ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 820/479/17
касаційне провадження № К/9901/41742/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2017 (суддя - Тітов О.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 (головуючий суддя - Бартош Н.С., судді - Русанової В.Б., Курило Л.В.) у справі №820/479/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу,
ВСТАНОВИВ:
У січня 2017 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі у тексті - позивач, платник) звернувся до суду з адміністративним позовом до Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі у тексті - Інспекція, відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.01.2017 №0001431304, рішення про застосування штрафних санкцій від 12.01.2017 №0001461304, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.01.2017 №Ф-0001451304.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми витрат були сформовані ним по витратам, які фактично ним понесені, пов`язані з його господарською діяльністю і підтверджені належними первинними документами. Стверджує про реальність господарських операцій з контрагентами, зокрема з ТОВ "Виател", ТОВ "Сеолан", ТОВ "Філакас".
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Інспекції від 12.01.2017 №0001431304, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.01.2017 №Ф-0001451304, рішення про застосування штрафних санкцій від 12.01.2017 №0001461304.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем правомірно сформовані витрати, оскільки такі витрати підтверджені належними первинними документами і безпосередньо пов`язані з його господарською діяльністю, господарські операції позивача з його контрагентами мають реальний характер, а відтак зазначені рішення податкового органу та вимога підлягають скасуванню.
Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12.12.2017 №К/800/35057/17 відкрив касаційне провадження у цій справі.
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 №1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтею 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VІІІ, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № №1402-VІІІ, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.
Законом України від 03.10.2017 №2147- VІІІ, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147- VІІІ, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.11.2022 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 22.11.2022.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Стверджує про не підтвердження витрат позивача, не підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентами з підстав неможливості підтвердження таких взаємовідносин за результатами зустрічних перевірок контрагентів, наявності негативної податкової інформації відносно контрагентів, відсутності первинних документів на підтвердження таких операцій, відсутності у контрагентів позивача необхідних для здійснення господарської діяльності основних засобів, трудових ресурсів, транспортних засобів, складських приміщень та виробничих активів.
Позивач правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи у касаційному порядку.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Інспекцією в період з 07.12.2016 по 20.12.2016 проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 30.12.2015, за наслідками якої складено акт від 27.12.2016 № 4035/20-31-13-04-08/2418800095 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог:
частини 1 статті 203, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог визначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем із зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями;
пунктів 177.2, 177.4 статті 177, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 152 342, 22 грн, у тому числі у 2013 році у сумі 2 139, 72 грн, у 2014 році у сумі 111 961, 19 грн, у 2015 році у сумі 38 241, 31 грн;
абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7, пункту 11 статті 8, пунктів 2, 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", що призвело до недоплати єдиного соціального внеску, в результаті чого донараховано єдиний внесок на загальну суму 137 185, 24 грн, у тому числі у 2013 році 4 949, 88 грн, у 2014 році 69 404, 30 грн, у 2015 році 62 831, 06 грн.;
пункту 177.10 статті 177 ПК України в частині не ведення книги обліку доходів та витрат;
пункту 85.2 статті 85 ПК України в частині ненадання документів, що належать та пов`язані з предметом перевірки.
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято:
податкове повідомлення-рішення від 12.01.2017 №0001431304, яким позивачу донараховано грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 190 427, 78 грн, у тому числі за основним платежем у сумі 152 342, 22 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 38 085, 56 грн;
рішення про застосування штрафних санкцій від 12.01.2017 №0001461304, яким до позивача застосовано штрафні санкції за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 13 966, 02 грн;
вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.01.2017 №Ф-0001451304, якою донараховано заборгованість за єдиним соціальним внеском у розмірі 137 185, 24 грн.
В акті перевірки податковий орган дійшов висновку про заниження позивачем суми податку на доходи фізичних осіб з підстав включення у 2013-2015 роках витрат по не реальним господарським операціям з ТОВ "Виател", ТОВ "Сеолан", ТОВ "Філакс", що призвело до заниження позивачем загального оподатковуваного доходу, та як наслідок, до заниження зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Висновок податкового органу про нереальність господарських операцій позивача з вказаними контрагентами обґрунтований тим, що по контрагентам позивача:
1) ТОВ "Виател" - неможливо проведення зустрічної звірки, відсутність даної юридичної особи за адресою її місцезнаходження, відсутність директора та засновника юридичної особи за адресами їх реєстрації, нереальність господарських операцій даної юридичної особи по ланцюгу постачальників;
2) ТОВ "Сеолан" - незнаходження даної юридичної особи за адресою місцезнаходження, незнаходження контрагентів даної юридичної особи за адресами реєстрації, відсутність окремих первинних документів, зокрема, товарно-транспортних накладних, відсутність фондів, необхідних для провадження господарської діяльності (приміщень, трудових ресурсів, транспортних засобів тощо);
3) ТОВ "Філакас" - незнаходження даної юридичної особи за адресою місцезнаходження, відсутність фондів, необхідних для провадження господарської діяльності (приміщень, трудових ресурсів, транспортних засобів тощо), нереальність господарських операцій даної юридичної особи по ланцюгу постачальників.
Порушення вимог податкового законодавства в цій частині відповідач пов`язує з тим, що позивачем занижено оподаткований дохід за 2013-2015 роки через віднесення до обсягу витрат витрати за розрахунками із ТОВ "Виател", ТОВ "Сеолан", ТОВ "Філакс" та неправильного віднесення до обсягу витрат витрати за розрахунками з іншими контрагентами.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.