ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 185/6204/19
провадження № 51-5210км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_11.,
суддів ОСОБА_12., ОСОБА_13.,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_14.,
прокурора ОСОБА_15.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_16. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017090250000481, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_2 та цивільного позивача ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 7 травня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 роківз позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
Позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на їх користь у рахунок відшкодування моральної шкоди по 100 000 грн кожній.
Прийнято рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 23 квітня 2019 року близько 11:20, керуючи технічно справним автомобілем "Mercedes-Benz Е 420", реєстраційний номер НОМЕР_1, який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_4, рухався по лівій смузі проїзної частини вул. Дніпровської у м. Павлограді Дніпропетровської області, яка має по дві смуги руху в кожному напрямку, від вул. Кравченка у напрямку вул. Преображенської, наближаючись до нерегульованого перехрестя з другорядною вулицею Карбишева.
У зазначений час у зустрічному напрямку, по лівій смузі вул. Дніпровської від вул. Преображенської в напрямку вул. Кравченка, із перевищенням дозволеної в населеному пункті швидкості рухався технічно справний мотоцикл "Triumph Daytona 675", без реєстраційного номера, під керуванням водія ОСОБА_5 .
Наблизившись до перехрестя з другорядною вулицею Карбишева, водій ОСОБА_1 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, виявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не маючи будь-яких, перешкод технічного і фізичного характеру для безпечного забезпечення руху, за наявності об`єктивної та реальної можливості спостерігати за рухом транспортних засобів у зустрічному напрямку, не надав дороги мотоциклу і почав виконувати поворот ліворуч, рухаючись у напрямку заїзду до вул. Карбишева, виїхавши при цьому на зустрічні смуги руху вул. Дніпровської.
У ході подальшого зближення транспортних засобів 23 квітня 2019 року приблизно об 11 годині 20 хвилин на вул. Дніпровській перед перехрестям з вул. Карбишева водій ОСОБА_1 на правій смузі зустрічного напрямку допустив зіткнення правою передньою частиною керованого ним автомобіля з передньої частиною мотоцикла на смузі руху останнього.
Своїми діями водій ОСОБА_1 грубо порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, п. п. "б" п. 2.3, п. 10.4 Правил дорожнього руху (далі - ПДР).
Порушення водієм ОСОБА_1 п. 10.4 ПДР, з технічної точки зору, перебуває в причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та з її наслідками.
Невиконання вищевказаного пункту ПДР призвело до ДТП, внаслідок чого водію мотоцикла ОСОБА_5 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, що стали безпосередньою причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 о 20:00 у ВAIT КЗ "Павлоградська міська лікарня № 4" ДОР".
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року апеляційну скаргу прокурора та об`єднану апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 та цивільного позивача ОСОБА_3 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Короткий зміст вимог, наведених у касаційній скарзі, та узагальнені доводи осіб, які її подали
У касаційній скарзі потерпіла та цивільний позивач, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі обвинуваченого через м`якість, просять скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх доводів вони посилаються на судову практику і вказують, що суд апеляційної інстанції:
- залучив до справи та дослідив нові докази, надані ОСОБА_1 під час розгляду апеляційної скарги, а саме копії розрахункових документів, які підтверджували факт здійснення грошових переказів на їх ім`я вже після ухвалення вироку суду. Між тим, ці докази виникли після ухвалення вироку та відповідно суд першої інстанції не досліджував їх і не брав до уваги під час ухвалення вироку;
- не взяв до уваги заперечень ОСОБА_6 щодо залучення вказаних доказів, яка в судовому засіданні зазначила про те, що розрахункові документи лише свідчать про виконання засудженим вироку суду від 7 травня 2021 року в частині цивільного позову, в той час як здійснення останнім грошових переказів на виконання вироку суду, з огляду на судову практику (постанови Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 565/1535/18 та від 06 квітня 2021 року у справі № 388/1142/17), не можна вважати добровільним відшкодуванням шкоди, завданої злочином;
- вийшов за межі апеляційного перегляду, залучивши, дослідивши та взявши до уваги нові докази, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки на їх підставі дійшов висновку про можливість застосування ст. 75 КК під час призначення покарання ОСОБА_1 та залишення вироку суду в силі;
- не надав оцінки доводам в апеляційній скарзі про те, що висновки суду першої інстанції щодо наявності на утриманні обвинуваченого двох неповнолітніх дітей не відповідають фактичним обставинам справи та доказам на їх підтвердження, оскільки в матеріалах кримінального провадження містяться свідоцтва про народження дітей. Зі свідоцтва про народження ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, виходить, що на день ухвалення вироку вона досягла повноліття. У свою чергу у свідоцтві про народження ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, батьком зазначений ОСОБА_9 . Доказів того, що ОСОБА_8 є дитиною засудженого, стороною захисту під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій не було надано;
- не надав оцінки доводам в апеляційній скарзі про те, що після ДТП та під час розгляду справи судом першої інстанції засуджений не вживав заходів щодо відшкодування шкоди, належних доказів цього матеріали справи не містять, аргументи ОСОБА_1 про передання грошей потерпілим через знайомого не знайшли свого підтвердження, а також не мотивував відхилення вказаних доводів чи їх спростування;
- погоджуючись із вироком суду першої інстанції, в повному обсязі не врахував тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК належить до тяжких злочинів, непоправні тяжкі наслідки для потерпілих у вигляді смерті рідної людини, позицію потерпілих, які просили суд застосувати до ОСОБА_1 реальне покарання у виді позбавлення волі, безпідставно врахував наявність на утриманні ОСОБА_1 двох неповнолітніх дітей та добровільне відшкодування потерпілим шкоди, завданої злочином, не навів переконливих мотивів, на підставі яких призначив йому покарання із застосуванням положень ст. 75 КК, чим на думку потерпілої та цивільного позивача, порушив вимоги статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК);
- не звернув уваги та не надав оцінки доводам апеляційної скарги про те, що характер та численність грубих порушень ПДР ОСОБА_1 перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням ДТП, а також те, що саме ОСОБА_1 в першу чергу повинен був дати дорогу мотоциклу під керуванням ОСОБА_5 та мав таку можливість;
- залишив поза увагою вищезазначені доводи апеляційної скарги і, оцінюючи правильність та справедливість призначеної засудженому міри примусу й обґрунтованість рішення про застосування ст. 75 КК, без належного урахування змісту і обсягу допущених ОСОБА_1 грубих порушень вимог правил безпеки дорожнього руху дійшов висновку про можливість виправлення та перевиховання останнього без ізоляції від суспільства, допустивши неправильне застосування положень ст. 75 КК, що призвело до призначення м`якого покарання.
Потерпіла і цивільний позивач вважають, що призначене ОСОБА_1 покарання у зазначеному виді й розмірі є несправедливим і таким, що не відповідає вимогам ст. 65 КК, оскільки не сприятиме його виправленню і перевихованню, не є необхідним і достатнім щодо нього й не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності та справедливості.
Також вважають, що викладене свідчить про незабезпечення позитивного обов`язку держави з охорони права на життя, неефективне, з огляду на можливість призначення надто м`якого покарання, запобігання порушенням ПДР та попередження вчинення нових подібних злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Позиції учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу не надійшло.
У судовому засіданні:
- прокурор підтримав вимоги потерпілої, викладені в касаційній скарзі, та зазначив, що цивільний позивач, з огляду на положення, передбачені ст. 425 КПК, може оскаржувати судові рішення лише в частині, що стосується вирішення цивільного позову, проте скарга таких вимог не містить, тому підтримує касаційну скаргу частково;
- засуджений і його захисник вважали ухвалу апеляційного суду законною та обґрунтованою, просили залишити її без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКсуд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду стосовно доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинних дій за обставин, установлених судом та викладених в ухвалі, а також кримінально-правова оцінка його діянь за ч. 2 ст. 286 КК у касаційній скарзі не оспорюються.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися з цією скаргою як потерпілі.
Після витребування матеріалів кримінального провадження встановлено, що у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_2 має статус потерпілої, а ОСОБА_3 - цивільного позивача.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 425 КПК цивільний позивач, його представник або законний представник мають право подати касаційну скаргу у частині, що стосується вирішення цивільного позову.
Проте зі змісту касаційної скарги не вбачається, що оспорюються судові рішення попередніх інстанцій у частині, яка стосується вирішення цивільного позову.
З урахуванням зазначеного касаційне провадження за касаційною скаргою цивільного позивача ОСОБА_3 підлягає закриттю.
Щодо доводів касаційної скарги потерпілої в частині призначення покарання та обґрунтованості звільнення від відбування призначеного покарання Суд зазначає таке.
За статтею 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно із ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Так, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, який згідно з вимогами ст. 12 КК є тяжким злочином, за вчинення якого передбачено основне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років або без такого.
Як убачається з вироку, призначаючи покарання, суд першої інстанції врахував, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вперше вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК належить до тяжкого злочину, який вчинений з необережності, позитивно характеризується за місцем проживання, має сім`ю, постійне місце проживання та роботи, на обліку в лікаря нарколога не перебуває.
Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК пом`якшують покарання, місцевий суд визнав повне визнання вини, наявність на утриманні неповнолітніх дітей, вжиття заходів до часткового відшкодування шкоди потерпілій, та не встановив таких, що в силу вимог ст. 67 КК його обтяжують.