ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 686/14363/18
провадження № 51-3299 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_10.,
суддів ОСОБА_11., ОСОБА_12.,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_13.,
прокурора ОСОБА_14.,
в режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_15.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_15., яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 січня 2022 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 16 березня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018240010002126, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Олешин Хмельницького району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 травня 2017 року, зміненого ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2017 року, за ч. 2 ст. 189 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, звільненого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 січня 2022 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 травня 2017 року, зміненого ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2017 року, визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Вирішено питання відносно речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Вказаним вироком також засуджено ОСОБА_2 та ОСОБА_3, судові рішення щодо яких в касаційному порядку не оскаржуються.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 16 березня 2022 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він, разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, мали умисел на таємне викрадення належного ОСОБА_4 майна з проникненням в квартиру АДРЕСА_2
Так, 29 березня 2018 року, приблизно о 11:05 год, на виконання попередньої домовленості, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також ОСОБА_5, зустрілись на паркувальному майданчику супермаркету "Поділля", по вул. Львівське шосе, 14 в м. Хмельницькому.
Реалізуючи спільний умисел на таємне викрадення чужого майна з проникненням у житло, ОСОБА_6, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 приблизно о 11:40 год зайшли в двір будинку АДРЕСА_3, де ОСОБА_1 виконуючи визначену йому роль, залишився біля входу до під`їзду вказаного будинку та здійснював візуальне спостереження для забезпечення безпеки співучасників, укриття незаконних дій під час викрадення чужого майна та завчасного попередження їх про наближення до будинку осіб, які можуть викрити їхні спільні дії. В цей же час, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, проникли до квартири АДРЕСА_4, шляхом зламу замка вхідних дверей, викрали майно потерпілої ОСОБА_4 на загальну суму 2184, 38 грн. Після цього ОСОБА_2 безперешкодно покинув вищезазначену квартиру, а ОСОБА_3 при виході з вказаної квартири, був виявлений сусідкою ОСОБА_4 - ОСОБА_7 . Усвідомивши, що його дії помічені, ОСОБА_3 завдав удар кулаком в ділянку перенісся останній, від чого вона впала на підлогу, спричинивши їй легких тілесних ушкоджень, тим самим вийшовши за межі їх попередньої домовленості, вибіг з викраденим майном з приміщення квартири та разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з місця події зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальністьта закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 у зв`язку із невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості та вичерпанням можливості їх отримати. Обґрунтовуючи свої вимоги вказує, що судом першої і апеляційної інстанції не було допитано, на її думку, ключового свідка ОСОБА_8, допит якого міг вплинути на доведення невинуватості ОСОБА_1 у вчинені даного злочину. Крім того зазначає, що в основу вироку були покладені неналежні та недопустимі докази, зокрема дані протоколу негласної слідчої (розшукової) дії № 556т/121/119-18 візуального спостереження за ОСОБА_2, оскільки він був здобутий в рамках іншого кримінального провадження. Вважає, що речові докази, які було вилучено у ОСОБА_1 були йому підкинуті працівниками поліції. Крім того, стверджує, що обшук автомобіля "MercedesBenz" був проведений без попереднього дозволу слідчого судді.
Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_15. та засуджений ОСОБА_1 підтримали подану касаційну скаргу та вважали, що є всі підстави для її задоволення.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор під час касаційного розгляду вважала за необхідне касаційну скаргу захисника ОСОБА_15. залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Натомість, зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Переглядаючи справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1, в якій він оспорював правильність встановлення фактичних обставин, обґрунтовував недопустимість, на його думку, доказів винуватості за ч. 3 ст. 185 КК України,, а також стверджував про відсутність взагалі в його діях складу зазначеного кримінального правопорушення, апеляційний суд в своєму рішенні навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку діям засуджених.