Постанова
Іменем України
07 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 725/7187/19
провадження № 61-11615 сво 20
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Гулька Б. І. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Погрібного С. О., Фаловської І. М., Червинської М. Є.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
третя особа - Другий відділ державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 14 квітня 2020 року у складі судді Піхало Н. В. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 02 липня 2020 року у складі колегії суддів: Владичана А. І., Литвинюк І. М., Половінкіної Н. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), третя особа - Другий відділ державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області (далі - Другий ВДВС міста Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області), про визнання права власності на Ѕ частку автомобіля та звільнення майна з-під арешту.
Позов мотивовано тим, що з 27 липня 2006 року вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_3, за час якого, 26 червня 2007 року ними було придбано автомобіль "Volkswagen Polo", 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .
Оскільки вказаний транспортний засіб набутий нею та відповідачем за час шлюбу, то відповідно до положень статей 60, 61 СК України він є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Постановою державного виконавця Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції від 03 вересня 2013 року під час примусового виконання рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 10 лютого 2010 року у справі № 2-592/2010 про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості у розмірі 703 960,62 грн накладено арешт на належний подружжю автомобіль "Volkswagen Polo", 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 та оголошено заборону на його відчуження.
Крім того, постановами державного виконавця Другого відділу ДВС м. Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області від 04 вересня 2013 року та від 06 листопада 2018 року зазначений автомобіль оголошено у розшук.
Вважала, що державний виконавець при накладенні арешту на спірний автомобіль не врахував того, що він є спільною сумісною власністю її та ОСОБА_3 та усупереч положень закону перед вирішенням питання про звернення стягнення на майно боржника, не з`ясував питання про те, чи не володіє боржник цим майном спільно з іншими особами та чи мають право на користування таким майном інші особи. Унаслідок цього державний виконавець незаконно наклав арешт на належну їй частку автомобіля "Volkswagen Polo".
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на Ѕ частку спірного автомобіля "Volkswagen Polo", 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, звільнити з-під арешту вказаний автомобіль, зняти заборону на його відчуження та скасувати його розшук.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 14 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину автомобіля "Volkswagen Polo", 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 . У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 та АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 602,15 грн, у рівних частках з кожного.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний транспортний засіб придбано ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за час перебування у зареєстрованому шлюбі, він є спільним сумісним майном подружжя, унаслідок чого обґрунтованими є вимоги позивачки про визнання за нею права власності на 1/2 частку спірного автомобіля.
Спірний автомобіль є неподільною річчю і зняття з нього арешту може порушити права банку, а позивачем не пред`явлено вимоги про визначення розміру компенсації за частку у спільному майні подружжя, тому у цій частині у позовних вимогах відмовлено.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 02 липня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 14 квітня 2020 року у частині відмови у звільненні спірного автомобіля з-під арешту скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, АТ КБ "ПриватБанк", третя особа: Другий відділ державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, про визнання права власності на Ѕ частину автомобіля та зняття з нього арешту відмовлено з інших підстав.
Постанова суду апеляційної інстанції, яка прийнята у межах доводів апеляційної скарги, мотивована тим, що позивач, як власник майна, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користуватися та розпоряджатися своїм майном, так як спірний автомобіль є спільним сумісним майном подружжя. 03 вересня 2013 року постановою державного виконавця накладено арешт на спірний автомобіль, а ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом у грудні 2019 року, тобто з пропуском позовної давності, про застосування якого заявлено АТ КБ "ПриватБанк".
При цьому апеляційний суд посилався на відповідні судові рішення Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить оскаржувані судові рішення у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту скасувати й ухвалити нове рішення, який позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судам норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Інші учасники справи судові рішення не оскаржили, у тому числі у частині задоволення позовних вимог про визнання права власності на Ѕ частку автомобіля, а отже, у силу вимог статті 400 ЦПК України судові рішення у цій частині у касаційному порядку не переглядаються.
Аналіз касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 свідчить, що судові рішення оскаржуються в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк". В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 725/7187/19 з Першотравневого районного суду м. Чернівців.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 січня 2021 року справу передано судді-доповідачеві - Мартєву С. Ю.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2021 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду від 15 грудня 2021 року передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 725/7187/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, АТ КБ "ПриватБанк", третя особа - Другий ВДВС міста Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області, про визнання права власності на Ѕ частку автомобіля та звільнення майна з-під арешту за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 14 квітня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 02 липня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року вищевказану справу прийнято до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 мотивована тим, що районний суд дійшов помилкового висновку про те, що зняттям арешту зі спірного автомобіля буде порушено права банка, як стягувача, а суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що позивач, як власник майна, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користуватися та розпоряджатися своїм майном, так як спірний автомобіль є спільним сумісним майном подружжя, проте помилково відмовив у позові з підстав пропуску позовної давності, оскільки цей позов є негаторним і на нього позовна давність не поширюється. Негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.
Зазначає про застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 520/5753/16-ц (провадження № 61-34327 св 18), від 19 лютого 2020 року у справі № 615/1364/16-ц (провадження № 61-6575 св 19), постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181 цс 18), від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105 цс 19), від 22 січня 2020 року у справі № 340/25/19 (провадження № 11-669 апп 19).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" подало відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
З 27 липня 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію шлюбу від 27 липня 2006 року (а.с. 6, т. 1).
Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу 26 червня 2007 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на автомобіль "Volkswagen Polo", 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 . В особливих відмітках містяться інформація про надання ОСОБА_1 права користування спірним автомобілем, а також відомості про придбання спірного автомобіля за кредитні кошти, отримані у Фортуна Банк (а.с. 7, т. 2).
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 10 лютого 2010 року у справі № 2-592/2010 позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у розмірі 702 140,62 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
15 березня 2010 року Першотравневим районним судом м. Чернівців було видано виконавчий лист № 2-592/2010 про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" вищевказаної заборгованості (а.с. 74, т. 1).
Постановою державного виконавця Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції від 13 вересня 2012 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого листа від 15 березня 2010 року № 2-592/2010 (а.с. 75, т. 1 зворот).
Постановою державного виконавця Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції від 03 вересня 2013 року накладено арешт на майно боржника ОСОБА_3, автомобіль "Volkswagen Polo", 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 та оголошено заборону на його відчуження (а.с. 78, т. 1).
Постановою від 04 вересня 2013 року державний виконавець Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції оголосив розшук майна боржника, а саме автомобіль "Volkswagen Polo", 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 77, т. 1).
АТ КБ "ПриватБанк" було заявлено про застосування до вимог позивачки позовної давності (а.с. 122-123, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Необхідність передачі справи, яка переглядається,на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з посиланням на частину другу статті 403 ЦПК України, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду обґрунтовувала тим, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2018 року у справі № 482/1219/15-ц (провадження № 61-5628 св 18) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 520/5753/16-ц (провадження № 61-34327 св 18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2021 року у справі № 607/2394/20 (провадження № 61-5252 св 21) застосовано принципово різний підхід до вирішення справ, що випливають з одних і тих самих правовідносин, в яких один і той самий предмет спору та які врегульовані одними і тими самими нормами права, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці їх розгляду Верховним Судом шляхом відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викликана тим, що колегії суддів з різних судових палат у наведених вище судових рішеннях дійшли протилежних висновків про застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме:
- одна колегія суддів дійшла правового висновку про те, що у випадках, коли предметом позову є частка в спільній сумісній власності на неподільну річ (частина друга статті 183 ЦК України), на яку звертається конфіскація або стягнення на користь особи, питання про зняття арешту з цієї речі (за відсутності іншого спільного майна) вирішується відповідно до правил статей 321, 358, 364 ЦК України. При цьому суд з урахуванням конкретних обставин може зняти арешт із цієї речі і стягнути з позивача в дохід держави чи на користь особи грошову чи іншу матеріальну компенсацію за частку, що припадає боржнику, або залишити арешт речі, зобов`язавши відповідні територіальні органи Державної фіскальної служби України або юридичну особу виплатити позивачу відповідну частину її вартості (справа № 482/1219/15-ц, провадження № 61-5628 св 18);