Постанова суду № 916/1294/21 від 10.11.2022 про визнання недійсним рішення загальних зборів

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 916/1294/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючий, Кролевець О. А., Студенця В. І.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області

у складі судді Щавинської Ю. М.

від 29 вересня 2021 року

та на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Богатиря К. В., Аленіна О. Ю., Таран С. В.

від 30 червня 2022 року

за позовом ОСОБА_1

до Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Люксембург"

про визнання недійсним рішення загальних зборів,

за участю представників:

позивача: не з`явилися

відповідача: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

12 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Люксембург" про визнання недійсним рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Люксембург" про встановлення розмірів внесків співвласників, оформленого протоколом загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Люксембург" № 1 від 07 квітня 2017 року про затвердження членських внесків на утримання будинку та прибудинкової території згідно додатку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка є власницею квартири АДРЕСА_1, співвласником зазначеного будинку, спірне рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Люксембург" суперечить положенням чинного законодавства, а саме: статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", частині 14 статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", пунктам 5, 6, 5.14. статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Люксембург" та порушує права позивачки на участь у загальних зборах співвласників багатоквартирного будинку, оскільки було прийняте на зборах, що відбулися з порушенням порядку їх скликання та проведення. За твердженням позивачки вона як співвласниця майна зазначеного багатоквартирного будинку не була повідомлена про дату, час, місце та порядок денний загальних зборів, на яких були прийняті спірні рішення, спірні рішення фактично не були прийняті, за їх прийняття не проголосувала необхідна визначена законом кількість співвласників, у голови те секретаря зборів були відсутні повноваження на проведення зборів та підписання протоколу, а також був порушений порядок оприлюднення спірних рішень.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Люксембург" як юридична особа було зареєстроване 26 листопада 2013 року.

Рішенням установчих зборів власників житлових і нежитлових приміщень багатоквартирних будинків, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, був затверджений статут Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Люксембург" (далі по тексту - статут), відповідно до пункту 1.4. якого Об`єднання набуває статусу юридичної особи з моменту його державної реєстрації у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", має самостійний баланс, рахунки в банківських установах, печатку з власним найменуванням та інші необхідні реквізити.

Згідно з пунктом 2.1. статуту метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав його членів та дотримання всіма співвласниками неподільного і загального майна житлового комплексу обов`язків щодо належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Відповідно до пункту 2.3. статуту об`єднання має право, відповідно до законодавства та статуту, шляхом скликання загальних зборів, зокрема, визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту неподільного і загального майна відповідно до статуту; встановлювати розміри платежів і внесків членів об`єднання, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів.

У розділі 4 статуту визначено, що вищим органом управління об`єднання є загальні збори, які можуть приймати рішення по всім питанням, що стосуються діяльності об`єднання. Загальні збори правомочні, якщо на них присутні більше половини членів об`єднання. До виключної компетенції загальних зборів членів об`єднання належить, зокрема, визначення розмірів внесків та платежів членів об`єднання.

Відповідно до пункту 5.6. статуту повідомлення про проведення загальних зборів членів об`єднання надсилається в письмовій формі і вручається кожному члену об`єднання під розписку або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом). Повідомлення про проведення загальних зборів членів об`єднання мас бути негайно оприлюднене на дошках об`яв та на веб-сайті об`єднання. Повідомлення надсилаються не пізніше ніж за 14 днів до дати проведення загальних зборів У повідомленні про проведення загальних зборів зазначається порядок денний, дата та місце їх проведення.

Ініціатор проведення загальних зборів зобов`язаний надати членам об`єднання можливість до початку зборів ознайомитися з документами, що пропонуються до розгляду на зборах. Такі документи можуть надаватися в електронній формі (пункт 5.7. статуту).

Загальні збори правомочні, якщо на них присутні більше 50 (п`ятдесяти) відсотків членів об`єднання (пункт 5.9. статуту).

Рішення загальних зборів, окрім рішень з питань, вказаних в пункті 5.17., приймаються простою більшістю голосів від кількості голосів членів об`єднання, що присутні на загальних зборах (пункт 5.10. статуту).

Відповідно до пунктів 5.11. - 5.12. статуту кожні загальні збори обирають голову та секретаря зборів зі складу членів об`єднання. Голова зборів веде збори. Секретар зборів забезпечує оформлення протоколу загальних зборів. Протокол загальних зборів підписує голова та секретар зборів.

Згідно з пунктом 5.14. статуту протокол загальних зборів членів об`єднання після його оформлення і підписання має бути негайно оприлюднений на дошках об`яв та на веб-сайті об`єднання.

Відповідно до пункту 5.21. рішення, прийняті загальними зборами, є обов`язковими для всіх членів об`єднання.

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3, про що свідчать наявні в матеріалах справи витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень та свідоцтво про право власності (індексний номер 36834647 від 27 квітня 2015 року).

07 квітня 2017 року були проведені загальні збори співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Люксембург", оформлені протоколом № 1.

Із зазначеного протоколу загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Люксембург" № 1 від 07 квітня 2017 року вбачається, що загальна кількість співвласників багатоквартирного будинку становить 633 особи, загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень будинку - 40 353,6 кв.м, участь у загальних зборах взяли 388 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення багатоквартирного будинку загальною площею 25 943,5 кв.м, на порядок денний було винесене одне питання: затвердження розміру членських внесків на утримання будинку та прибудинкової території.

У розділі 3 протоколу зазначено про те, що слухали співвласника квартири 24, корпус 5 - ОСОБА_2, який запропонував обрати головою зборів ОСОБА_3, секретарем зборів - ОСОБА_4 .

За результатом розгляду питання порядку денного щодо затвердження членських внесків на утримання будинку та прибудинкової території на загальних зборах прийняли рішення: затвердити членські внески на утримання будинку та прибудинкової території згідно з додатком у розмірі: для мешканців 1-го поверху - 3,00 грн, для мешканців 2-го і вище поверхів - 4,10 грн, для нежитлових приміщень - 4,10 грн. Згідно з підсумками голосування за прийняття цього рішення проголосували - 381 співвласник, загальна площа квартир та/або нежитлових приміщень яких становить 24 191,5 кв.м; проти - 5 співвласників, загальна площа квартир та/або нежитлових приміщень яких становить 369,3 кв.м; у графі "утримались" протоколу міститься прочерк.

У матеріалах справи також міститься додаток № 2 до протоколу загальних зборів від 07 квітня 2017 року, який містить інформацію щодо осіб, які проголосували, зокрема, номера квартир та їх площа, прізвища власників, а також відмітки "за" / "проти" та підписи власників.

3. Короткий зміст оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх ухвалення.

Господарський суд Одеської області рішенням від 29 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30 червня 2022 року, відмовив у задоволенні позову.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що спірне рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Люксембург" було прийняте на зборах, що відбулися з порушенням порядку їх скликання та проведення: без повідомлення позивачки належним чином про скликання цих зборів, було прийняте за відсутності достатньої кількості голосів, необхідних для його прийняття, з порушенням порядку складання протоколу та оприлюднення такого рішення. Суди також дійшли висновку про порушення спірним рішенням прав позивачки як співвласниці багатоквартирного будинку на участь в управлінні об`єднанням та визнали позовні вимоги обґрунтованими.

Однак, суди відмовили у задоволенні позову з огляду на те, що позовна вимога у цій справі заявлена позивачкою з пропуском строку позовної давності. При цьому суди виходили з того, що з наданих суду відповідачем доказів, а саме: квитанцій за червень, жовтень 2017 року та лютий 2018 року, а також акту звірки вбачається, що позивачка здійснювала сплату членських внесків з утримання будинку та прибудинкової території за тарифами, визначеними спірним рішенням, з огляду на що позивачка щонайменше починаючи з 08 червня 2017 року - дати здійснення нею першої оплати після прийняття загальними зборами спірних рішень згідно з актом звірки мала реальну можливість дізнатися про її порушене право.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивачка - ОСОБА_1 просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 29 вересня 2021 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30 червня 2022 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень позивачка послалася на пункт 1 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначила про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме:

- статті 256, 257, пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (у редакції Закону України № 540-ІХ від 30 березня 2020 року), не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 06 травня 2021 року у справі № 903/323/20, від 25 серпня 2021 року у справі № 914/1560/20, від 08 лютого 2022 року у справі № 918/964/20, від 31 травня 2021 року у справі № 926/1812/21,

- частину першу статті 261, частини першу та третю статті 264 Цивільного кодексу України, не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 11 жовтня 2021 року у справі № 910/19454/20, від 08 лютого 2022 року у справі № 918/964/20.

За твердженням позивачки суди попередніх інстанцій:

- не врахували те, що позов у цій справі був поданий під час дії установленого на всій території України карантину, з огляду на що відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (у редакції Закону України № 540-ІХ від 30 березня 2020 року) строк позовної давності продовжується на строк дії карантину;

- зробили висновки у справі щодо можливої обізнаності позивачки про порушення її прав на підставі неналежних доказів: квитанцій про оплату та акту звірки, оскільки зазначені квитанції за вказаними в них реквізитами не відповідають вимогам первинних документів, а акт звірки згідно з висновками Верховного Суду не є первинним документом, цей акт підписаний в односторонньому порядку відповідачем та не є належним доказом у справі у підтвердження факту вчинення господарської операції.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надав

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій.

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається доводи касаційної скарги зводяться до оскарження рішення та постанови судів попередніх інстанцій в частині висновків судів, що стосуються строку позовної давності. У частині висновків, зроблених судами по суті спору (по суті заявлених позовних вимог), рішення та постанова судів попередніх інстанцій не оскаржуються.

З огляду на викладене, враховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд переглядає оскаржувані у цій справі судові рішення лише в частині висновків, що стосуються строку позовної давності, тобто в межах доводів касаційної скарги.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Проте, в силу положень частини першої статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

У частині другій статті 258 Цивільного кодексу України визначений перелік вимог, до яких застосовується спеціальна скорочена (в один рік) позовна давність.

За змістом частини другої статті 258 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній станом на 07 квітня 2017 року - дату прийняття спірного рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Люксембург") позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); 2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації; 3) про переведення на співвласника прав та обов`язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (статті 362 цього Кодексу); 4) у зв`язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу); 5) про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу); 6) у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу); 7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу).

Разом з цим станом на 12 травня 2021 року - дату подання ОСОБА_1 позову у цій справі про визнання недійсним рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Люксембург" діяла нова редакція статті 258 Цивільного кодексу України, частина друга якої була доповнена пунктом 8, за змістом якого до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства застосовується позовна давність в один рік.

Верховний Суд зазначає про те, що частина друга статті 258 Цивільного кодексу України була доповнена зазначеним пунктом восьмим згідно із Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", який набрав чинності 17 червня 2018 року, сфера застосування якого обмежується регламентацією правовідносин щодо правового статусу товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядку їх створення, діяльності та припинення, прав та обов`язків їх учасників.

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у постанові від 14 вересня 2022 року у справі № 909/298/21 зробив висновки щодо застосування глави VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", пункту 8 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України та частини першої статті 50 Закону України "Про акціонерні товариства" у сукупності цих норм.

У зазначеній постанові від 14 вересня 2022 року у справі № 909/298/21 Верховний Суд врахував та зазначив про те, що (1) зміни до Цивільного кодексу України, зокрема доповнення частини другої статті 258 цього кодексу пунктом восьмим, були внесені саме Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", (2) позовна давність щодо оскарження рішень акціонерних товариств визначена окремо спеціальним законом - Законом України "Про акціонерні товариства", який передбачає тримісячний строк для звернення акціонерів до суду з вимогами про оскарження рішень загальних зборів акціонерних товариств, (3) змістовне формулювання пункту 8 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України не містить тлумачення терміну "товариство".

Врахувавши зазначене, Верховний Суд у пункті 6.14. зазначеної постанови дійшов висновку про те, що законодавець диференційовано встановив правила позовної давності для вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів окремих юридичних осіб:

- один рік - для товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю;

- три місяці - для акціонерних товариств;

- три роки (загальна позовна давність) - для інших юридичних осіб та громадських об`єднань.

Застосування різних строків давності для оскарження рішень загальних зборів учасників товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (один рік), акціонерних товариств (три місяці) та інших юридичних осіб (три роки) має легітимну мету - забезпечення доступу до суду, а не навпаки - його обмеження для простих громадян - учасників громадських об`єднань (непідприємницьких товариств) шляхом застосування розширювального тлумачення норми закону (пункт 6.27. постанови Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 909/298/21).

Відповідно до визначення термінів, що міститься у статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками (частини перша, друга та сьома статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

З огляду на викладене, враховуючи висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 8 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України, викладені у постанові від 14 вересня 2022 року у справі № 909/298/21, Верховний Суд зазначає про те, що до позовних вимог у цій справі № 916/1294/21 про визнання недійсним рішення загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку підлягає застосуванню загальний строк позовної давності - три роки.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 30 червня 2021 року відповідач подав до Господарського суду Одеської області заяву про застосування строку позовної давності до позовних вимог у цій справі.

З оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову у цій справі з огляду на сплив позовної давності до заявлених позивачкою позовних вимог у цій справі.

Однак, Верховний Суд вважає зазначені висновки судів помилковими та такими, що зроблені з неправильним застосуванням судами норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, без належного дослідження обставин, пов`язаних з дотриманням позивачкою строку позовної давності, зокрема без належного встановлення моменту початку перебігу строку позовної давності до позовних вимог у цій справі, з огляду на таке.

Як встановили суди попередніх інстанцій спірне у цій справі рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Люксембург" про затвердження членських внесків на утримання будинку та прибудинкової території було прийняте 07 квітня 2017 року.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 Цивільного кодексу України.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Частина перша статті 261 Цивільного кодексу України пов`язує перебіг позовної давності з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

................

Перейти до повного тексту