ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2022 року
м. Київ
Справа № 990/4/22
Провадження № 11-105заі22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючої Рогач Л. І.,
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Сороки Л. П.,
позивачки ОСОБА_1,
представника відповідача Ізвєкова К. В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 серпня 2022 року (судді Мартинюк Н. М., Данилевич Н. А., Загороднюк А. Г., Кашпур О. В., Соколов В. М.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії і
ВСТАНОВИЛА:
1. У січні 2022 року позивачка звернулася до суду з позовними вимогами:
- визнати протиправним і скасувати рішення ВРП від 09 грудня 2021 року № 2304/0/15-21 "Про відмову у звільненні ОСОБА_1 з посади судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у відставку" (далі - спірне рішення);
- зобов`язати ВРП повторно розглянути її заяву від 01 жовтня 2021 року про звільнення у відставку з посади судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області із зарахуванням до стажу роботи, що дає судді право на відставку, періоду вимушеного прогулу з 23 травня 2013 року до 21 серпня 2019 року.
Позовні вимоги мотивувала тим, що відповідач безпідставно не зарахував до стажу, який дає право на відставку, час вимушеного прогулу (з 23 травня 2013 року по 21 серпня 2019 року), що стало підставою для ухвалення оскаржуваного рішення.
Зазначає, що вимушений прогул (з 23 травня 2013 року по 21 серпня 2019 року) стався внаслідок незаконного звільнення, незаконність якого встановлено національними судами та Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Крім того, за цей спірний період їй виплачена суддівська винагорода, з якої відраховані необхідні податки та збори, а також сплачено єдиний страховий внесок.
Вважає, що доводи ВРП про те, що вона у 2018 році отримала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, не можуть бути підставою для не зарахування спірного періоду до стажу, який дає право на відставку.
2. Відповідач через свого представника подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не погоджується з доводами позову, та просить відмовити у його задоволенні.
Основні доводи зводяться до того, що чинне законодавство визначає, що суддя має право подати заяву про відставку тільки у випадку наявності стажу роботи на посаді судді не менше двадцяти років (стаття 116 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів"; далі - Закон № 1402-VIII), а суддя такого стажу не має.
На час звернення позивачки до ВРП (01 жовтня 2021 року) стаж її роботи на посаді судді (згідно з довідкою керівника апарату суду, де працює позивачка) складає 20 років 2 місяці 27 днів.
Проте під час розгляду заяви ОСОБА_1 про відставку встановлено, що з 23 травня 2013 року до 21 серпня 2019 року вона не обіймала посаду судді та не здійснювала правосуддя у зв`язку зі звільненням за порушення присяги, а відтак цей період не може бути зарахований до стажу роботи, який дає судді право на відставку.
Стаж роботи позивачки на посаді судді на дату розгляду її заяви складає 16 років (строк роботи на посаді судді - 10 років 7 місяців; половина строку навчання у виші - 2 роки 5 місяців; стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом і надавала право для призначення на посаду судді - 3 роки).
3. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 03 серпня 2022 року позов задовольнив.
Визнав протиправним і скасував рішення ВРП від 9 грудня 2021 року № 2304/0/15-21 "Про відмову у звільненні ОСОБА_1 з посади судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у відставку".
Зобов`язав ВРП повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 жовтня 2021 року про звільнення її у відставку з посади судді із зарахуванням до стажу роботи, що дає судді право на відставку, періоду вимушеного прогулу з 23 травня 2013 року по 21 серпня 2019 року.
Вирішив питання судового збору.
Цей суд дійшов висновку, що після скасування Постанови Верховної Ради України від 23 травня 2013 року №311-VІІ "Про звільнення суддів" у частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області така постанова є незаконною з моменту її прийняття, тобто з 23 травня 2013 року, а відтак не породжує жодних правових наслідків.
Позаяк відпала правова підстава для звільнення позивачки з посади судді (скасування згаданої Постанови Верховної Ради України), то позивачка продовжує перебувати у статусі судді.
Суд зазначив далі, що вжите у пункті 1 частини першої статті 137 Закону № 1402-VIII поняття "робота на посаді судді судів України" включає в себе як час фактичної безперервної праці на такій посаді, так і період вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням з неї.
Суд встановив, що ОСОБА_1 була позбавлена можливості здійснювати правосуддя через обставини, які не залежали від неї особисто, бо перебувала у вимушеному прогулі. За пунктом 1 частини першої статті 137 Закону № 1402-VIII відтинок часу, впродовж якого суддя не з власної волі не здійснювала повноваження судді, охоплюється дією цієї статті у разі визначення її стажу роботи на посаді судді судів України.
Щодо покликання у спірному рішенні на те, що позивачка отримала у 2018 році свідоцтво на право здійснення адвокатської діяльності, суд зауважив, що такий факт не може бути перешкодою для зарахування їй відповідного стажу роботи на посаді судді, позаяк отримання адвокатського свідоцтва було зумовлене існуючими на той час обставинами й потребою заробляння собі на життя працею, яка найбільше відповідала її освіті й досвіду. А чинним законодавством не передбачено будь-яких підстав для зменшення стажу роботи на посаді судді у випадку реалізації особою права на працю під час вимушеного прогулу.
4. ВРП не примирилася із рішенням суду і подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 03 серпня 2022 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Автор скарги зазначає, що суд першої інстанції хибно оцінив установлені у справі обставини, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого ухвалив незаконне рішення.
З погляду апелянта, оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо вмотивованості, позаяк суд вдався до мотивування правомірності власного втручання в дискреційні повноваження конституційного органу державної влади й таким чином вийшов за межі своїх повноважень.
Суд першої інстанції переоцінив обставини, які встановила ВРП, про брак визначеного законом стажу на посаді судді, який би давав позивачці право на відставку.
З цього приводу наголошує, що ОСОБА_1 у період з 23 травня 2013 року до 21 серпня 2019 року не обіймала посаду судді та не здійснювала правосуддя у зв`язку зі звільненням за порушення присяги. Тому цей час не може бути зарахований до стажу судді, який дає право на відставку, позаяк норма статті 137 Закону 1402-VIIІ визначає, що до стажу роботи на посаду судді зараховується робота на посаді судді судів України.
Автор скарги додає також, що зобов`язання ВРП повторно розглянути заяву позивачки про звільнення її у відставку із зарахуванням до стажу роботи, що уможливлює право судді на відставку, періоду вимушеного прогулу, виходить за межі судового контролю та суперечить статті 131 Конституції України, статтям 1, 5, 21, 34 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ "Про вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII).
5. Позивачка подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ВРП залишити без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 серпня 2020 року - без змін.
Зазначає, що в апеляційній скарзі не наведено доводів на спростування висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав залежності обчислення стажу роботи до нездійснення правосуддя.
На її переконання, пункт 1 частини першої статті 137 Закону 1402-VIIІ не містить положень про те, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді судді судів України тільки тоді, коли суддя здійснював правосуддя. Суддя може не здійснювати правосуддя через низку інших причин, які не залежать від його волі (закінчення строку повноважень, перебування на лікарняному, у декретній відпустці тощо) і не можуть впливати на обчислення його стажу.
Вважає, що резолютивна частина рішення суду про зобов`язання ВРП повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 жовтня 2021 року про звільнення у відставку з посади судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області із зарахуванням до стажу роботи, що дає судді право на відставку, час вимушеного прогулу з 23 травня 2013 року до 21 серпня 2019 року, повністю узгоджується з положеннями статей 245, 266 КАС України, а рішення суду першої інстанції в повному обсязі відповідає вимогам судового контролю.
Звертає увагу на те, що суд першої інстанції не втрутився в дискреційні повноваження відповідача, позаяк суд не зобов`язував останнього під час повторного розгляду заяви про звільнення з посади судді ухвалити певне рішення, а лишень зобов`язав зважити на висновки суду при розгляді заяви.
Відзначає, що повторний розгляд її заяви про звільнення з посади судді у відставку з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду, після набрання чинності є обов`язком відповідача, не потребує особливого нормативного регулювання та повинно бути здійснено в порядку, передбаченому для розгляду заяв суддів про звільнення у відставку, що регулюється статтею 55 Закону № 1798-VIII.
6. У судовому засіданні позивачка просила відмовити в задоволенні позовної заяви та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив скасувати рішення суду першої інстанції.
7. Велика Палата Верховного Суду заслухала пояснення позивачки, представника відповідача, дослідила матеріали справи, зважила на письмові звернення до суду, що стосуються суті спору, і дійшла такого висновку.
8. У цій справі суд першої інстанції встановив фактичні обставини справи, які необхідно детально викласти у відповідній хронології. У сторін немає заперечень щодо дійсності встановлених обставин.
04 листопада 2004 року Президент України Указом № 1367/2004 "Про призначення суддів" призначив ОСОБА_1 на посаду судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області строком на п`ять років.
09 листопада 2004 року начальник Територіального управління ДСА в Дніпропетровській області видав наказ № 287-к (з особового складу), яким ОСОБА_1 зарахував до штату цього суду з 09 листопада 2004 року, а 14 грудня 2004 року ОСОБА_1 прийняла присягу судді.
09 вересня 2010 року Верховна Рада України прийняла Постанову № 2512-VI "Про обрання суддів", якою, з-поміж іншого, обрала ОСОБА_1 суддею Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області безстроково.
24 вересня 2010 року голова Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області видав наказ № 23а-к "Про зарахування ОСОБА_1 до штату суду", яким зарахував її до штату цього суду з 09 вересня 2010 року.
16 жовтня 2012 року Вища рада юстиції ухвалила рішення № 1158/0/15-12 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за порушення присяги.
15 листопада 2012 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з позовом до Вищої ради юстиції про визнання незаконними та скасування рішення й подання. 28 лютого 2013 року цей суд виніс постанову про відмову задовольнити її позов.
23 травня 2013 року Верховна Рада України прийняла Постанову № 311-VІІ "Про звільнення суддів", якою відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України (у редакції, чинній до 30 вересня 2016 року) звільнила з посад суддів Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_2 і ОСОБА_1
26 липня 2013 року виконувач обов`язків голови Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області на підставі цієї Постанови парламенту видав наказ № 28-к "Про відрахування зі штату суду ОСОБА_1". Вона була відрахована зі штату суду 26 липня 2013 року у зв`язку зі звільненням за порушення присяги судді. Відомості про цей факт занесені до її трудової книжки під записом № 15. У червні 2013 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 звернулися до Вищого адміністративного суду України з позовом до Верховної Ради України про визнання незаконною та скасування згаданої постанови.
28 серпня 2013 року Вищий адміністративний суд України виніс постанову про відмову у задоволенні позову.
ОСОБА_1 не примирилася з рішеннями національних судів і подала до Європейського суду з прав людини заяву проти України, у якій скаржилася на порушення пункту 1 статті 6 та статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
19 січня 2017 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі "Куликов та інші проти України" (заяви № 5114/09 та 17 інших, серед яких і заява ОСОБА_1 за № 57154/13).
Цим рішення ЄСПЛ постановив, що Україна порушила стосовно усіх заявників пункт 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з недотриманням принципів незалежності і безсторонності, а також статтю 8 Конвенції, якою кожному гарантується право на повагу до приватного і сімейного життя.
19 квітня 2017 року це рішення ЄСПЛ набуло статусу остаточного.
27 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України із заявами про перегляд постанов Вищого адміністративного суду України від 28 лютого 2013 року у справі № П/9991/1182/12, від 28 серпня 2013 року у справі № П/800/376/13.
07 серпня 2017 року Верховний Суд України виніс постанови у справах № П/9991/1182/12 і № П/800/376/13, якими частково задовольнив заяви ОСОБА_1, скасував згадані постанови Вищого адміністративного суду України в частині позовних вимог ОСОБА_1 з направленням справи на новий розгляд до цього ж суду.
28 березня 2018 року Верховний Суд ухвалив рішення у справі № 800/346/14 (9991/1182/12) за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції про визнання незаконними та скасування рішень, яким визнав протиправним та скасував рішення Вищої ради юстиції від 16 жовтня 2012 року № 1158/0/15-12 у частині внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за порушення присяги. У задоволенні решти позовних вимог відмовив. 22 листопада 2018 року Велика Палата Верховного Суду своєю постановою залишила це рішення суду без змін.
12 березня 2019 року Верховний Суд ухвалив рішення у справі № 800/339/17 (800/376/13) за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання незаконною та скасування постанови, яким визнав протиправною і скасував Постанову Верховної Ради України у частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за порушення присяги. 21 серпня 2019 року Велика Палата Верховного Суду своєю постановою це рішення суду залишила без змін.
17 вересня 2019 року виконувач обов`язків голови Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області видав наказ № 139к-тр "Про скасування наказу", яким (за яким) на підставі судових рішень у справі № 800/339/17 (800/376/13):
- скасував наказ № 28-к від 26 липня 2013 року про відрахування зі штату цього суду судді ОСОБА_1 згідно з Постановою Верховної Ради України від 23 травня 2013 року №311-VІІ "Про звільнення суддів";
- суддя ОСОБА_1 мала приступити до роботи з 18 вересня 2019 року;
- судді ОСОБА_1 з 18 січня 2019 року встановлювалася щомісячна доплата за вислугу років в розмірі 40 % від посадового окладу відповідного до штатного розпису.
На основі цього наказу запис №15, внесений 26 липня 2013 року до трудової книжки позивачки, визнаний недійсним.
14 січня 2020 року ВРП ухвалила рішення № 45/0/15-20 "Про відмову у звільненні ОСОБА_1 з посади судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області". ВРП не погодилася з висновком Вищої ради юстиції щодо порушення суддею ОСОБА_1 присяги судді та констатувала відсутність підстав для звільнення позивачки з посади судді.
12 травня 2020 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 160/170/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління ДСА України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними і стягнення суддівської винагороди за час вимушеного прогулу, яким:
- визнав протиправними дії Територіального управління ДСА України в Дніпропетровській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 27 липня 2013 року до 31 грудня 2018 року;
- стягнув з Територіального управління ДСА України в Дніпропетровській області суддівську винагороду на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу за період з 27 липня 2013 року по 31 грудня 2018 року в сумі 1 263 830,91 грн;
- стягнув з відповідача на користь позивачки судовий збір у сумі 768,40 грн.
У решті позовних вимог відмовив.
29 жовтня 2020 року Третій апеляційний адміністративний суд за наслідками апеляційного перегляду справи № 160/170/20 частково задовольнив вимоги скарги ОСОБА_1 і:
- скасував рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у частині стягнення з ТУ ДСА України в Дніпропетровській області суддівської винагороди на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу за період з 27 липня 2013 року по 31 грудня 2018 рік в сумі 1 263 830,91 грн та задовольнив позов у цій частині;
- стягнув з Територіального управління ДСА України в Дніпропетровській області суддівську винагороду на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу за період з 27 липня 2013 року до 31 грудня 2018 року в сумі 1 276 745, 62 грн без утримання податків й інших обов`язкових платежів.
У решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Ці рішення були предметом касаційного перегляду, за наслідками якого 13 травня 2022 року Верховний Суд рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року в частині та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року залишив без змін.
24 грудня 2020 року Територіальне управління ДСА України в Дніпропетровській області нарахувало й виплатило суддівську винагороду на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 27 липня 2013 року до 31 грудня 2018 року у сумі 1 276 745, 62 грн без утримання податків й інших обов`язкових платежів.
Того ж дня Територіальне управління ДСА України в Дніпропетровській області сплатило на рахунок ГУ ДПС в Дніпропетровській області 22 % єдиного внеску в розмірі 280 000 грн, нарахованого на суддівську винагороду за час вимушеного прогулу ОСОБА_1
01 жовтня 2021 року ОСОБА_1 подала до ВРП заяву, в якій просила звільнити її з посади судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у відставку відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.
Згідно з довідкою керівника апарату Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді становить 20 років 2 місяці 27 днів.
09 грудня 2021 року ВРП ухвалила рішення № 2304/0/15-21 "Про відмову у звільненні ОСОБА_1 з посади судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у відставку".
Відмову мотивувала тим, що у період з 23 травня 2013 року до 21 серпня 2019 року ОСОБА_1 не обіймала посаду судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області та не здійснювала правосуддя у зв`язку з її звільненням з посади судді за порушення присяги. Відтак виснувала, що означений проміжок часу не може бути зарахований до стажу роботи, який дає судді право на відставку.
ВРП виходила з того, що стаж роботи ОСОБА_1 на дату розгляду її заяви складає 16 років, зокрема: строк роботи на посаді судді - 10 років 7 місяців; половина строку навчання в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого - 2 роки 5 місяців; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 3 роки.