ОСОБА_3 не є підставою для припинення його зобов`язання за вказаним договором, оскільки не є нерозривно пов`язаним з його особою.У розумінні чинного законодавства та умов попереднього договору передані ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 148 500,00 грн за своєю правовою природою є авансом, який підлягає поверненню, спадкоємцями ОСОБА_3 .
Вирішуючи заяву ОСОБА_2 про застосування позовної давності, апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 звернувся із зазначеним позовом з пропуском строку звернення до суду за захистом порушеного права. Разом з тим, оскільки він завчасно звернувся з претензією до спадкоємців ОСОБА_3 про виплату йому сплачених за попереднім договором коштів, не втрачав зацікавленість у вирішенні спору і намагався захисти порушене право, суд дійшов висновку, що позивач пропустив позовну давність з поважних причин, що є підставою для її поновлення.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Полонська Л. М., на постанову Житомирського апеляційного суду від 15 червня 2022 року, у якій вона просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, змінивши підстави відмови у задоволенні позову - за спливом позовної давності, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі
№ 914/3224/16, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 645/3265/13-ц, від 06 жовтня 2021 року у справі № 359/4206/19.
Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України та витребувано із суду першої інстанції матеріали справи.
У вересні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 у якому він просив касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного суду
від 15 червня 2022 року залишити без змін.
Справа надійшла до суду касаційної інстанції у серпні 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 вересня 2013 року між ОСОБА_3 (продавцем) та ОСОБА_1 (покупцем) укладений попередній договір (про укладення в майбутньому договору купівлі-продажу), посвідчений приватним нотаріусом Сєтак В. Я., зареєстрований у реєстрі за
№ 10124.
Відповідно до пункту 1.1 договору, ОСОБА_3 зобов`язався передати у власність (у майбутньому продати), а ОСОБА_1 зобов`язався прийняти у власність (у майбутньому купити) належне ОСОБА_3 домоволодіння (житловий будинок), жилою площею 83,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 до 11 листопада
2013 року, про що буде укладено та посвідчено нотаріально договір купівлі-продажу (основний договір).
Пунктом 1.2. договору визначено, що продавець згоден продати, а покупець згодний купити вказане нерухоме майно за ціною 148 500,00 грн, що на день укладення попереднього договору еквівалентно 18 000,00 дол. США.
Згідно з пунктом 2.1. попереднього договору, ОСОБА_1 передав, а
ОСОБА_3 отримав завдаток у сумі 148 500,00 грн., що на день укладення договору еквівалентно 18 000,00 дол. США, тобто у розмірі, що складає повну вартість домоволодіння.
Факт передачі та отримання суми завдатку підтверджується підписами сторін. Вказаний завдаток урахований як платіж, передбачений пунктом 1.2. цього договору. Обумовлено, що якщо порушення зобов`язання станеться з вини ОСОБА_1, завдаток залишається у ОСОБА_3, а якщо порушення зобов`язання станеться з вини ОСОБА_3, він повинен повернути завдаток ОСОБА_1 та додатково сплатити суму в розмірі сплаченого завдатку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Із заявами про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Горая О. С. звернулися: ІНФОРМАЦІЯ_3 брат померлого - ОСОБА_5 та
ІНФОРМАЦІЯ_3, за згодою законного представника, на той час неповнолітня дочка померлого - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За відсутності заповіту, спадщину успадкувала дочка померлого -
ОСОБА_2, як спадкоємець першої черги за законом.
23 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса
Горая О. С. із заявою про пред`явлення вимог до спадкоємців, що прийняли спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_3, на суму, передбачену пунктом 2.1. попереднього договору від 27 вересня 2013 року № 10124.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 09 грудня
2014 року, виданого приватним нотаріусом Горій О. С., спадкоємцем майна належного ОСОБА_3, а саме 3/4 частин житлового будинку АДРЕСА_1, є його дочка ОСОБА_2 .
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 17 листопада
2016 року у справі № 295/10317/15-ц позов ОСОБА_6, в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, задоволено. Визнано припиненим правовідношення за попереднім договором (про укладення в майбутньому договору купівлі-продажу) від 27 вересня 2013 року № 10124, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 27 травня 2020 року у справі № 295/65/15-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення завдатку в сумі 148 500,00 грн та штрафу в сумі 148 500,00 грн за попереднім договором від 27 вересня 2013 року № 1024 відмовлено з підстав непередбаченого законом способу захисту.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року
№ 295/65/15-ц рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27 травня 2020 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав, а саме у зв`язку з тим, що зобов`язання ОСОБА_7 за попереднім договором не увійшли до складу спадщини, а тому не перейшли до його спадкоємців.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи та доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2, подана в її інтересах адвокатом Полонською Л. М., підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.