ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 450/1338/19
провадження № 51-2175км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_3,
суддів ОСОБА_4, ОСОБА_5,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_7,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 липня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 червня 2022 року щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Праги (Чехія), жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 липня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Відповідно до ст. 71 КК до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Апеляційного суду Вінницької області від 27 травня 2009 року та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 5 місяців.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_1 вирішено не обирати.
За вироком суду, ОСОБА_1, будучи раніше судимим за ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 289; ч. 1 ст. 187 КК, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та повторно вчинив корисливий злочин. Так, він 08 вересня 2018 року в не встановлений досудовим слідством час, перебуваючи у приміщенні сервісу з технічного обслуговування транспортних засобів "Любе", що на вул. Палія, 6 в с. Зимна Вода Пустомитівського району Львівської області, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, з корисливих мотивів, діючи умисно, переконавшись, що за його діями не спостерігають сторонні особи, шляхом вільного доступу викрав із шухляди столу у приміщенні СТО "Любе" належать ОСОБА_2 кошти в сумі 3000 грн та 540 євро, що згідно з курсом НБУ становить 17 728 грн, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на суму 20 728 грн.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 13 червня 2022 року вирок місцевого суду залишив без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 - без задоволення.
Вимоги та узагальнені доводи, викладені в касаційній скарзі
Як вбачається зі змісту касаційної скарги, захисник ОСОБА_8 посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, у зв`язку з чим просить скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Посилаючись на журнал судового засідання, обґрунтовую свою позицію тим, що місцевий суд під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_1 не дотримався положень ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). На його думку, апеляційний суд мав би перевірити це порушення і вийти за межі апеляційної скарги ОСОБА_1, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 404 КПК.
Як уважає захисник, розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1 (у судах попередніх інстанцій) здійснено за відсутності уповноважених прокурорів, оскільки в матеріалах провадження немає постанови про призначення групи прокурорів.
Звертає увагу на відсутність звукозапису судового засідання під час проголошення повного тексу ухвали апеляційного суду, що, на його переконання, також свідчить про істотне порушення вимог КПК.
Крім іншого, стверджує, що суди, призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, належним чином не обґрунтували можливості застосування до нього положень ст. 75 КК, при цьому залишили поза увагою те, що підзахисний з моменту вчинення злочину не вчинив жодного адміністративного чи кримінального правопорушення, а потерпілий не мав жодних претензій.
У доповненнях до касаційної скарги додає, що ОСОБА_1 має сім`ю, на його утриманні перебувають троє дітей, зокрема і дитина-інвалід, дружина вагітна четвертою дитиною, працював, сплачував податки, що свідчить про його виправлення та бажання бути повноцінним членом суспільства.
Позиції учасників судового провадження
У поданому запереченні на касаційну скаргу сторони захисту, прокурор ОСОБА_9, який брав участь у розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції, заперечив проти її задоволення.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_8 підтримали доводи, викладені в касаційній скарзі, прокурор ОСОБА_7 заперечила проти задоволення скарги, просила судові рішення залишити без змін.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.
Під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, суд, керуючись вимогами ч. 3 ст. 349 КПК, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Доводи касаційної скарги захисника про недотримання місцевим судом положень ч. 3 ст. 349 КПК є безпідставними з огляду на таке.
Приписами ч. 3 ст. 349 КПК передбачено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Слід зазначити, що роз`яснення учасникам судового провадження спрощеного порядку розгляду не повинно мати формальний характер. Це означає, що суд, перш ніж постановити рішення про здійснення розгляду кримінального провадження на підставі ч. 3 ст. 349 КПК, повинен роз`яснити їм суть даної норми, при цьому не обмежитися цитуванням самої статті, а в доступній, чіткій та конкретизованій формі викласти її зміст, тим самим дати розгорнуте пояснення сторонам. Метою такого роз`яснення є однакове, правильне і точне розуміння всіма учасниками судового провадження змісту цієї норми, виявлення її сутності, яку законодавець вклав у словесне формулювання. Водночас, суд має упевнитися в тому, що учасники судового провадження правильно сприймають суть такого роз`яснення, та переконатися в добровільності їх позицій.
Повне визнання вини, незаперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому обвинувачується особа, правових наслідків розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є обов`язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КК.
Як свідчить технічний запис судового провадження в суді першої інстанції, суд не порушив вимог, передбачених ч. 3 ст. 349 КПК, а саме під час судового засідання 13 березня 2020 року ОСОБА_1 повністю визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК, щиро розкаявся у вчиненому, не заперечував фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, надав суду показання, у результаті чого прокурор запропонувала спрощений порядок розгляду кримінального провадження. У свою чергу суд роз`яснив порядок та наслідки застосування цієї норми КПК, зокрема те, що ОСОБА_1 та інші учасники процесу будуть позбавлені можливості оскаржувати вирок місцевого суду з підстав невідповідності висновків фактичним обставинам кримінального провадження, уточнив в обвинуваченого розуміння та усвідомлення ним застосування ч. 3 ст. 349 КПК, на що останній дав згоду.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до положень частин 1, 2 ст. 349 КПК суд з`ясовує саме у сторін кримінального провадження, якими доказами кожна сторона підтверджуватиме наведені нею обставини та порядок дослідження доказів. Під час розгляду цього кримінального провадження сторони жодним чином не були обмежені в можливості реалізації їх процесуальних прав, у тому числі шляхом подання відповідних клопотань про зміну обсягу та порядку дослідження доказів. Проте вони цього не ініціювали, не вказували про необхідність дослідження всіх доказів у справі.
У змагальному судовому процесі суд є безстороннім, тому з власного переконання не мав права вживати активних дій щодо визначення іншого порядку та обсягу дослідження доказів, ніж той, що був установлений після з`ясування думки учасників судового провадження, оскільки це прямо суперечить засаді об`єктивності й неупередженості суду, відображеній, зокрема, у ч. 6 ст. 22 КПК.
Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що вирок місцевого суду з підстав недотримання ч. 3 ст. 349 КПК в апеляційному порядку не оскаржувався, а отже доводи захисника про порушення положень ч. 2 ст. 404 КПК, є безпідставними.
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на висновок об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22 лютого 2021 року, викладений у справі № 754/7061/15, стверджує, що підставою для скасування оскаржуваних судових рішень є відсутність в матеріалах провадження щодо ОСОБА_1 постанови про призначення групи прокурорів, однак колегія суддів це твердження уважає сумнівними.
Так, об`єднана палата в постанові від 22 лютого 2021 року в справі № 754/7061/15 сформулювала такий висновок: "…за змістом статей 36, 37, 110 КПК рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, обов`язково повинно прийматись у формі постанови, яка має міститись у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Така постанова має відповідати передбаченим КПК вимогам до процесуального рішення в формі постанови, у том числі, бути підписаною службовою особою, яка її прийняла. Відсутність зазначеної постанови в матеріалах досудового розслідування або її непідписання керівником відповідного органу прокуратури обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень".