ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 556/1576/17
провадження № 51-5277км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_5,
суддів ОСОБА_6, ОСОБА_7,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_8,
прокурора ОСОБА_9,
захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_10,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_11 на вирок Володимирецького районного суду Рівненської області від 08 листопада 2018 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року, а також потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на зазначену ухвалу апеляційного суду, постановлені у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201718023000403, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 08 листопада 2018 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 4 ст. 296 КК - на строк 3 роки; за ч. 1 ст. 121 КК - на строк 5 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Цивільні позови потерпілих задоволено частково та постановлено стягнуто із ОСОБА_1 на користь потерпілих: ОСОБА_3 - у рахунок відшкодування матеріальної 4398,72 грн, моральної шкоди - 20 000 грн; ОСОБА_4 - у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 49 336,88 грн; ОСОБА_2 - у рахунок відшкодування матеріальної 2525,15 грн, моральної шкоди - 40 000 грн.
Вирішено питання стосовно долі речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за установлених судом та детально наведених у вироку обставин,16 червня 2017 року близько 23:00 у с. Каноничі Володимирецького району Рівненської області, рухаючись по вул. Лісовій на незареєстрованому мотоциклі "Jianshe" як пасажир, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, здійснив два постріли з незареєстрованої в установленому законом порядку мисливської гладкоствольної рушниці по автомобілю "Volkswagen T6" (державний номерний знак НОМЕР_1 ) під керуванням ОСОБА_4, який рухався позаду мотоцикла.
Внаслідок хуліганських дій ОСОБА_1 пасажирам автомобіля було заподіяно: ОСОБА_3 - легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, ОСОБА_2 - тяжкі тілесні ушкодження. Крім того, було пошкоджено вказаний автомобіль, належний ОСОБА_4 .
Рівненський апеляційний суд ухвалою від 18 липня 2019 року вирок щодо ОСОБА_1 у частині його засудження за ч. 4 ст. 296 КК скасував і кримінальне провадження у цій частині закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК), виключив з резолютивної частини вироку рішення суду про призначення обвинуваченому покарання на підставі ст. 70 КК. Постановив вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільнивши його на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
Верховний Суд постановою від 05 грудня 2019 року задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасував ухвалу Рівненського апеляційного суду від 18 липня 2019 року щодо ОСОБА_1 і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Волинський апеляційний суд ухвалою від 05 серпня 2020 року залишив вирок місцевого суду без змін.
Верховний Суд постановою від 18 травня 2021 року задовольнив касаційні скарги потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також частково задовольнив касаційну скаргу засудженого, скасував ухвалу Волинського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Скасовуючи згадане рішення апеляційного суду Верховний Суд встановив, що потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 не були належним чином повідомлені про дату та час апеляційного розгляду кримінального провадження, а отже, було порушені їх права, передбачені ст. 56 КПК, що визнано судом касаційної інстанції відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
За наслідком нового апеляційного розгляду Волинський апеляційний суд ухвалою від 30 листопада 2021 року залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 без зміни.
Вимоги касаційних скарг і доводи осіб, які їх подали, та заперечення інших учасників провадження
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_11, не оскаржуючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності винуватості та юридичної кваліфікації дій свого підзахисного, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого через суворість, просить змінити постановлені у кримінальному провадженні судові рішення і звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання із застосуванням статей 75, 76 КК.
В обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що апеляційний суд, залишаючи без змін вирок місцевого суду, не дослідив заяви і розписки потерпілих, за якими останнім відшкодовано завдано матеріальну та моральну шкоди і вони жодних претензій до ОСОБА_1 не мають.
З урахуванням наведеного, на думку захисника, апеляційний суд безпідставно не визнав обставинами, що пом`якшують покарання засудженого, повне визнання вини, щире каяття і добровільне відшкодування завданого збитку.
Не звернув належної уваги апеляційний суд і на данні, що характеризують особу засудженого, його відношення до вчиненого, який просив вибачення у потерпілих, примирився з ними, а також на позицію потерпілих, які просили не позбавляти засудженого волі.
На думку захисника, така сукупність обставин давали апеляційному суду достатні підстави для призначення засудженому покарання із застосуванням статей 75, 76 КК.
У аналогічних за змістом касаційних скаргах потерпілі ОСОБА_2 і ОСОБА_3, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просять скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Суть доводів у касаційних скарг потерпілих зводить до їх вказівок на те, що апеляційний суд усупереч вимог статей 56, 135 КПК провів апеляційний розгляд за відсутності потерпілих, які не були належним чином повідомлені про дату та час судового розгляду, що позбавило їх права та можливості брати участь у судовому засіданні та висловити свою позицію.
Заперечень на касаційні скарги до Верховного Суду не надходило.
Позиції учасників судового провадження у судовому засіданні
Захисник ОСОБА_10, навівши відповідні пояснення, підтримав касаційні скарги захисника ОСОБА_11 і потерпілих.
Прокурор, заперечив проти задоволення касаційних скарг, просив постановлені у кримінальному провадженні судові рішення залишити без змін.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновку суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, установлених та перевірених місцевим судом, а також правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК Верховний Суд не перевіряв, оскільки законності й обґрунтованості судового рішення в цій частині захисник і потерпілі не оскаржують.
Щодо доводів касаційних скарг потерпілих
Потерпілі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 стверджують, що апеляційний суд допустився істотних порушень вимог КПК, оскільки належним чином не повідомив їх про дату та час судового розгляду, провів апеляційний розгляд за їх відсутності, тим самим позбавив їх права та можливості брати участь у судовому засіданні та висловити свою позицію.
Верховний Суд вважає такі доводи потерпілих необґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 135 КПК особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Згідно ч. 1 ст. 136 КПК належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
За змістом ч. 3 ст. 56 КПК під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має право бути завчасно повідомлений про час і місце судового розгляду, брати участь у судовому провадженні.
Верховний Суд зауважує, що положення КПК на відміну від інших процесуальних кодексів не містить серед засад кримінального провадження неприпустимість зловживання процесуальними правами. Однак заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права.
Виходячи із загальних засад, зловживання, зокрема, можна визначити як дію або бездіяльність при реалізації учасником кримінального провадження своїх процесуальних прав без мети досягнення правомірного результату і всупереч змісту та призначенню цих прав, спрямовані на перешкоджання виконання завдань кримінального провадження.
Отже, гарантовані процесуальним законом права не повинні використовуватися недобросовісно, як інструмент для зловживання і перешкоджання досягненню завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК.
В цій справі, попереднє рішення суду апеляційної інстанцій було скасовано Верховним Судом, зокрема, за касаційними скаргами потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з підстав порушення їх права, передбаченого ст. 56 КПК, у зв`язку з тим, що вони не були належним чином повідомлені про дату та час апеляційного розгляду.
Під час нового апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції надіслав на поштові адреси потерпілих (які були зазначені в матеріалах кримінального провадження, зокрема і в касаційних скаргах) повідомлення про призначення апеляційного розгляду на 09:00 17 листопада 2021 року. Згідно матеріалів кримінального провадження, а саме роздруківки з сайту АТ "Укрпошта" про відстеження поштового відправлення, зазначені повідомлення були вручені потерпілим ОСОБА_2 і ОСОБА_3 особисто (т. 4 а.к.п. 180, 182).
Таким чином потерпілим було відомо, що на розгляді апеляційного суду перебувають матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_1 .
Надалі у зв`язку із поданням захисником ОСОБА_11 клопотання про відкладення апеляційного розгляду, судове засідання, призначене на 09:00 17 листопада 2021 року не відбулось і апеляційний розгляд було відкладено на 14:00 30 листопада 2021 року.
Про нову дату судового розгляду, було повідомлено учасників судового провадження шляхом здійснення виклику по телефону, про що свідчить складена секретарем судового засідання телефонограма від 17 листопада 2021 року. Згідно цієї телефонограми потерпілі ОСОБА_2 особисто прийняв вказаний виклик, а щодо ОСОБА_3, виклик прийняла його мати для повідомлення свого сина.