Постанова
Іменем України
16 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 464/3391/20
провадження № 61-3833св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 21 березня 2022 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Позов мотивований тим, що вони з відповідачем зареєстрували шлюб 05 серпня 2000 року, який розірваний рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 25 вересня 2017 року.
За час перебування у шлюбі за спільні кошти ними була придбана квартира АДРЕСА_1 та гараж у будинку АДРЕСА_2 .
Право власності на зазначене нерухоме майно оформлено на відповідача. Згоди про поділ спільного майна між сторонами не досягнуто.
ОСОБА_1 просив:
визнати за ним та відповідачем право спільної часткової власності за кожним на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1,
визнати за ним та відповідачем право спільної часткової власності за кожним на 1/2 частку гаража XL, VII загальною площею 7,2 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . квартири АДРЕСА_1 .
У жовтні 2020 року ОСОБА_2 подала зустрічний позов про визнання майна особистою власністю одного з подружжя.
Зустрічний позов мотивований тим, що з 05 серпня 2000 року вона перебувала із ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 25 вересня 2017 року.
19 грудня 2003 року на підставі договору дарування вона отримала в дарунок квартиру за адресою: АДРЕСА_3, яку 10 лютого 2015 року відчужила на підставі договору купівлі-продажу за 297 000 грн. Ці кошти були вкладені у придбання спірної квартири.
Оскільки для купівлі квартири АДРЕСА_1 не вистачало коштів, нею укладений договір позики у розмірі 15 000 євро.
За допомогою батьків, 16 лютого 2017 року нею виконано усі зобов`язання за договором позики.
Вказує на те, що за час шлюбу, ОСОБА_1 жодного дня не працював, а тому не мав коштів на придбання спірної квартири. Таким чином спірна квартира була придбана нею, хоч і за час шлюбу, але за кошти, які належали їй особисто.
ОСОБА_2 просила визнати особистою приватною власністю квартиру за адресою: АДРЕСА_4 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 13 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 3/4 частки у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
В іншій частині вимог позову відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судового збору.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю одного з подружжя відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що квартира, яка 10 лютого 2015 року була відчужена ОСОБА_4, належала їй особисто, оскільки була їй подарована. Відтак, отримані від відчуження квартири кошти належали відповідачу особисто. Як вбачається із договору купівлі-продажу від 10 лютого 2015 та акту приймання-передачі квартири від 17 лютого 2015 року, вони укладені із різницею в декілька днів, що у сукупності із поясненнями сторін, свідчить про те, що спірна квартира придбана у т. ч. і за кошти, які отримані ОСОБА_4 за відчуження особисто належного їй майна. Виходячи із вартості квартиру АДРЕСА_1 на час її придбання, яка складала 593 287,08 грн, особисті кошти відповідача, вкладені у її придбання - у розмірі 294 000 грн, склали оплату 1/2 частки спірної квартири, відтак, зазначена частка належить відповідачу особисто.
Враховуючи відсутність належних і допустимих доказів про оплату іншої частини особистих коштів за придбання спірної квартири, зважаючи на те, що така придбана за час шлюбу сторін, суд першої інстанції зробив висновок, що 1/2 частка спірної квартири є об`єктом права спільної власності подружжя.
Оскільки частки сторін у спільному майні є рівними, суд першої інстанції зробив висновок, що слід поділити спільне майно, визначивши частки належні кожній із сторін у спільній власності, а саме, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 та за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частку у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1, що в сукупності із часткою належною їй особисто становить 3/4 частки у праві спільної власності на спірну квартиру.
Щодо вимог за зустрічним позовом про визнання квартири АДРЕСА_1 в цілому особистою власністю ОСОБА_3, суд першої інстанції зробив висновок, що вони задоволенню не підлягають з огляду на часткове задоволення вимог за первісним позовом, що виключає можливість задоволення зустрічного позову із мотивів наведених в обґрунтування часткового задоволення первісного позову.
Додатковим рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 21 вересня 2021 року в задоволенні позовної вимоги про визнання за позивачем та відповідачем по 1/2 частці на гараж XL, VII загальною площею 7,2 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову про поділ гаража, суд першої інстанції виходив з того, що згідно інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, відомості про зареєстроване право власності на такий об`єкт нерухомого майна як - гараж XL, VII загальною площею 7,2 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 у вказаних реєстрах відсутні. Зазначена обставина свідчить про відсутність об`єкту нерухомого майна, який заявлено у вказаній позовній вимозі, а також про те, що право власності сторін на такий не виникало, а тому підстави для його поділу відсутні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 21 березня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 та її адвоката Мушинського Т. Б. задоволено.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 13 квітня 2021 року скасовано.
Ухвалено нове рішення.
У позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя відмовлено.
Позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.
Визнано за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надано доказів про отримані ним доходи та суми спільно вкладених ним коштів для придбання квартири. Окрім цього, двох кімнатна квартира АДРЕСА_1 набута від продажу повноцінної однокімнатної квартири, яка була особистою власністю ОСОБА_2, тому суд апеляційної інстанції зробив висновок що спірна квартира є особистою власністю ОСОБА_2, а факт перебування сторін у шлюбі, що є основним доводом позивача ОСОБА_1 у зазначеній справі, не є підставою для визнання майна спільним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 21 березня 2022 року та залишити в силі рішення Сихівського районного суду м. Львова від 13 квітня 2022 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховані правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц. Судом апеляційної інстанції порушено принцип оцінки доказів, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Суд апеляційної інстанції надав перевагу доказам, наданим ОСОБА_2, при цьому не надав оцінки доказам, наданим ОСОБА_1, належним чином не дослідив докази, які підтверджують, що ОСОБА_1 мав та має самостійний дохід від роботи, постійно проживав у спірній квартирі з 2015 по 2018 роки. Позивач за зустрічним позовом жодним чином не довела, що на спірну квартиру не поширюється режим спільної сумісної власності подружжя. Суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив акт приймання-передачі об`єкту інвестування до договору № 40-10/11/14 про участь у Фонді фінансування будівництва виду "А" від 10 листопада 2014 року, який підписано 17 лютого 2015 року між ТОВ "Житлово-будівельна компанія "Ваш дім" та ОСОБА_4 .
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що судове рішення оскаржується лише в частині первісних позовних вимог щодо поділу квартири та зустрічних вимог щодо визнання квартири особистою приватною власністю, тому в іншій частині не оскаржується та в касаційному порядку не переглядається.
Позиція інших учасників справи
У травні 2022 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_5, у якому просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити, постанову Львівського апеляційного суду від 21 березня 2022 року залишити без змін.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 25 вересня 2017 року в справі №453/342/17 встановлено, що сторони тривалий час разом не проживали. Ще задовго до звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу, сторони разом не проживали та не вели спільного господарства, не мали спільного бюджету. На момент повернення боргу за договором позики, 16 лютого 2017 року, сторони фактично припинили шлюбні відносини та введення спільного господарства. Договір позики коштів для придбання спірного нерухомого майна був укладений ОСОБА_2 без згоди ОСОБА_1, в її особистих інтересах для придбання житла. Враховуючи, що частину коштів для придбання квартири вона отримала від продажу іншої квартири, позивач за зустрічним позовом позичала гроші, щоб придбати квартиру особисто, та відповідно з коштами для повернення боргу їй допомогли батьки. Враховуючи факт того, що договір позики не укладався в інтересах сім`ї, позика не поверталася за кошти, які були спільною власністю подружжя, то відповідно не можна вважати спільною сумісною власністю подружжя майно, яке було придбане за ці кошти.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 464/3391/20, витребувано справу з суду першої інстанції.
У травні 2022 року матеріали цивільної справи № 464/3391/20 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 02 травня 2022 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, від 13 серпня 2021 року у справі № 638/20102/16 та у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини
Суди встановили, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 05 серпня 2000 року, який розірваний рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 25 вересня 2017 року.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачем під час шлюбу набуто у власність квартиру за адресою АДРЕСА_4 .
ОСОБА_2 19 грудня 2003 року отримала у власність квартиру за адресою АДРЕСА_3 на підставі договору дарування від 19 грудня 2003 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Львівскього міського нотаріального округу Тимків І. М.