Постанова
Іменем України
17 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 676/2305/20
провадження № 61-8039св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивачі: заступник керівника Кам`янець-Подільської місцевої (окружної) прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, Державний навчальний заклад "Подільський центр професійно-технічної освіти",
відповідачі: Кам`янець-Подільська міська рада, ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, Державного навчального закладу "Подільський центр професійно-технічної освіти" на ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 червня 2022 року у складі судді Вдовичинського А. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 липня 2022 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року заступник керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, Державного навчального закладу "Подільський центр професійно-технічної освіти" (далі - ДНЗ), про визнання недійсним акту та витребування земельної ділянки.
В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначав, що ДНЗ є правонаступником землекористувача - Кам`янець-Подільського СПТУ-14 в Кам`янець-Подільському районі, за яким Державним актом Б № 041795 від 1983 року, виданим виконавчим комітетом Кам`янець-Подільської районної Ради народних депутатів, закріплено в безстрокове і безоплатне користування 107,0 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування. Однак розпорядженням Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації в березні 2003 року припинено право постійного користування земельною ділянкою, розташованою за межами населеного пункту, загальною площею 65,50 га та передано дану земельну ділянку до складу земель запасу Зіньковецької сільської ради.
Частина вказаної земельної ділянки відповідно до державних актів на право власності на землю передана громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства. Так, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 № 823971, виданого Довжоцькою сільською радою 28 серпня 2003 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1133, ОСОБА_3 передано в приватну власність земельну ділянку загальною площею 2,000 га (кадастровий номер 6822482400:03:001:0003). На підставі зазначеного державного акту на землю 04 червня 2014 року зареєстровано право власності за ОСОБА_3 на цю земельну ділянку.
В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від
11 червня 2019 року № 1312 право власності на вказану земельну зареєстровано за ОСОБА_1 .
Однак рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22 березня
2018 року задоволено позов ДНЗ, визнано незаконним та скасовано зазначене розпорядження Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації 2003 року про припинення право постійного користування земельною ділянкою та передачу її до складу земель запасу Зіньковецької сільської ради.
Таким чином, ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку без достатньої правової підстави та зобов`язана повернути вказане майно ДНЗ.
Заступник керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури просив;
визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії Р2 № 823971, виданий Довжоцькою сільською радою 28 серпня 2003 року та зареєстрований Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1133, яким надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 2,000 га (кадастровий номер 6822482400:03:001:0003) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться на території Довжоцької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області;
витребувати у ОСОБА_1 на користь держави в особі ДНЗ вказану земельну ділянку;
стягнути з відповідачів судовий збір.
Короткий зміст ухвали і постанови судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 червня 2022 року, залишеною без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 28 липня 2022 року, задоволено клопотання представника відповідача - Гінзеровської І. О., позов заступника керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ДНЗ до Кам`янець-Подільської міської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на землю та витребування земельної ділянки залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до правового висновку, сформульованого у постанові Великої Палати Верховного Суду від
06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України від
14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", має застосовуватися з урахуванням положень абзац 1 частини першої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.
У постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 204/6292/18 викладено правовий висновок про те, що саме наявність державно-владних повноважень відокремлює органи державної влади від інших державних установ, які також утворюються державою для здійснення завдань і функцій держави, але на відміну від органів державної влади не наділяються владними повноваженнями. Органи державної влади є складовою частиною державного апарату - системи органів та осіб, які наділяються певними правами та обов`язками щодо реалізації державної влади. Натомість державні організації (установи, заклади) на відміну від державного органу не мають державно-владних повноважень, не виступають від імені держави та виступають частиною механізму, а не апарату держави. Державна організація - це створений державою колектив працівників чи службовців, що характеризується організаційною єдністю, а також наявністю нормативно-визначених повноважень в одній зі сфер суспільних відносин. При цьому, така організація має власний кошторис.
Зважаючи на те, що ДНЗ відповідно до пунктів 1.1, 7.1 Статуту (а. с. 21, 31, т. 1) підпорядкований Міністерству освіти і науки України, є державним професійно-технічним навчальним закладом, порядок фінансування та матеріально технічне забезпечення якого визначаються Бюджетним кодексом України, законами України "Про освіту", "Про професійну технічну освіту", "Про загальну середню освіту", "Про вищу освіту", іншими законодавчими актами, а тому вказаний державний навчальний заклад є державною установою та не має статусу суб`єкта владних повноважень, в особі якого прокурор може звертатися з позовом в інтересах держави.
На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді юридичних осіб.
Позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави, зокрема, в особі ДНЗ. Оскільки ДНЗ не є органом державної влади і не є суб`єктом владних повноважень, то звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі ДНЗ є безпідставним, враховуючи правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у справі № 367/2271/15-ц (провадження № 61-3530св21), а тому позовна заява, подана в інтересах зазначеного навчального закладу, підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції щодо залишення позову в частині в частині в інтересах держави в особі ДНЗ без розгляду відповідає правовому висновку, сформульованому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі
№ 911/2169/20. Цим висновком Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини третьої статті 23 Закону в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства.
У постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №204/6292/18 та від 17 червня 2020 року у справі № 204/7119/18 викладено правовий висновок про те, що саме наявність державно-владних повноважень відокремлює органи державної влади від інших державних установ, які також утворюються державою для здійснення завдань і функцій держави, але на відміну від органів державної влади не наділяються владними повноваженнями. Органи державної влади є складовою частиною державного апарату - системи органів та осіб, які наділяються певними правами та обов`язками щодо реалізації державної влади. Натомість державні організації (установи, заклади) на відміну від державного органу не мають державно-владних повноважень, не виступають від імені держави та виступають частиною механізму, а не апарату держави.
Відтак суд першої інстанції прийшов до законного та обґрунтованого висновку, що позов прокурора в інтересах держави в особі училища по суті заявлених позовних підлягає залишенню без розгляду.
Аргументи учасників справи
У серпні 2022 року заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що державні установи відрізняються від органів держави, але їх не можна протиставляти один одному, оскільки усі вони є державними організаціями, які діють у єдності та взаємозв`язку: державний апарат забезпечує реалізацію функцій держави завдяки діяльності установ, якими керує. Так, пунктами 1.1. та 7.1 Статуту ДНЗ, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки № 47 від 22 січня 2016 року, передбачено, що ДНЗ є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України державним професійно-технічним навчальним закладом третього атестаційного рівня та є неприбутковим закладом. Пунктом 1.2. статуту ДНЗ передбачено, що головним завданням ДНЗ є забезпечення права громадян України на професійне навчання відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей з метою задоволення потреб економіки країни у кваліфікованих і конкурентоспроможних на ринку праці робітникам. Згідно п. 7.11 Статуту передбачено, що ДНЗ несе відповідальність перед Міністерством освіти і науки України за збереження та використання за призначенням закріпленого за ним майна. Згідно листа Міністерства освіти та науки України від 15 квітня 2019 року № 1/11-3673 директор навчального закладу, який діє відповідно до Закону України "Про освіту" та Статуту ДНЗ, несе особисту відповідальність за функціонування установи, зобов`язаний дотримуватись вимог чинного законодавства України, забезпечувати статутну діяльність, вчиняти весь можливий комплекс дій щодо збереження майна установи.