ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 718/2615/21
провадження № 51-2886км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_15,
суддів ОСОБА_16, ОСОБА_17,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_18,
прокурора ОСОБА_19,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_20 на вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 16 травня 2022 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 11 липня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021260000000264 від 26 липня 2021 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Киселів Чернівецького району Чернівецької області, який згідно з матеріалами кримінального провадження зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 286-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 16 травня 2022 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 286-1 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 135 КК України - на строк 2 роки; за ч. 3 ст. 286-1 КК України - на строк 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років.
Стягнуто з ОСОБА_1 та Акціонерного товариства "Страхова компанія
"Мега-Гарант" на користь потерпілої ОСОБА_2 відповідно 428 000 грн і 72 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, 62 570 грн та 72 000 грн витрат на поховання і спорудження надгробного пам`ятника, а з другого відповідача стягнуто також 32 469,60 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
За цим вироком ОСОБА_1 25 липня 2021 року близько 21:15 керуючи у стані алкогольного сп`яніння автомобілем "Mercedes-Benz Е-270", р.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по другорядній дорозі на вул. Стефаника в напрямку вул. Велико-Володимирівської в с. Киселів Чернівецького району Чернівецької області, порушив п. 1.5, підпункти "б", "д", п. 2.3, пп. "а" п. 2.9, пункти 10.1, 16.11, пп. "а" п. 31.4.5, пп. "б" п. 31.4.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), оскільки, наблизившись до нерегульованого перехрестя вищезазначених вулиць, не надав переваги в русі мотоциклу "Suzuki GSХ", р.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, котрий рухався по головній дорозі зі сторони м. Чернівців у напрямку с. Борівців. ОСОБА_1 виїхав на перехрестя, зупинив автомобіль на смузі руху мотоцикла і в момент його наближення продовжив рух, внаслідок чого сталося зіткнення вказаних транспортних засобів.
Після дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_1, поставививши потерпілого ОСОБА_3 в небезпечний для життя стан, залишив його без допомоги та зник з місця події на вищезазначеному автомобілі, чим порушив пудпункти "а", "г", "д" п. 2.10 ПДР.
Внаслідок ДТП настала смерть водія мотоцикла ОСОБА_3, а його пасажирці ОСОБА_4 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.
Чернівецький апеляційний суд ухвалою від 11 липня 2022 року вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 16 травня 2022 року стосовно ОСОБА_1 залишив без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_20, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить, за змістом скарги, змінити вищезазначені судові рішення, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 286-1 КК України закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) та зменшити суму, яка підлягає стягненню із засудженого на користь потерпілої в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стверджує, що у кримінальному провадженні не доведено того, що водій мотоцикла мав перевагу в русі на перехресті, а діями ОСОБА_1 порушено вимоги пунктів. 10.1, 16.11 ПДР і ці порушення безпосередньо перебувають в причинному зв`язку з наслідками.
Вказує, що ДТП сталася на перехресті рівнозначних доріг. Наголошує, що в постанові про призначення інженерно-транспортної експертизи слідчий не зазначив усіх обставин події, що також залишилося поза увагою місцевого суду.
На думку захисника, суд безпідставно поклав в основу вироку висновок інженерно-транспортної експертизи від 04 жовтня 2021 року № 179/21-29, який побудований на помилкових вихідних даних, а тому є недопустимим доказом. Крім того, під час проведення цієї експертизи експерт не врахував організації дорожнього руху на перехресті, інші можливі варіанти виникнення небезпеки для руху водія мотоцикла, а також показання ОСОБА_1 . Усупереч ст. 94 КПК України суд не взяв до уваги і не надав оцінки висновку експерта від 06 грудня 2021 року № 201/21-29, який долучила сторона захисту. При цьому, за наявності двох суперечливих висновків експерта, суди необґрунтовано відмовили стороні захисту в задоволенні клопотання про призначення повторної експертизи.
Зазначає про неврахування судом того факту, що на перехресті, де сталася ДТП, дорожні знаки було встановлено із порушенням ПДР, а оглядовість - обмежена зеленими насадженнями.
Посилається на те, що суд обґрунтував вирок протоколами слідчих експериментів, проведених одночасно зі свідками, які надавали суперечливі показання щодо обставин ДТП. Вважає, що зазначені слідчі дії проведено з порушенням вимог ст. 240 КПК України та їх результати є недопустимими доказами. Умови й обстановка під час проведення слідчих експериментів не відповідали тим, які мали місце станом на час ДТП. Як указує захисник, що під час проведення зазначених слідчих дій не був залучений спеціаліст-автотехнік, що вплинуло на висновок експерта.
Наголошує, що показання свідків не підтверджують вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, вони містять протиріччя і є неправдивими. Зазначає, що місцевий суд у своєму рішенні також неправильно виклав показання обвинуваченого. Вважає непідтвердженим факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.
На переконання касатора, саме перевищення ОСОБА_3 швидкості є причиною ДТП.
Захисник зазначає, що під час перегляду вироку місцевого суду апеляційний суд всупереч приписам ст. 404 КПК України обставин, які досліджено судом першої інстанції неповністю та з порушеннями, повторно не дослідив, а також не надав вичерпних відповідей на доводи апеляційної скарги обвинуваченого й необґрунтовано відмовив у її задоволенні.
Вважає, що обидва оскаржені судові рішення не відповідають вимогам ст. 370 КПК України, а ухвала апеляційного суду ще й ст. 419 цього Кодексу.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Єременко М. В.вважав касаційну скаргу захисника необґрунтованою, просив залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Натомість зазначені обставини, на які посилається в касаційній скарзі захисник, були предметом перевірки в судах першої та апеляційної інстанцій.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Розглянувши це кримінальне провадження, суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень та призначив відповідне покарання.
Висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 і правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 135 КК України захисник у касаційній скарзі не оспорює, при цьому стверджує про необґрунтованість засудження підзахисногоза ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Однак свої висновки щодо доведеності винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, суд першої інстанції обґрунтував показаннями, наданими в суді потерпілими ОСОБА_4, ОСОБА_2, свідками ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, даними протоколів слідчих дій, висновками судових експертиз та іншими письмовими і речовими доказами.
Дослідивши докази, надавши кожному з них оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 286-1 КК України.
При цьому суд першої інстанції, спростовуючи твердження сторони захисту, визнав показання потерпілої ОСОБА_4 та свідків послідовними й такими, що узгоджуються між собою, не містять істотних суперечностей, і підстав не довіряти їм у суду першої інстанції не було. Крім цього, захисник у касаційній скарзі також не навів аргументів на підтвердження того, що в потерпілої та свідків були приводи для того, щоб оговорити засудженого. Тому суд оцінив показання цих свідків у сукупності з іншими доказами відповідно до вимог ст. 94 КПК України.
Згідно з висновком експерта від 04 жовтня 2021 року № 179/21-29 у діях водія автомобіля "Mercedes-Benz Е-270" ОСОБА_1, серед інших порушень ПДР, вбачається невідповідність вимогам п. 10.1 і п. 16.11 зазначених Правил, що з технічної точки зору у своїй сукупності перебувало в причинному зв`язку з настанням ДТП. При цьому в діях водія мотоцикла "Suzuki GSХ" ОСОБА_3 невідповідностей вимогам ПДР, які б з технічної точки зору мали причинний зв`язок із настанням ДТП, не було встановлено.