ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 750/13728/19
провадження № 51-2412км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_9.,
суддів ОСОБА_10., ОСОБА_11,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_12.,
прокурора ОСОБА_13.,
захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_14.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_14. на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 жовтня 2020 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 9 лютого 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019270010005188, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Сотниківка Яготинського району Київської області,жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
За вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 жовтня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим і йому призначено покарання за ч. 1 ст. 115 КК із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 змінено: його дії перекваліфіковано з ч. 1 ст. 115 на ст. 116 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Як установлено вироком суду, ОСОБА_1 04 вересня 2019 року ввечері, перебуваючи в будинку по АДРЕСА_1, під час конфлікту, що виник з мотивів особистих неприязних відносин, з метою протиправного заподіяння смерті ОСОБА_2, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті та бажаючи їх настання, умисно завдав останньому одного удару ножем у грудну клітку, спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення лівої половини грудей з ушкодженням лівої легені та лівого шлуночка серця, що призвели до смерті потерпілого ОСОБА_2
Верховний Суд постановою від 21 вересня 2021 року скасував вищевказане рішення апеляційного суду з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 9 лютого 2022 року залишив без задоволення апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_14. та прокурора, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 - без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції з підстав, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК.
На обґрунтування своїх вимог зазначає на невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, що вину підзахисного у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення належними та допустимими доказами не доведено. Стверджує, що суди не дали належної оцінки поясненням ОСОБА_1 про те, що умислу позбавляти потерпілого життя в нього не було, а він лише захищався від дій останнього, та безпідставно послалися на протокол слідчого експерименту, як на доказ винуватості засудженого. Зазначає, що необхідно кваліфікувати дії ОСОБА_1 за ст. 118 КК та призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 цього Кодексу.
За твердженням сторони захисту, апеляційний суд не зважив на допущені порушення й необґрунтовано відхилив вимоги захисника, постановивши ухвалу з порушенням норм процесуального закону. Крім того, стверджує, що зазначений суддопитав свідка ОСОБА_3, однак оцінку її показанням в ухвалі суду не надав. Також указує, що апеляційний суд, не дослідивши доказів (відеозапис з нагрудної камери патрульного поліцейського від 06 вересня 2019 року та протокол слідчого експерименту від 21 жовтня 2019 року за участю ОСОБА_1 ), надав їм свою оцінку, чим порушив вимоги процесуального закону.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, а прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому за правилами ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту касаційної скарги захисника вбачається, що він, надаючи оцінку доказам, по суті заперечує достовірність окремих із них та правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, тоді як їх перевірка,з огляду на положення статей 433, 438 КПК, не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції і не є предметом перегляду.
Перевіряючи доводи касаційної скарги сторони захисту, Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
За матеріалами кримінального провадження, висновок місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо доведеності винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування усіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 КПК.
Такими доказами, зокрема, є: показання обвинуваченого ОСОБА_1, котрий визнав себе винуватим частково у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та не заперечував факту заподіяння ним потерпілому тілесного ушкодження ножем, від чого наступила смерть потерпілого; показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3 щодо обставин, які їм були відомі, та подій, очевидцями яких вони були; дані протоколів слідчих дій, висновки судово-медичних експертиз та інші письмові докази, зміст яких детально відтворено у вироку.
Визнавши зазначені докази достовірними, допустимими, а в сукупності - достатніми, місцевий суд, з чим погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Суди навели переконливі доводи на обґрунтування такого висновку, тому суд касаційної інстанції визнає його правильним.
Доводи захисника про перебування його підзахисного у стані необхідної оборони, а отже про вчинення умисного вбивства при перевищенні її меж (ст. 118 КК), належним чином судами перевірено та таку версію сторони захисту спростовано.
Згідно з ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідної оборони, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б шкоди, необхідної для припинення посягання.