ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 812/1269/16
касаційне провадження № К/9901/37171/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Слов`яносербської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22.05.2017 (суддя - Смішлива Т.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017 (колегія суддів: головуючий суддя - Шишов О.О., судді - Сіваченко І.В., Чебанов О.О.) у справі №812/1269/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Слов`яносербської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17.08.2015 № Ф-17, -
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі у тексті - позивач, платник) звернулась до суду із позовом до Слов`яносербської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі у тексті - Інспекція, відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправною та скасування вимоги від 17.08.2015 № Ф-17 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у сумі 21 331, 18 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідно до пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" на час проведення антитерористичної операції він звільнений від обов`язку своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а контролюючий орган не має законних підстав для формування і направлення вимоги про сплату боргу, оскільки за наведеною нормою достатніми підставами для звільнення платника єдиного внеску від відповідальності, передбаченої цим Законом за невиконання (несвоєчасне виконання) обов`язків платника єдиного внеску у період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції є перебування на обліку в податкових органах, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", та заява самого платника до органу доходів і зборів про звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску, подана не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Позивачем таку заяву подано до Інспекції 06.06.2016, у задоволенні якої відмовлено листом від 21.06.2016 № 250.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22.05.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017, позов задоволено частково, визнано протиправною та скасовано вимогу Інспекції від 17.08.2015 № Ф-17 про сплату боргу (недоїмки) в частині зобов`язання позивача сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску за період з ІІ кварталу 2014 року по ІІ квартал 2015 року в сумі 6 339, 75 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що внесені Законом України від 02.09.2014 №1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669-VII) зміни до статті 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI) звільняють від сплати єдиного внеску суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції. Оскільки на час розгляду цієї справи Президент України не приймав указ про завершення проведення антитерористичної операції, період її проведення триває, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом № 2464-VI за невиконання обов`язків платника єдиного внеску, в період із 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються, зокрема у даній справі за період ІІ квартал 2014 року - ІІ квартал 2015 року в сумі 6 339, 75 грн.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права. Зазначає, що судами невірно застосовано положення статей 4, 6 Закону № 2464-VI. Вважає, що рішення прийнято без надання вірної правової оцінки обставинам справи, не було досліджено факт наявності у позивача сертифікату Торгово-промислової палати України, законодавство не передбачає автоматичне списання недоїмки, яка виникла на підставі звітності платника єдиного внеску лише за фактом перебування на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених Переліком. Законом № 1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VI, який доповнено пунктом 9-3, згідно якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону № 2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції та сертифікат Торгово-Промислової палати України.
Позивач відзив на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає розгляду справи.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.08.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 №1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтею 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VІІІ, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № №1402-VІІІ, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.
Законом України від 03.10.2017 №2147-VІІІ, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.11.2022 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 22.11.2022.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій і підтверджується матеріалами справи, позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець 18.12.2007 Новоайдарською районною державною адміністрацією Луганської області за номером запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 2370000000000730, у період з 18.12.2007 по 24.02.2016 перебувала на податковому обліку в Інспекції, є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначені обставини підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
За даними картки особового рахунку платника позивач станом на 31.07.2015 мала заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 21 331, 18 грн, яка утворилась за період з 01.01.2012 по 30.09.2013 у сумі 11 310, 78 грн, що підтверджено даними картки особового рахунку платника фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування, наданої управлінням Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області.
Позивачем 21.10.2013 нарахована до сплати сума єдиного внеску у розмірі 1 194, 03 грн за ІІІ квартал 2013 року, що підтверджено даними картки особового рахунку платника за 2013 рік.
За даними картки особового рахунку платника за 2014 рік позивачем протягом 2014 року до сплати нараховано єдиний внесок у таких розмірах: 20.01.2014 - 1 218, 67 грн за ІV квартал 2013 року; 22.04.2014 - 1 267, 95 грн за І квартал 2014 року; 21.07.2014 - 1267, 95 грн за ІІ квартал 2014 року; 20.10.2014 - 1 267, 95 грн за ІІІ квартал 2014 року.
За даними картки особового рахунку платника за 2015 рік позивачем до 31.07.2015 до сплати нараховано єдиний внесок у таких розмірах: 20.01.2015 - 1 267, 95 грн за ІV квартал 2014 року; 20.04.2015 - 1 267, 95 грн за І квартал 2015 року; 20.07.2015 - 1 267, 95 грн за ІІ квартал 2015 року.
Інспекцією 17.08.2015 сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу № Ф-17 у якій зазначено, що загальна сума боргу станом на 31.07.2015 становить 21 331, 18 грн.
Зазначену вимогу отримано позивачем 22.09.2015.
Позивач 09.06.2016 звернувся до Інспекції із заявою про звільнення від сплати єдиного внеску з 14.04.2014.
Платником податків в адміністративному порядку оскаржено вимогу до Головного управління ДФС у Луганській області 16.10.2015 та до ДФС України 14.12.2015, однак вказані скарги залишено без задоволення.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон №2464-VI.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 цього Закону єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Згідно з частиною другою статті 2 Закону №2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.