ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2022 року
м. Київ
справа №803/3816/15
касаційне провадження № К/9901/37771/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області (далі - Інспекція) на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22.12.2015 (суддя Смокович В.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2017 (головуючий суддя - Шинкар Т.І., судді - Пліш М.А., Ільчишин Н.В.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - Товариство) до Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
У грудні 2015 року Товариство звернулося до суду із позовом до Інспекції, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.10.2015 № 0007871502.
Обґрунтовуючи позов, Товариство зазначало, що: до показників колонки 4 (вартість реалізованого товару для комерційного використання) Додатку 6 декларації акцизного податку за липень 2015 року Товариства входить вартість реалізованих нафтопродуктів на адресу ТОВ ВТФ "Авіас" відповідно до договору поставки № 26/1341в-АЗС від 01.11.2014, згідно умов якого відвантаження нафтопродуктів здійснюється по довірчих документах через мережу АЗС, у зв`язку з чим нарахування контролюючим органом акцизного податку на вартість реалізованих на адресу ТОВ ВТФ "Авіас" нафтопродуктів згідно вказаного договору є протиправним, оскільки призводить до подвійного оподаткування однієї бази оподаткування одним і тим же податком, що суперечить положенням статей 13, 23 Податкового кодексу України; сам факт відпуску паливно-мастильних матеріалів через реєстратор розрахункових операцій не означає здійснення розрахункової операції, оскільки реєстратор розрахункових операцій, окрім реєстрації розрахункових операцій, проводить також реєстрацію кількості придбаних товарів, що передбачено статтею 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"; камеральною перевіркою неможливо дослідити ціль придбання нафтопродуктів - для комерційного чи не комерційного використання, а висновки щодо неправомірності відображення кількісних показників у Додатку 6 до декларації акцизного податку ґрунтуються на припущеннях та є протиправними, оскільки виходять за межі повноважень контролюючого органу, які встановлені Податковим кодексом України, під час проведення камеральної перевірки.
Волинський окружний адміністративний суд постановою від 22.12.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2017, позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 05.10.2015 № 0007871502.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відпуск нафтопродуктів за довірчими документами (за відомостями, за талонами та за платіжними картками) не підпадає під визначення розрахункової операції згідно із Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оскільки як за талонами, так і за відомостями через колонки АЗС проходить вже оплачене паливо, придбане за безготівковим розрахунком одним суб`єктом підприємництва в іншого, з огляду на що при здійсненні відпуску нафтопродуктів за довірчими документами відсутня дата виникнення податкового зобов`язання, визначена у пункті 216.9 статті 216 Податкового кодексу України. Також суд виходив з того, що здійснення роздрібного продажу нафтопродуктів через мережу АЗС не позбавляє Товариство права здійснювати оптовий продаж нафтопродуктів для їх подальшого продажу кінцевому споживачу або для виробничого споживання. Крім того, суд вказав, що під час проведення камеральної перевірки неможливо зробити висновок про реалізацію нафтопродуктів для комерційного чи некомерційного використання.
Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: податкові зобов`язання зі сплати акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів під час здійснення розрахункових операцій та від форми розрахунку за них (готівкою або у безготівковій формі), у зв`язку з чим прийняте контролюючим органом оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22.05.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
У запереченнях на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.11.2022 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 22.11.2022.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду, переглядаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.
Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.
У справі, що розглядається, суди встановили, що Інспекція провела камеральну перевірку даних, задекларованих у декларації з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - Товариства за липень 2015 року, результати якої оформлені актом від 16.09.2015 № 821/15-02/00135390, за висновками якого Товариством були порушені вимоги: статей 213, 214, підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215, статті 216 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України № 14 від 23.01.2015 "Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку, в результаті чого Товариством занижено акцизний податок, який підлягає сплаті до бюджету за липень 2015 року, на загальну суму 23347,74 грн.
Зокрема, у акті перевірки було вказано, що Товариство неправомірно відобразило у рядках 5.4 та 6.4 Додатку 6 до декларації з акцизного податку за липень 2015 року вартість від реалізації бензину моторного, інших нафтопродуктів (легкі, середні та важкі дистиляти), скрапленого газу для комерційного призначення у сумі 466954,62 грн., оскільки податкові зобов`язання зі сплати 5-відсоткового акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків (готівкова, безготівкова) під час здійснення розрахункових операцій.
На підставі вказаного акта перевірки Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення від 05.10.2015 № 0007871502, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання з акцизного податку на 23347,74 грн. - за основним платежем та 11673,87 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Зокрема, у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що спір у даній справі виник з приводу наявності у Товариства обов`язку нараховувати та сплачувати акцизний податок на обсяги проданих суб`єктам господарювання паливно-мастильних матеріалів, які були безпосередньо реалізовані Товариством з колонок АЗС кінцевим споживачам незалежно від умов продажу та форми розрахунків.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК), реалізація підакцизних товарів (продукції) - це будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування.
Згідно з підпунктом 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК об`єктами оподаткування є операції з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Підпунктом 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 ПК встановлено, що базою оподаткування є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 215.1 статті 215 ПК до підакцизних товарів належать, зокрема, нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне.
Положеннями підпункту 215.3.10 пункту 215.3 статті 215 ПК передбачено, що для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків.
Згідно з пунктом 216.9 статті 219 ПК датою виникнення податкових зобов`язань щодо реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.
За визначенням, наведеним у статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.