ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 804/985/18
адміністративне провадження № К/9901/2847/19
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта Кепітал Груп" до Кам`янської міської ради Дніпропетровської області про визнання рішення протиправним, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта Кепітал Груп" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2018 (суддя - Верба І.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.12.2018 (головуючий суддя - Іванов С.М., судді: Панченко О.М., Чередниченко В.Є.) у справі № 804/985/18.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафта Кепітал Груп" (далі - ТОВ "Нафта Кепітал Груп") звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати незаконним рішення Кам`янської міської ради Дніпропетровської області від 29.09.2017 № 816-19/VII "Про затвердження Положення про порядок обчислення та сплати орендної плати за земельні ділянки у межах міста".
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2018, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.12.2018, в позові відмовлено.
Приймаючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, виходив з того, що при внесенні змін до Податкового кодексу України, законодавцем було визначено, що у 2017-2018 роках до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України і Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ "Нафта Кепітал Груп" оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.04.2018, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
В обґрунтування своїх вимог ТОВ "Нафта Кепітал Груп" посилається на те, що судами в порушення пунктів 3 та 4 Розділу ІІ Закону України №1791-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році зроблено невірний висновок про незастосування до оспорюваного рішення вимог підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та зазначає, що оскаржуваним рішенням встановлені ставки орендної плати за земельну ділянку без додержання принципів державної регуляторної політики, поза застосування відповідних процедур.
У письмових поясненнях Кам`янська міська рада Дніпропетровської області зазначає, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.07.2019 у справі № 160/1172/19 за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" до Кам`янської міської ради, яке набрало законної сили, встановлено законність та чинність рішення Кам`янської міської ради Дніпропетровської області від 29.09.2017 № 816-19/VII "Про затвердження Положення про порядок обчислення та сплати орендної плати за земельні ділянки у межах міста".
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, пунктом 1 рішення Кам`янської міської ради від 23.06.2017 №725-17/VІІ було затверджено "Положення про порядок обчислення та сплати орендної плати за земельні ділянки у межах міста", із зазначенням про набрання чинності таким рішенням з 01.07.2017.
29.09.2017 Кам`янською міською радою прийнято оскаржуване рішення №816-19/VІІ "Про затвердження Положення про порядок обчислення та сплати орендної плати за земельні ділянки у межах міста", яким вирішено:
1) затвердити Положення про порядок обчислення та сплати орендної плати за земельні ділянки у межах міста;
2) дане рішення набирає чинності з 01.10.2017;
3) вважати таким, що втратить чинність пункт 1 рішення міської ради від 23.06.2017 №725-17/VIІ "Про затвердження Положення про порядок обчислення та сплати орендної плати за земельні ділянки у межах міста" з 01.10.2017 (далі - Положення №725-17/VIІ).
Згідно "Положення про порядок обчислення та сплати орендної плати за земельні ділянки у межах міста", затвердженого Рішенням №816-19/VІІ (далі Положення №816-19/VІІ):
"1. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
2. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.
3. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
4. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
5. Розмір орендної плати за земельні ділянки, встановлюється у відсотку від нормативної грошової оцінки відповідно до таблиці:
5.1. Ставки орендної плати за земельні ділянки, які використовуються для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - 3% від нормативної грошової оцінки;
5.2. Ставки орендної плати за земельні ділянки, які не зазначені в пунктах 5.1, 5.3. - 4% від нормативної грошової оцінки;
5.3. Ставки орендної плати за земельні ділянки, які використовуються для розміщення об`єктів торгівлі (посередництво в торгівлі) пальним та паливом та за земельні ділянки, які використовуються для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності - 12% від нормативної грошової оцінки.
6. Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.
7. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 Податкового кодексу України.
8. Індексація нормативної грошової оцінки земель;
8.1. Для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок;
8.2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.
У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
8.3. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель".
Відповідно до статей 10, 12 Податкового кодексу України до місцевих податків належить податок на майно. Місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Згідно із пунктом 12.5 статі 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Пунктами 25, 28, підпунктом 3 пункту 33 Розділу І Закону України від 20.12.2016 №1791-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" (далі - Закон №1791-VIII) до Податкового кодексу України були внесені зміни, які стосувались справляння плати за землю у формі земельного податку та впливали на визначення розміру орендної плати.
Так, Законом №1791-VIII внесено до Податкового кодексу України такі зміни:
пункт 274.1 статті 274 викладено в такій редакції: " 274.1. Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки";
Пунктами 3 та 4 Розділу ІІ Закону №1791-VIII "Прикінцеві та перехідні положення" визначено наступне:
установити, що з 1 січня 2017 року до прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік відповідно до цього Закону, встановлені таким органом місцевого самоврядування ставки єдиного податку для платників першої групи, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та збору за місця для паркування транспортних засобів застосовуються з коефіцієнтом 0,5;
установити, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".