ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 702/856/18
провадження № 51-841км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_5.,
суддів ОСОБА_6., ОСОБА_7.,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_8.,
прокурора ОСОБА_9,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_10.,
законного представника
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_10. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 13 грудня 2021 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 10 травня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12018250220000158, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Вступ
ОСОБА_2 13 червня 2018 року у період часу з 03:00 по 03:40, перебуваючи в
м. Монастирище Черкаської області, будучи в стані алкогольного сп`яніння, за попередньою змовою та спільно з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, вчинив вбивство потерпілого, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Суд першої інстанції кваліфікував діяння та засудив ОСОБА_2 за п. 12 ч. 2
ст. 115 КК України.
Апеляційний суд, після перегляду вироку суду першої інстанції за апеляційною скаргою захисника, судове рішення залишив без змін.
Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, захисник подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, в порядку касаційного розгляду, має відповісти на доводи про правильність застосування судами у даному кримінальному провадженні закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації дій засудженого за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України та наявність невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 13 грудня 2021 року ОСОБА_2 засуджено за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 11 років.
Вирішено питання щодо заявленого цивільного позову та долі речових доказів у даному кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 13 червня
2018 року у період часу з 03:00 по 03:40, перебуваючи на території міського скверу, що розташований на вул. Соборній, 123 у м. Монастирище Черкаської області, будучи в стані алкогольного сп`яніння, за попередньою змовою та спільно з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, діючи умисно, протиправно та цілеспрямовано, реалізовуючи свій єдиний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті (вбивства) потерпілого ОСОБА_3, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, нанесли не менше 46 ударів руками та ногами в область голови, шиї, грудної клітки, верхніх та нижніх кінцівок, серед них: закрита черепно-мозкова травма без ушкодження кісток черепа з крововиливами під тверді та м`які мозкові оболонки, забій-розміщення головного мозку, що ускладнилась травматичним набряком, набуханням головного мозку й здавлення головного мозку, які належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та від яких настала смерть потерпілого.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 10 травня 2022 року вирок районного суду залишено без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи особи, яка їх подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить скасувати судові рішення щодо
ОСОБА_2 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
При цьому, надаючи свою оцінку фактичним обставинам у даному кримінальному провадженні, захисник стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно кваліфікували дії засудженого ОСОБА_2 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, оскільки він не мав умислу саме на позбавлення життя потерпілого, а лише заподіяв тяжкі тілесні ушкодження, які спричинили смерть потерпілого, тому дії засудженого слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 121 КК України з подальшим призначенням покарання в межах санкції вказаної норми.
Вказує, що висновки судів не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а ухвалені судові рішення щодо його підзахисного - вимогам ст. ст. 370, 374 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченні на касаційну скаргу захисника прокурор наводить обґрунтування на спростування доводів скарги та просить залишити її без задоволення як безпідставну.
У судовому засіданні захисник та законний представник засудженого виступили на підтримку поданої скарги, а прокурор заперечував проти її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника, законного представника засудженого та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суду, та застосовані норми права
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Зі змісту касаційної скарги захисника вбачається, що він, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано в статтях 409 та 410 КПК України, просить доказам у справі дати іншу оцінку, ніж ту, яку дали суди першої й апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Стосовно доводів касаційної скарги захисника про те, що засуджений
ОСОБА_2 не мав умислу саме на позбавлення життя потерпілого, а тому його дії охоплюються диспозицією ч. 2 ст. 121 КК України, як заподіяння умисних тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого, то колегія суддів зазначає таке.
Так, ч. 1 ст. 115 КК України передбачено відповідальність за умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, а ч. 2 ст. 121 КК України - відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Умисне вбивство слід відрізняти від умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого. Визначальним при цьому є спрямованість умислу винного, його суб`єктивне ставлення до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до таких наслідків характеризується необережністю.
Питання про наявність умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, а також спосіб вчинення злочину, засоби та знаряддя злочину.
Слід мати на увазі, що спосіб відображає насамперед причинний зв`язок між діяннями та наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб та засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів та наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинення діянь.
Що стосується матеріалів даного провадження, то у поданій касаційній скарзі захисником наявність конфлікту між засудженим, його товаришем, особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження та потерпілим, факт спричинення потерпілому зазначеними особами тілесних ушкоджень не оскаржується.
Із матеріалів кримінального провадження слідує, що у встановлений день, час та місці засуджений спільно з особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, нанесли в ділянку голови та обличчя потерпілого не менше як 21 удар; в ділянку шиї - не менше як 1 удар; в ділянку правої верхньої кінцівки - не менше як 4 удари; в ділянку лівої верхньої кінцівки - не менше як 7 ударів; в ділянку правої нижньої кінцівки - не менше як 4 удари, в ділянку лівої нижньої кінцівки - не менше 10 ударів.
Також згідно з висновками експерта № 05-7-02/221 від 15 червня, 03 серпня 2018 року, смерть потерпілого ОСОБА_3 настала в результаті закритої черепно-мозкової травми без ушкодження кісток черепа з крововиливами під тверді та м`які мозкові оболонки, забоєм-розміщенням головного мозку, що ускладнилась травматичним набряком, набуханням головного мозку й здавлення головного мозку. При цьому в ділянці правого та лівого передпліччя та лівої кисті ОСОБА_3 виявлено садна та синці, дані тілесні ушкодження можуть вказувати на можливу боротьбу чи самооборону. Можливо заподіяння, виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_3, внаслідок нанесення йому ударів рукою (ами) або взутими ногою (ами) не виключається. Враховуючи різний характер та локалізацію тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 можливість утворення виявлених у нього тілесних ушкоджень в результаті дій одного чинника (предмета) малоймовірна. Косо-смугасті садна в ділянці передніх поверхонь колінних суглобів та садна тильної поверхні лівої стопи в ділянці дистальних фаланг 1, 2, 3, 4 пальців могли виникнути, як при активному чи пасивному переміщенні потерпілого після заподіяння тілесних ушкоджень, так і при нанесенні йому тілесних ушкоджень у ці ж ділянки. Переважна кількість тілесних ушкоджень, які були виявлені при судово-медичних експертизах трупа ОСОБА_3 були спричинені внаслідок нанесення ударів в ділянку голови, шиї верхніх та нижніх кінцівок, грудної клітки. Можливість утворення наявних у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень внаслідок падіння з положення стоячи, з наданням тілу прискорення або без такого з наступним ударом об тверду поверхню практично виключається (т. 1, а. п. 153-161, 167-170).