Постанова
Іменем України
21 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 206/922/19
провадження № 61-8790св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра",
третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2021 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра"), третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна (далі - приватний нотаріус ДМНО Бондар І. М.), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позивач обґрунтовував позовні вимоги тим, що 07 лютого 2007 року уклав з відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" (далі - ВАТ "КБ "Надра") кредитний договір № 8/2007/840-к/756Н на суму 45 647,00 дол. США. Того ж дня між сторонами укладено договір іпотеки № 756 Н/1, за яким позивач з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором передав в іпотеку відповідачу нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .
В листопаді 2018 року йому зателефонувала невідома особа та повідомила, що ПАТ "КБ "Надра" розпочало процедуру реалізації його квартири та запропонувала йому її придбати.
Позивач з`ясував, що ПАТ "КБ "Надра" на підставі виконавчого напису від 18 серпня 2014 року № 3093, вчиненого приватним нотаріусом ДМНО Бондар І. М., звернув стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 . За рахунок отриманих від реалізації коштів задоволено вимоги ПАТ "КБ "Надра" у загальному розмірі 83 000,00 дол. США, що за курсом Національного банку України станом час вчинення виконавчого напису становило 1 168 670,26 грн.
Позивач вважав, що вказаний виконавчий напис вчинений із порушенням норм законодавства, оскільки вимога кредитора щодо виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання може бути пред`явлена після настання строку виконання грошового зобов`язання, який згідно з пунктом 1.4 кредитного договору від 07 лютого 2007 року № 8/2007/840-к/756Н спливає 06 серпня 2024 року.
У виконавчому написі не зазначено період, за який нарахована пеня, штрафні санкції та заборгованість за відсотками. На переконання позивача, сума кредитної заборгованості не є безспірною, оскільки на його адресу вимога про сплату боргу банком не направлялась, а виконавчий напис був вчинений на суму, яка значно перевищує кредитну заборгованість. Також у виконавчому написі взагалі не зазначено на підставі яких документів нотаріус вчинив цей напис.
Відповідач пред`являв виконавчий напис для виконання до Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, проте відповідно до норм Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", який набрав чинності 17 червня 2014 року, встановлено мораторій на примусове стягнення нерухомого майна громадян, які мають кредитні зобов`язання за договорами в іноземній валюті. Тому, орган державної виконавчої служби повернув виконавчий напис стягувачеві відповідно до пункту 9 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження". Разом з цим відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" оскаржуваний виконавчий напис може бути пред`явлений до виконання.
З огляду на викладені обставини ОСОБА_1 просив суд визнати виконавчий напис від 18 серпня 2014 року № 3093, який вчинений приватним нотаріусом ДМНО Бондар І. М. таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ "КБ "Надра" і приватний нотаріус ДМНО Бондар І. М. не порушили норми законодавства щодо вчинення виконавчого напису, а позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна давність, про застосування наслідків пропущення якої заявлено ПАТ "КБ "Надра", не спливла.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2019 року скасовано. Позов задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 18 серпня 2014 року, який вчинений приватним нотаріусом ДМНО Бондар І. М. та зареєстрований в реєстрі за № 3093.
Стягнуто з ПАТ "КБ "Надра" на користь ОСОБА_1 судові витрати за подання позову 768,40 грн та за подання апеляційної скарги 1 153,50 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд вважав, що вчинивши виконавчий напис, нотаріус не дотримався положень статті 88 Закону України "Про нотаріат" щодо можливості стягнення заборгованості за період в межах трьох років, а стягнення кредитної заборгованості за межами цього строку (за сім років і п`ять місяців) свідчить про порушення нотаріусом вимоги закону щодо можливості вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості, яка є безспірною.
Постановою Верховного Суду від 25 листопада 2020 року касаційну скаргу ПАТ "КБ "Надра" задоволено частково.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що виконавчий напис вчинений 18 серпня 2014 року, а з позовом про визнання його таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 звернувся у лютому 2019 року, тобто за межами визначеної статтею 257 ЦК України позовної давності тривалістю у три роки. Суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам відповідача, які викладені у його відзиві на позовну заяву, та не відобразив у оскарженій постанові висновки щодо можливого пропущення ОСОБА_1 позовної давності, про застосування якої заявлено ПАТ "КБ "Надра", та, як наслідок, наявності/відсутності підстав для відмови у задоволенні позову з підстав спливу позовної давності. Отже, апеляційний суд не з`ясував, коли почала свій перебіг позовна давність та чи сплинула вона до моменту пред`явлення ОСОБА_1 позову.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2019 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що виконавчий напис був вчинений на суму яка не відповідає дійсності та значно перевищує суму боргу. ПАТ "КБ "Надра" надало нотаріусу всі необхідні для вчинення виконавчого напису документи. ОСОБА_1 у листопаді 2018 року дізнався про існування оспорюваного виконавчого напису нотаріуса від 18 серпня 2014 року, протилежне доведено не було, отже строк позовної давності звернення до суду з даним позовом позивачем не пропущено. Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її з Самарського районного суду м. Дніпропетровська.
16 серпня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
В касаційній скарзі зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до помилкового висновку про те, що ПАТ "КБ "Надра" надало нотаріусу всі необхідні для вчинення виконавчого напису документи, а також, що письмова вимога про усунення порушення виконання зобов`язання була направлена позивачу. Позивач не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд встановив, що 07 лютого 2007 року між ВАТ "КБ "Надра", правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8/2007/840-к/756Н, відповідно до якого останній отримав грошові кошти у сумі 45 647,00 дол. США на проведення розрахунків за договором купівлі-продажу від 07 лютого 2007 року, згідно якого ОСОБА_1 придбав у власність нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, зі сплатою відсотків у розмірі 12,99 річних строком до 06 серпня 2024 року (а. с. 25, 26).
Відповідно до пункту 4.2.4 кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків, інших платежів, передбаченим цим договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс черговий платіж в термін визначений пунктом 3.3.3 цього договору.
07 лютого 2007 року між ВАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 756Н/1, відповідно до умов якого, останній в забезпечення зобов`язань за кредитним договором № 8/2007/840-К/756Н передав в іпотеку квартиру за номером АДРЕСА_1 . Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Куліш В. І., зареєстрований в реєстрі за № 294 (а. с. 27, 28).
Відповідно до пунктів 5.1, 5.3 цього договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання в цілому або в тій чи іншій частині. Звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; за домовленістю сторін на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку".
18 серпня 2014 року приватний нотаріус ДМНО Бондар І. М. вчинила виконавчий напис, за реєстровим номером 3093, яким пропонується звернути стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 . Зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки, який посвідчений 07 лютого 2007 року приватним нотаріусом ДМНО Куліш В. І. за реєстровим № 294, передано в іпотеку ПАТ "КБ "Надра", яке є правонаступником ВАТ "КБ "Надра".
Строк платежу за вищезазначеним договором іпотеки настав 15 серпня 2014 року.
За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги ПАТ "КБ "Надра" у розмірі: основний борг - 44 729,02 дол. США; сума заборгованості по відсотках - 35 274,79 дол. США; пеня - 67 068,41 грн; штраф - 53 987,16 грн, що всього становить 80 003,81 дол. США, що за курсом НБУ станом на 18 серпня 2014 року (1 долар США = 13,073311 грн) становить 1 045 914,69 грн та 121 055,57 грн, а всього у гривневому еквіваленті 1 166 970,26 грн. Витрати пов`язані із вчиненням виконавчого напису - 1 700,00 грн.
Строк за який проводиться стягнення - сім років п`ять місяців, а саме з 07 лютого 2007 року по 07 липня 2014 року (а. с. 53).
З наданих на виконання ухвали суду приватним нотаріусом ДМНО Бондар І. М. документів, на підставі яких було вчинено 18 серпня 2014 року за № 3093 виконавчий напис, вбачається, що 18 серпня 2014 року представник ПАТ КБ "Надра" звернувся з заявою від 16 липня 2014 року до нотаріуса з проханням вчинити виконавчий напис на договорі іпотеки від 07 лютого 2007 року № 756Н/1, який посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Куліш В. І. та зареєстрований в реєстрі за номером № 294, укладеному між ПАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_1 .
До заяви було додано: копію кредитного договору від 07 лютого 2007 року № 8/2007/840-к/756Н, оригінал договору іпотеки від 07 лютого 2007 року № 756/1, оригінал розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 07 липня 2014 року, оригінал виписки за договором № 8/2007/840-к/756Н від 07 лютого 2007 року, оригінал письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором з описом вкладення до цінного листа від 15 липня 2014 року, установчі документи банку, довіреність представника банку (а. с. 54-72).
З письмової вимоги банку про усунення порушень за кредитним договором від 07 лютого 2007 року № 8/2007/840-к/756Н, яка направлена ОСОБА_1 15 липня 2014 року відомо, що банк вимагає у зв`язку з порушенням умов договору, дострокового виконання всіх боргових зобов`язань за кредитним договором та сплатити суму боргу за кредитним договором, яка станом на 07 липня 2014 року становить: 80 003,81 дол. США та 121 055,57 грн пені, штрафних санкцій, з урахуванням: основний борг - 44 729,02 дол. США; сума заборгованості за відсотками - 35 274,79 дол. США; пеня - 5 670,74 дол. США, що еквівалентно 67 068,41 грн; штраф - 4 564,70 дол. США, що еквівалентно 53 987,16 грн.
Також попереджено про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги та додатково стягнення витрат за оплату послуг нотаріуса за вчинення виконавчого напису (а. с. 58).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.