ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 826/6682/18
адміністративне провадження № К/9901/9189/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Приватного підприємства "Гавр" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Приватного підприємства "Гавр" на рішення Окружного адміністративного суду від 22.10.2018 (суддя - Каракашьян С.К.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2019 (головуючий суддя - Собків Я.М., судді: Степанюк А.Г., Файдюк В.В.) у справі №826/6682/18.
встановив:
Приватне підприємство "Гавр" (далі - ПП "Гавр") звернулося до Окружного адміністративного суду від 22.10.2018 з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 23.01.2018 №812615141.
Рішенням Окружного адміністративного суду від 22.10.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2019, в позові відмовлено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій ПП "Гавр" оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду від 22.10.2018, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2019 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що без доведення податковим органом належними та допустимими доказами зв`язку з протиправною діяльністю особи, встановленої вироком суду, який набрав законної сили, та господарськими операціями, не може бути безумовним підтвердженням нереальності відображених платником податків таких господарських операцій.
Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Гавр" (код 38038968) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Форс Лайн" (код 40047945) за грудень 2015 року.
За наслідками проведеної перевірки складено акт від 29.12.2017 №595/26-15-14-01-03/38058968, в якому відображено висновки про порушення ПП "Гавр" пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 1.2 статті 1, пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 115383 грн., в тому числі за грудень 2015 року в сумі 115383 грн.
На підставі названого акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.01.2018 №812615141, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 144229,00 грн., з яких 115383 грн. нараховано за податковим зобов`язанням та 28846 грн. - штрафні санкції.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих валових витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту ПДВ, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний доход на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.