Постанова
Іменем України
16 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 405/5213/20
провадження № 61-19376св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 квітня 2021 року в складі судді Шевченко І. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 вересня 2021 року в складі колегії суддів: Карпенка О. Л., Дьомич Л. М., Мурашка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (далі - ТОВ "Порше Лізинг Україна") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило застосувати наслідки недійсності договору фінансового лізингу від 08 жовтня 2012 року № 00005823 і стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 1 948 502,69 грн за користування автомобілем типу Audi A5 Sportback 1,8, 2012 року виробництва, шасі № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_3, за період з 15 жовтня 2012 року до 30 травня 2017 року.
На обґрунтування вимог зазначало, що 08 жовтня 2012 року ТОВ "Порше Лізинг Україна" та ОСОБА_1 уклали договір про фінансовий лізинг № 00005823.
На виконання умов вказаного договору товариство передало відповідачу у користування об`єкт лізингу - транспортний засіб Audi A5 Sportback 1,8 TFSI, 2012 року виробництва, шасі № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_3, вартість якого еквівалентна 53 980 доларів США, а відповідач зобов`язався прийняти об`єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення щомісячних платежів відповідно згідно з графіком покриття витрат й виплатити лізингові платежі.
З лютого 2016 року відповідач припинив виконувати свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим 16 лютого 2017 року товариство направило на його адресу вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення об`єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору.
24 травня 2017 року приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі вчинення нотаріальних дій за № 1474, щодо повернення об`єкту лізингу ТОВ "Порше Лізинг Україна". 30 травня 2017 року у ході виконавчого провадження, яке було відкрито на підставі виконавчого напису, об`єкт лізингу вилучено.
Рішенням у цивільній справі № 405/1018/17 встановлено факт нікчемності укладеного між ТОВ "Порше Лізинг Україна" та ОСОБА_1 договору про фінансовий лізинг від 08 жовтня 2012 року № 00005823.
З огляду на те, що нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов`язані з його нікчемністю, відповідач користувався наданим йому транспортним засобом з 15 жовтня 2012 року по 30 травня 2017 року без достатніх на це правових підстав, він зобов`язаний повернути кошти, які мав сплатити за весь час користування об`єктом лізингу.
З огляду на наведене, ТОВ "Порше Лізинг Україна" просило позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 квітня 2021 року в задоволенні позову ТОВ "Порше Лізинг Україна" відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами розмір своїх вимог, не підтвердив вартість використання транспортного засобу за вказаний ним період. Початок перебігу позовної давності за вимогами ТОВ "Порше Лізинг Україна" розпочався 31 травня 2017 року і сплинув 30 травня 2020 року, а з позовом до суду товариство звернулося 01 вересня 2020 року, тобто з пропуском позовної давності, що також є підставою для відмови у позові.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 15 вересня 2021 року рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 квітня 2021 року змінено, виключено з його мотивувальної частини посилання на пропуск позовної даності як підставу відмови в позові, в іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ненадання позивачем до суду належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів розміру коштів, які зберіг у себе відповідач за період безпідставного користування майном позивача, вказує про недоведеність обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а тому такий позов задоволенню не підлягає. Разом з тим, в матеріалах справи відсутня заява відповідача про застосування позовної давності, тому застосування судом наслідків спливу позовної давності за відсутності заяви сторони у спорі, зробленої до винесення рішення, вказує на неправильне застосування судом частини третьої статті 267 ЦК України, що є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
У листопаді 2021 року ТОВ "Порше Лізинг Україна" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда та постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 вересня 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначало про застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 02 березня 2016 року в справі № 6-3090цс15, від 19 жовтня 2016 року в справі № 910/21153/14 та у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року в справі № 405/5213/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також оскаржило судове рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вказувало, що правовідносини за недійсним договором лізингу, на підставі якого відбулось фактичне користування відповідачем транспортним засобом, який є об`єктом лізингу, за своїм змістом є кондикційними.
Звертаючись до суду з вимогами про стягнення з відповідача грошових коштів за весь час користування об`єктом лізингу за період з 15 жовтня 2012 року по 30 травня 2017 року в розмірі 1 948 502, 69 грн, товариство виходило з вартості оренди аналогічного транспортного засобу в місяць відповідно до довідки "Лізингова пропозиція" в національній валюті України за офіційним курсом НБУ станом на день складання позовної заяви, помноженої на кількість місяців, протягом яких відповідач користувався спірним автомобілем.
Окрім того, вартість прокату аналогічного транспортного засобу визначена ТОВ "Гео Фінанс Груп" під час проведення огляду оцінки ціновий тенденцій на орендні ставки та транспортний засіб типу Audi A5 Sportback 1.8, 2012 року виробництва.
Суди при вирішенні спору безпідставно не врахували вказані докази, надані товариством на підтвердження позовних вимог.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Ленінського районного суду м. Кіровограда.
24 грудня 2021 року матеріали справи № 405/5213/20 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ "Порше Лізинг Україна" підлягає залишенню без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 08 жовтня 2012 року ТОВ "Порше Лізинг Україна" та ОСОБА_1 уклали договір про фінансовий лізинг № 00005823 зі змінами та доповненнями, за умовами якого лізингодовець зобов`язався придбати транспортний засіб - автомобіль Audi A5 Sportback 1,8 TFSI, 2012 року виробництва, шасі № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_3, вартість якого еквівалентна 53 980 доларів США, а лізингоодержувач зобов`язався прийняти об`єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та графіку покриття витрат.
ОСОБА_1 припинив належним чином виконувати свої зобов`язання та 30 травня 2017 року на підставі акта державного виконавця при виконанні виконавчого напису № 1474, виданого 24 травня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, об`єкт лізингу - автомобіль Audi A5 Sportback 1,8 TFSI, 2012 року виробництва, шасі № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_3, було передано ТОВ "Порше Лізинг Україна".
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 грудня 2017 року з урахуванням додаткового рішення від 13 березня 2018 року в справі № 405/1018/17 договір про фінансовий лізинг від 08 жовтня 2012 року № 00005823 визнано недійсним. Стягнуто з ТОВ "Порше Лізинг Україна" на користь ОСОБА_1 суму авансового платежу за договором про фінансовий лізинг в еквіваленті 35 087 доларів США, що за курсом НБУ становить 977 551, 88 грн, частину викупної вартості об`єкта лізингу в еквіваленті 32 500, 01 доларів США, що за курсом НБУ становить 905 476, 27 грн, а також вартість його доукомплектування в сумі 9 397, 76 грн.
Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 05 липня 2018 року рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 грудня 2017 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ "Порше Лізинг Україна" про визнання договору недійсним відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 22 квітня 2020 року рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 05 липня 2018 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору фінансового лізингу скасовано з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволені позову. Постанову апеляційного суду в частині відмови у стягненні з ТОВ "Порше Лізинг Україна" на користь ОСОБА_1 коштів, сплачених за нікчемним правочином, скасовано, передано справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.