Постанова
Іменем України
09 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 756/11356/19
провадження № 61-6804св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи",
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 27 серпня 2021 року у складі судді Диби О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2022 року у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Кулікової С. В., Рубан С. М.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, ОСОБА_2, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у серпні 2019 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 27 червня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. та зареєстрований у реєстрі за № 13050, про стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи") заборгованості за кредитним договором від 11 квітня 2008 року № 2608/0408/77-004 в розмірі 5 708 717,54 грн.
Зазначений позов обґрунтований тим, що 11 квітня 2008 року між ним та Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" (далі - ПАТ "Сведбанк"), було укладено кредитний договір № 2608/0408/77-004, за умовами якого банк зобов`язався надати кредитні кошти у сумі 120 000 доларів США зі строком погашення до 10 квітня 2018 року.
Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 20 лютого 2012 року з нього на користь банку стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 433 610,57 грн.
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. вчинено виконавчий напис № 13050 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованості за кредитним договором № 2608/0408/77-004 від 11 квітня 2008 року в розмірі 5 708 717,54 грн.
Відділом примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Київській області відкрито виконавче провадження № 51982455 з примусового виконання вказаного виконавчого напису.
Постановою Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Київській області від 30 жовтня 2017 року виконавче провадження № 51982455 з виконання вказаного виконавчого напису закінчено у зв`язку з реалізацією іпотечного майна боржника на електронних торгах.
Зазначав, що виконавчий напис було вчинено приватним нотаріусом з грубим порушенням встановленої чинним законодавством процедури його вчинення та на підставі неправомірних вимог стягувача, за відсутності документів, що підтверджують безспірність вимог стягувача, оскільки з дня виникнення права вимоги у банку до моменту звернення банку до приватного нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису минуло більше трьох років.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Оболонський районний суд міста Києва рішенням від 27 серпня 2021 року позов залишив без задоволення.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту своїх прав та інтересів, оскільки оспорюваний виконавчий напис є таким, що створив юридичні наслідки та вичерпав свою дію фактичним виконанням в момент закінчення торгів, визначення переможця торгів, надходження коштів від покупця та закінченням виконавчого провадження з реалізації заставного майна, при цьому суд не вправі за власною ініціативою вжити інших способів захисту, оскільки це матиме наслідком втручання суду в предмет та підстави позову, їх зміну за рішенням суду, а не позивача.
Київський апеляційний суд постановою від 14 червня 2022 року апеляційну скаргу адвоката Паламарчука М. А., діючого в інтересах ОСОБА_1, залишив без задоволення, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 27 серпня 2021 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував дійсні обставини справи, зібраним у справі доказам надав належну правову оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту своїх прав та інтересів, оскільки оспорюваний виконавчий напис є таким, що створив юридичні наслідки та вичерпав свою дію фактичним виконанням в момент закінчення торгів, визначення переможця торгів, надходження коштів від покупця та закінченням виконавчого провадження з реалізації заставного майна, в зв`язку з чим суд не вправі за власною ініціативою вжити інших способів захисту, оскільки це матиме наслідком втручання суду в предмет та підстави позову, їх зміну за рішенням суду, а не позивача.
Постановлене судом рішення відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права та не може бути скасованим з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Від ОСОБА_1 21 липня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 27 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суди попередніх інстанцій в судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 та у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20.
Приватний нотаріус видав виконавчий напис з порушенням вимог, передбачених статтею 88 Закону України "Про нотаріат", а також повторно притягнув ОСОБА_1 до цивільно-правової відповідальності, оскільки видав виконавчий документ про стягнення боргу, який вже стягувався за іншим виконавчим документом - виконавчим листом, що був виданий на підставі рішення суду від 20 лютого 2012 року.
Висновки судів попередніх інстанцій не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки продаж іпотечного майна в межах виконавчого провадження за ціною 100 240 грн не може свідчити про реалізацію (фактичне виконання) виконавчого напису про стягнення заборгованості в сумі 5 708 717,54 грн (оскаржуваний виконавчий напис саме про стягнення заборгованості, а не про звернення стягнення на предмет іпотеки).
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від представника ОСОБА_2 - адвоката Ковальчука С. М. надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких заявник просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, а рішення судів попередніх інстанцій законними, судами правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, з`ясовано фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору.
Висновки судів попередніх інстанцій про те, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним - правильні, оскільки задоволення вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача, зокрема повернення у його власність нерухомого майна, яке було реалізоване на електронних торгах з реалізації арештованого майна в порядку примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, що призвело до зміни власника, яким сплачено грошові кошти, які були спрямовані на виконання виконавчого напису.
Посилання у касаційній скарзі на правові висновки Верховного Суду є недоречним, оскільки такі висновки викладені у правовідносинах, які не є подібними до тих, що виникли в межах розгляду цієї справи де предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних правовідносин є різними.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 26 липня 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Оболонського районного суду міста Києва.
Справа № 756/11356/19 надійшла до Верховного Суду 20 вересня 2022 року.
Верховний Суд ухвалою від 02 листопада 2022 року продовжив до 16 вересня та до 19 вересня 2022 року представнику ОСОБА_2 - адвокату Ковальчуку С. М. строк на подання відзивів на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Паламарчука М. А. на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 27 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2022 року у цій справі. Справу призначив до судового розгляду у складі колегії п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Між ОСОБА_1 та ПАТ "Сведбанк" 11 квітня 2008 року було укладено кредитний договір № 2608/0408/77-004, за умовами якого банк зобов`язався надати кредитні кошти у сумі 120 000 доларів США на строк до 10 квітня 2018 року.
У зв`язку з невиконанням позичальником своїх зобов`язань, банк направляв позичальнику повідомлення про зміну умов кредитного договору № 3951 від 10 липня 2009 року, проте станом на 19 липня 2009 року у строк, вказаний у повідомленні, позичальник заборгованість за кредитним договором не погасив.
Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 20 лютого 2012 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь банку заборгованість за кредитним договором № 2608/0408/77-004 від 11 квітня 2008 року в розмірі 1 433 610,57 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 700 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120 грн, всього - 1 435 430,57 грн.
28 листопада 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ТОВ ФК "Вектор Плюс", а в подальшому між ТОВ ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" було укладено договори факторингу, за умовами яких відступлено право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором № 2608/0408/77-004 від 11 квітня 2008 року.
ТОВ "Кредитні ініціативи" 27 травня 2016 року надіслало на адресу ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень, у якій вимагало сплатити заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом і нараховану неустойку на загальну суму 517 813,79 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 14 квітня 2016 року становило 13 195 695,81 грн, проте вказана вимога виконана не була.
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. 27 червня 2016 року за заявою ТОВ "Кредитні ініціативи" вчинено виконавчий напис № 13050 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованості за кредитним договором № 2608/0408/77-004 від 11 квітня 2008 року в розмірі 5 708 717,54 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 2 879 632,90 грн; заборгованості за відсотками за користування кредитом - 2 829 084,64 грн.
З вказаного виконавчого напису судами встановлено, що його вчинено у безспірному порядку внаслідок допущення боржником прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 01 серпня 2013 року до 14 квітня 2016 року. Загальна сума заборгованості становить 5 708 717,54 грн. При вчиненні нотаріальної дії нотаріус керувався статтями 87-91 Закону України "Про нотаріат" та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік).
Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Київської області Телявського А. М. від 30 жовтня 2017 року виконавче провадження № 51982455 з виконання виконавчого напису № 13050, вчиненого 27 червня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. за заявою ТОВ "Кредитні ініціативи" про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованості за кредитним договором № 2608/0408/77-004 від 11 квітня 2008 року в розмірі 5 708 717,54 грн закінчено у зв`язку з реалізацією іпотечного майна боржника на електронних торгах, переможцем яких став ОСОБА_2 .
Судами також встановлено, що на час звернення позивача до суду із позовною заявою вчинений виконавчий напис був реалізований, а виконавче провадження закінчено.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення у повній мірі не відповідають, з огляду на таке.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.