Постанова
Іменем України
16 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 466/9580/18
провадження № 61-6488св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - Львівська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, правонаступником якого є Львівська обласна державна адміністрація,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 14 червня 2022 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року Львівська обласна прокуратура в інтересах держави
в особі Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) звернулася до суду із позовом
до ОСОБА_1 про витребування майна (земельної ділянки) з незаконного володіння.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 19 грудня 2013 року у справі № 1328/971/12 позов прокурора задоволено частково, витребувано в ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2116 га, кадастровий № 4610166300:04:003:0088, державний акт серії
ЯИ № 800547; земельну ділянку площею 0,0200 га, кадастровий № 4610166300:04:003:0089, державний акт серії ЯИ № 800549; земельну ділянку площею 0,0110 га, кадастровий № 4610166300:04:003:0087, державний акт серії ЯИ № 800548 та зобов`язано повернути земельні ділянки у розпорядження держави в особі КМУ.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 13 березня 2015 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 грудня 2013 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 05 серпня 2015 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 13 березня 2015 року залишено без змін.
На стадії виконання рішення суду встановлено, що 15 червня 2016 року дві земельні ділянки, з кадастровими номерами 4610166300:04:003:0088
та 4610166300:04:003:0087, об`єднані в одну загальною площею 0,2226 га, визначено кадастровий номер 4610166300:04:003:0111. Відповідно
до інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно
№ 121691615 земельна ділянка з кадастровим номером 4610166300:04:003:0111 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
Через зазначені обставини не можливо виконати рішення суду
у справі № 1328/971/12 в частині витребування у ОСОБА_1 земельних ділянок з кадастровими номерами 4610166300:04:003:0088, 4610166300:04:003:0087, зобов`язання повернути їх у розпорядження держави в особі КМУ, оскільки такого об`єкта цивільних прав не існує.
Підставою представництва прокуратурою в даній справі є необхідність захисту інтересів держави, як власник земельної ділянки.
Після об`єднання витребуваних рішенням суду земельних ділянок в одну
з кадастровим номером4610166300:04:003:0111, площею 0,2226 га, КМУ не вжив заходів щодо витребування майна з чужого незаконного володіння
та повернення у власність держави, що свідчить про неналежне здійснення ним захисту інтересів держави, тому прокурор звернувся до суду із цим позовом,
з метою захисту інтересів держави як власника земельної ділянки,
в особі уповноваженого органу - КМУ.
Прокурор просив витребувати з приватної власності ОСОБА_1 в державну власність на користь КМУ земельну ділянку з кадастровим номером 4610166300:04:003:0111, площею 0,2226 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 964641846101, номер запису про право власності 15268001, що розташована в районі вул. Ряснянської в смт Брюховичі Шевченківського району м. Львова.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 03 червня 2021 року
у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, однак, ухвалюючи рішення, взяв до уваги, що Львівська обласна прокуратура звернулася до суду із позовом 03 грудня 2018 року, при цьому рішення Шевченківського районного суду м. Львова, ухвалене 19 грудня 2013 року у справі № 1328/971/12, набрало законної сили 13 березня 2015 року. Прокуратура і КМУ були обізнані про прийняті рішення, однак з 13 березня 2015 року, з урахуванням порушень прав держави в особі КМУ, ні прокурор,
ні КМУ своєчасно не звернулись за виконанням рішення суду, а в подальшому
і за судовим захистом, позов подано лише 03 грудня 2018 року, тобто через понад 3 роки з того часу, як прокурору стало відомо про невиконання
ОСОБА_1 рішення суду та, як наслідок, про незаконність вибуття земельної ділянки з кадастровим номером 4610166300:04:003:0111, загальною площею 0,2226 га, з володіння держави.
Будь-яких доказів поважності причин пропуску позовної давності позивач суду
не надав, тому підстави для поновлення цього строку немає, водночас ОСОБА_1 заявила про застосування позовної давності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 14 червня 2022 року
у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залишення позову прокурора Львівської області без розгляду відмовлено; рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нову постанову про задоволення позову.
Витребувано з приватної власності ОСОБА_1 у державну власність на користь Львівської обласної державної адміністрації (далі - Львівська ОДА) земельну ділянку з кадастровим номером 4610166300:04:003:0111, площею 0,2226 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 964641846101, номер запису про право власності 15268001, що розташована в районі вулиці Ряснянської
в смт Брюховичі Шевченківського району міста Львова. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про те що, оскільки спірна земельна ділянка належала до лісового фонду і перебувала
у державній власності, то у Брюховицької селищної ради не було повноважень
її відчужувати, а право розпоряджатися даними ділянками належить КМУ,
що встановлено судовими рішеннями. Також встановлено факт незаконного набуття в подальшому ОСОБА_1 ділянки, яка утворилася в результаті об`єднання витребуваних рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 19 грудня 2013 року земельних ділянок з кадастровими номером 4610166300:04:003:0087 та номером 4610166300:04:003:0088.
Разом із тим, відмовляючи в задоволенні позову прокурора у зв`язку
з пропуском позовної давності, суд першої інстанції не врахував, що власником земельної ділянки загальною площею 0,2226 га, кадастровий номер 4610166300:04:003:0111, яка є результатом об`єднання двох земельних ділянок за кадастровими номерами 4610166300:04:003:0087
та 4610166300:04:003:0088 в одну, ОСОБА_1 стала 02 липня 2016 року, тому саме ця дата може братися до уваги в контексті початку перебігу позовної давності та часу, з якого позивач (прокурор) повинен був та міг дізнатися про порушення суб`єктивного права.
Таким чином, звернувшись до суду з позовом у грудні 2018 року, прокурор
позовну давність не пропустив.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просила постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд залишив поза увагою, що прокурором під час подання позову до суду не дотримано статтю 23 Закон України "Про прокуратуру", оскільки строки, що відраховуються від дати складання листа від 16 листопада 2018 року № 03/1-725вих18 щодо повідомлення КМУ про звернення прокуратури до суду, не відповідають критеріям розумності. Також суд
не врахував, що прокурор обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки належним способом захисту права позивача є не віндикаційний позов,
а скасування рішення про державну реєстрацію земельної ділянки.
Зазначає, що апеляційний суд, щодо підстав залишення позову прокурора без розгляду не враховав висновки Верховного Суду, викладені у постановах
від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 24 вересня 2020 року
у справі № 918/844/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 914/782/16); щодо застосування інституту позовної давності та обраного позивачем способу захисту порушеного права у правовідносинах витребування земельної ділянки - відсутній висновок Верховного Суду.
Суд апеляційної інстанції неправильно застосував позовну давність.
Також ОСОБА_1 подала клопотання про залишення позову прокурора без розгляду.
Доводи інших учасників справи
У серпні 2022 року Львівська обласна прокуратура надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін. Зазначала,
що твердження скаржника є безпідставними, необґрунтованими і такими,
що не підлягають задоволенню.
У серпні 2022 року ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду додаткові пояснення на касаційну скаргу, у яких зазначила, що прокурор під час звернення до суду порушив статтю 23 Закону України "Про прокуратура" та неправильно обрав спосіб захисту порушено права.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 466/9580/18, витребувано її з Шевченківського районного суду м. Львова.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
У 2012 році прокурор Шевченківського району м. Львова в інтересах держави
в особі КМУ, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_1 та Брюховицької селищної ради,
в якому просив скасувати рішення Брюховицької селищної ради від 23 жовтня 2008 року № 618 "Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2004 року" (справа № 2-3327/04); визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 05 листопада
2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 8676, укладений між Брюховицькою селищною радою і Товариством з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" (далі - ТОВ "Новобуддизайн"); визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 25 грудня 2008 року, зареєстрований
в реєстрі за № 10400, укладений між ТОВ "Новобуддизайн" і ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, в частині передання у власність
ОСОБА_1 2425/18000 частин земельної ділянки загальною площею 0,2425 га, кадастровий номер 4610166300:04:003:0064, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати нечинними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані 04 червня 2010 року ОСОБА_1, ЯИ № 800547, ЯИ № 800549, ЯИ № 800548, та витребувати в ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2116 га, кадастровий номер 4610166300:04:003:0088; земельну ділянку площею 0,0200 га, кадастровий номер 4610166300:04:003:0089; земельну ділянку площею 0,0110 га, кадастровий номер 4610166300:04:003:0087, та зобов`язати повернути земельні ділянки
у розпорядження держави в особі КМУ.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 19 грудня 2013 року
у справі № 1328/971/12 позов прокурора задоволено частково.
Витребувано в ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2116 га, кадастровий номер 4610166300:04:003:0088, державний акт серії ЯИ № 800547; земельну ділянку площею 0,0200 га, кадастровий номер 4610166300:04:003:0089, державний акт серії ЯИ № 800549; земельну ділянку площею 0,0110 га, кадастровий номер 4610166300:04:003:0087, державний акт серії ЯИ № 800548, та зобов`язано повернути земельні ділянки у розпорядження держави в особі КМУ.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 13 березня 2015 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 грудня 2013 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 05 серпня 2015 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 грудня 2013 року, в якому
24 лютого 2014 року виправлено описку, та ухвала Апеляційного суду Львівської області від 13 березня 2015 року залишені без змін.
Земельні ділянки з кадастровими номерами 4610166300:04:003:0088, 4610166300:04:003:0089, 4610166300:04:003:0087 перебували у власності держави та в постійному користуванні Львівського державного лісогосподарського об`єднання "Львівліс", отже, Брюховицька селищна рада
не вправі була їх відчужувати, оскільки не була їх власником та не могла ними розпоряджатися. Відповідно, ТОВ "Новобуддизайн" не мало правових підстав набувати у власність та відчужувати їх іншим особам, тому відповідачка
ОСОБА_1 набула земельні ділянки без достатньої правової підстави.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 21 липня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Стосовно дотримання статті 23 Закону України "Про прокуратуру"
Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III ЦПК України.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень,
до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.