ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 725/3404/21
провадження № 51-1178км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_6
суддів ОСОБА_7., ОСОБА_8
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_9,
прокурора ОСОБА_10,
засудженого ОСОБА_1 в режимі відеоконференції,
захисника ОСОБА_11. в режимі відеоконференції,
перекладача ОСОБА_12
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_11. на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці Чернівецької області від 17 грудня 2021 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 22 лютого 2022 року у кримінальному провадженні № 12021262020000723 за обвинуваченням
ОСОБА_1, громадянина Республіки Азербайджан, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Шамкір Республіки Азербайджан, проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці Чернівецької області від 17 грудня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Вироком вирішено питання щодо цивільного позову, процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами ОСОБА_1 23 березня 2021 року, близько 11 год. перебуваючи на 9 поверсі в під`їзді будинку, що на АДРЕСА_2, знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, під час раптово виниклої суперечки із ОСОБА_2, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, утримуючи у правій руці кухонний ніж, діючи умисно, завдав ним один удар в область лівого стегна ОСОБА_2, у результаті чого завдав останньому тяжке тілесне ушкодження.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 22 лютого 2022 року зазначений вирок місцевого суду залишений без зміни.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування судових рішень та про призначення нового розгляду у суді першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що засуджений є громадянином Республіки Азербайджан та не володіє українською мовою, однак суд, у порушення ст.376 КПК України, проголосив вирок у відсутності перекладача, захисника та прокурора, і вирок не був роз`яснений засудженому рідною мовою та не надано перекладу вироку на рідну мову, що позбавило ОСОБА_1, який не володіє мовою судочинства, повноцінно захищати свої права. Також відсутні дані, що вирок був негайно вручений засудженому після проголошення. Зазначається, що протокол огляду місця події від 23 березня 2021 року та фототаблиці до нього є недопустимими доказами, оскільки така процесуальна дія була проведена слідчим з порушенням вимог ст.233 КПК України, тобто до початку огляду житла слідчий не отримав добровільної згоди володільця житла чи ухвали слідчого судді про обшук житла, крім того, у протоколі не вказано обладнання, яке використовувалося для фотозйомки під час слідчої дії, і під час проведення огляду всім особам не були роз`яснені їх права та обов`язки. Також зазначається, що у засудженого був відсутній умисел на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, оскільки він наніс такі ушкодження спонтанно, захищаючись від нападу потерпілого і свідка ОСОБА_3, дії яких засуджений сприймав як загрозу для свого життя та здоров`я.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити.
Прокурор заперечував проти касаційної скарги сторони захисту, просив залишити її без задоволення.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваження лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже, суд касаційної інстанції позбавлений можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, однак при цьому до його компетенції входить перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
Так за змістом ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути, зокрема, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому обґрунтованим - є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, а вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Таким чином, перевіряючи дотримання судами нижчих інстанцій вимог КПК України, Верховний Суд у межах доводів касаційних скарг має з`ясувати, чи навели суди нижчих інстанцій належні й достатні мотиви ухвалення судових рішень та чи обґрунтували свої висновки з посиланням на досліджені докази.
Отже, виходячи з наведених вище норм кримінального процесуального закону, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі захисників, Верховний Суд доходить таких висновків.
1. Щодо доводів про порушення права засудженого на захист, оскільки останньому не було надано процесуальних документів в перекладі на азербайджанську мову.
Згідно ст.29 КПК України кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Особа повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення. Судові рішення, якими суд закінчує судовий розгляд по суті, надаються сторонам у перекладі на їхню рідну мову або іншу мову, якою вони володіють.
Верховний Суд послідовно указує на важливість права підозрюваного, обвинуваченого, який не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, засудженого одержувати безоплатну допомогу перекладача.
Розглядаючи скарги на порушення цього права, Верховний Суд також керується Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) і відповідною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Загальні принципи щодо підпунктів (а) та (е) параграфа 3 статті 6 Конвенції сформульовані у багатьох рішеннях ЄСПЛ. Зокрема, в рішенні від 28 серпня 2018 року у справі "Vizgirda v. Slovenia" зазначено наступне:
"75. Відповідно до підпункту 3(а) статті 6 Конвенції, будь-яка особа, що звинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, має право "бути негайно повідомленою мовою, яку вона розуміє, про риси, характер та причини звинувачень". Оскільки це положення не передбачає, що відповідна інформація повинна бути надана письмово або письмово перекладена для іноземного обвинуваченого, вона також і не передбачає особливої уваги до повідомлення "звинувачення" обвинуваченому. Обвинувачення відіграє надзвичайно важливу роль у кримінальному процесі з моменту його винесення, тобто коли обвинуваченого офіційно повідомляють про фактичні та юридичні причини звинувачень, висунених проти нього. Обвинувачений, якому невідома мова, що використовується судом, опиниться в очевидно невигідній позиції, якщо вирок не буде перекладений на мову, яку він розуміє (див. справу Hermi v. Italy [GC], № 18114/02, § 68, ECHR 2006-XII).
76. Крім того, в пункті 3(е) статті 6 говориться про те, що кожен обвинувачений має право на безкоштовного перекладача. Право поширюється не лише на усні заяви, зроблені під час слухання в суді, а й на документальні матеріали та досудове провадження (див. справу Hermi, яка цитувалася вище § 69). Стосовно останнього, Суд зазначає, що допомога перекладача, які і юриста, повинна надаватися, починаючи з етапу розслідування, окрім випадків наявності певних обставин, що обмежують таке право (див. справу Baytar, яка цитувалася вище, § 50, а також справу Diallo v. Sweden (dec.), №. 13205/07, § 25, 5 січня 2010 р.).
77. Таким чином, обвинувачений, який не розуміє і не говорить мовою, яка використовується в суді, має право на безкоштовну допомогу перекладача для усного та письмового перекладу всіх таких документів або заяв, зроблених під час провадження, порушеного проти нього, оскільки це необхідно для розуміння мови суду та забезпечення реалізації права на справедливий судовий розгляд (див. справу Hermi, яка цитувалася вище, § 69).
78. Однак пункт 3(е) не заходить аж так далеко, щоб вимагати письмового перекладу всіх елементів письмових доказів або офіційних документів процесу. У зв`язку з цим слід зазначити, що текст відповідного положення стосується "усного", а не "письмового" перекладача. З цього можна зробити висновок, що допомога усного перекладача може задовольнити вимоги Конвенції (див. Husain v. Italy (грудень), № 18913/03, 24 лютого 2005 року).
79. При цьому факт залишається фактом - надана допомога усного перекладу повинна бути такою, щоб обвинувачений міг дізнатися про справу проти нього та захищатися, а головне, мати можливість донести до суду власну версію подій (див., там само, справу Hermi, яка цитувалася вище, § 70; та справу Gungor v. Germany (dec.), № 31540/96, 17 травня 2001)...".
Надалі Верховний Суд оцінюватиме доводи касаційної скарги, поданої стороною захисту, в частині скарг на відсутність перекладу судових рішень на азербайджанську мову в світлі цих стандартів і, зокрема, справи "Vizgirda v. Slovenia".
Отже, як слідує з матеріалів справи, слідчим згідно постанови від 23.03.2021 року було залучено перекладача на азербайджанську мову, оскільки було встановлено, що ОСОБА_1 не володіє державною мовою, натомість володіє азербайджанською та російською. Під час досудового розслідування з моменту затримання участь у провадженні приймали захисник та перекладачі на азербайджанську мову, які також володіли російською мовою.Таким чином, під час досудового розслідування підозрюваному було забезпечено усний переклад на азербайджанську мову, тоді як письмові процесуальні документи (повідомлення про підозру, обвинувальний акт та ін.) були перекладені на російську мову і засвідчені тими самими перекладачами, які здійснювали усний переклад на азербайджанську мову. Жодних заперечень з цього приводу під час досудового розслідування від сторони захисту не надходило.
Більше того, під час окремих слідчих і процесуальних дій підозрюваний користувався у тому числі російською мовою - давав усні пояснення, робив записи в процесуальних документах (хоча міг робити це азербайджанською мовою, оскільки допомога перекладача йому була забезпечена). Зокрема, наявні у справі протокол затримання, заява, протокол допиту підозрюваного тощо містять власноручні написи підозрюваного, здійснені російською мовою, що підтверджує факт володіння нею. Слідчі дії за участю підозрюваного проводились у присутності перекладача на азербайджанську мову, але під час вказаних дій ОСОБА_1 надав пояснення у тому числі й російською мовою.