ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 820/6199/16
касаційне провадження № К/9901/35532/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2016 (суддя - Панченко О.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2017 (головуючий суддя - Рєзнікова С.С.; судді - Старостін В.В., Бегунц А.О.) у справі №820/6199/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастіон-Сервіс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бастіон-Сервіс" (далі у тексті - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі у тексті - Управління, відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.10.2016 №0002121401, №0002111401.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ "Вердікт", ТОВ "Торінг Інвест Груп". Зазначає, що господарські операції із зазначеними контрагентами об`єктивно відбулися та спричинили зміни активів та зобов`язань Товариства.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2017, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 31.10.2016 №0002121401, №0002111401.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариством правомірно сформовані витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями із зазначеними контрагентами, оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків та сприяли отриманню доходу, а відтак зазначені податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню.
Управління, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Стверджує про не підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентами з підстав відсутності звітів, розрахунків та відсутності в актах виконаних робіт конкретизації наданих послуг, одиниці виміру, якими керувався постачальник при визначенні їх вартості. Також скаржник зазначає, що підприємства, які надавали послуги з маркетингу позивачу не можуть займатися маркетинговими послугами відповідно до зареєстрованих видів діяльності. Зауважує про відсутність зв`язку між витратами на маркетингові послуги та господарською діяльністю позивача.
У запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.11.2022 прийняв касаційну скаргу Підприємства до провадження, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 22.11.2022.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Управлінням проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати всіх передбачених Податковим кодексом України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) податків і зборів, а також дотриманням валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період діяльності з 01.01.2013 по 30.06.2016, за результатами якої складено акт від 17.10.2016 № 640/20-40-14-01-08/32236010 (далі у тексті - акт перевірки), за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:
пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами та доповненнями), пункту 6 Стандарту бухгалтерського обліку 16 "Витрати", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за N 27 (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету за 2015 рік на загальну суму 187 058, 00 грн;
пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість загальну суму 724 109, 00 грн, у тому числі за жовтень 2015 року на суму 450 000, 00 грн, за грудень 2015 року на суму 274 109, 00 грн.
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.10.2016:
№ 0002121401, яким позивачу збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 905 136, 25 грн, в тому числі за основним платежем у сумі 724 109, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 181 027, 25 грн;
№ 0002111401, яким позивачу збільшено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 187 058, 00 грн за основним платежем.
Приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення, контролюючий орган виходив з того, що в ході проведення податкової перевірки ним були встановлені взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Вердікт" за господарськими договорами договори: від 30.09.2015 № 9 про надання послуг з обслуговування систем сигналізації та відео спостереження; від 30.09.2015 №8 про надання послуг з хімчистки, ремонту одягу та взуття; від 30.09.2015 №7 про надання маркетингових послуг; від 30.09.2015 №6 про надання юридичних послуг. Між податковим кредитом позивача та податковими зобов`язаннями ТОВ "Вердікт" виявлені розбіжності за жовтень 2015 року на суму 450 000, 00 грн.
Також позивач мав у перевіреному періоді господарські відносини з ТОВ "Торінг Інвест Груп", з яким 30.11.2015 уклав договір № 44/11 про надання послуг з обслуговування відеоспостереження. Свідоцтво платника податку на додану вартість, видане ТОВ "Торінг Інвест Груп" 01.06.2015 анульовано 04.08.2016, у контрагента не зареєстровано виду діяльності, який дозволяв би надавати послуги на виконання умов укладеного з позивачем договору, а між податковим кредитом позивача та податковими зобов`язаннями ТОВ "Торінг Інвест Груп" виявлено розбіжності за грудень 2015 року на суму 274 109, 00 грн за рахунок прийняття декларації з податку на додану вартість до відома.
Контролюючий орган в акті перевірки вказував на ознаки сумнівності здійснення фінансово-господарської діяльності зазначених вище контрагентів позивача, недоліки їх господарської діяльності та фактичну відсутність її здійснення.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування (податок на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).
Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.