ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 813/195/18
адміністративне провадження № К/9901/2086/19
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський контакт центр" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.04.2018 (суддя - Брильовський Р.М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 (головуючий суддя - Шавель Р.М., судді: Запотічний І.І., Матковський З.М.) у справі №813/195/18 (857/1025/18).
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівський контакт центр" (далі - ТОВ "Львівський контакт центр") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області) від рішення від 24.10.2017 № 0018701414, № 0018711414 та № 0018731414.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.04.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у Львівській області оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.04.2018, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
В обґрунтування своїх вимог ГУ ДФС у Львівській області посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, статей 139, 198 Податкового кодексу України.
Так, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями з огляду на порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, відсутність у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, використання трудових ресурсів, ненадання документів, які підтверджують час та місце надання послуг тощо, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання послуг від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності.
Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Крім того, Головним управлінням Державної податкової служби у Львівській області заявлено клопотання про заміну відповідача правонаступником, яке згідно із статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Львівський контакт центр" з питань проведення взаємовідносин із ПП "Зеро Контініум" (40309004) за період серпень 2016 року, ПП "Асскона" (40689127) та ПП "Ферріум" (40688521) за період вересень 2016 року, ПП "Оріос" (40309004) за період жовтень 2016 року, ПП "ПЕНЛАЙТ" (40637215) за період листопад 2016 року, ПП "Клайв" (40764502) за період грудень 2016 року, ПП "Елландер" (40760953) за період січень 2017 року, ПП "Мілавей" (40975628) та ПП "Дари Літа" (40977206) за період лютий 2017 року, ПП "Бейнхел" (40786168) за період березень 2017 року, ПП "Інтера Актив" (40047175) та ТОВ "Фірма Дельта-Інвест" (38599433) за період травень 2017 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 03.10.2017 № 1595/13-01-14-13/40227964, в якому відображено висновки про порушення вимог чинного законодавства, а саме:
підпунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, яке полягає у завищенні податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 1401610,00 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету в сумі 1326089,00 грн.,
завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (позитивне значення) в сумі 75521,00 грн.;
підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, яке полягає у заниженні податку на прибуток, нарахованого за результатами останнього (звітного) податкового періоду в сумі 514550,00 грн.
На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем 24.10.2017 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
№ 0018731414, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 643187,50 грн., в тому числі 514550,00 грн. за податковим зобов`язанням, 128637,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
№ 0018701414,згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1989133,50 грн., в тому числі 1326089,00 грн. за податковим зобов`язанням, 663044,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
№ 0018711414 від 24.10.2017 про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ розмірі 75521,00 грн. за травень 2017 року.
За результатами процедури адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
В обґрунтування своєї позиції контролюючий орган зазначав, що відповідно до податкової інформації, отриману з інформаційних систем податкового органу, контрагенти позивача не подають податкової звітності, не перебувають за своїм місцезнаходженням, у них відсутні будь-які активи (трудові ресурси, основні фонди орендовані або власні складські приміщення, автотранспортні засоби, інструменти та інше), наявність яких може забезпечити виконання зобов`язань за вказаними договорами.
Також за доводам контролюючого органу, аналіз спірних господарських операцій з точки зору їх економічної доцільності вказує на невигідність таких операцій з фінансової точки зору, їх економічну необґрунтованість та відсутність доцільності. Такі операції проводяться лише з метою збільшення сум податкового кредиту та для мінімізації податкових зобов`язань.
Вказані обставини в своїй сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача та вказаних контрагентів фактично не відбувалися, через що складені документи не мають юридичної сили первинних документів.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
Так, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.