Постанова
Іменем України
16 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 520/3663/15-ц
провадження № 61-5482св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович,
заінтересовані особи: Акціонерне товариство "Піреус Банк МКБ", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича - адвоката Зауліної Ольги Григорівни на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 17 вересня 2021 року у складі судді Коваленко О. Б. та постанову Одеського апеляційного суду від 20 травня 2022 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Гірняк Л. А., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області (далі - Приватний виконавець) Колечка Д. М., посилаючись на те, що рішенням Київського районного суду міста Одеси від 22 червня 2018 року з неї та ОСОБА_3 стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" (далі - ПАТ "Піреус Банк МКБ") заборгованість за кредитним договором в розмірі 593 740,15 грн. 01 серпня 2018 року Київським районним судом міста Одеси було видано виконавчий лист № 520/3663/15-ц про стягнення з неї вказаної заборгованості. 28 липня 2020 року Приватний виконавець Колечко Д. М. відкрив виконавче провадження № 62670640 з примусового виконання виконавчого листа № 520/3663/15-ц. 28 липня 2020 року Приватний виконавець Колечко Д. М. виніс постанову про арешт майна та коштів боржника, згідно з якою наклав арешт на все належне їй рухоме і нерухоме майно, а також - на грошові кошти. 03 серпня 2020 року Приватний виконавець Колечко Д. М. виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, за якою з її заробітної плати проводиться щомісячне утримання в розмірі 20 %. 24 лютого 2021 року Приватний виконавець Колечко Д. М. виніс постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, згідно з якою описав на наклав арешт на належні їй садовий будинок та земельну ділянку. 16 березня 2021 року Приватний виконавець Колечко Д. М. призначив суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні. 09 квітня 2021 року Приватний виконавець Колечко Д. М. отримав звіт з незалежної оцінки нерухомого майна - садового будинку та земельної ділянки. 15 квітня 2021 року Приватний виконавець Колечко Д. М. виніс постанову про звернення стягнення на майно боржника та подав до Державного підприємства "СЕТАМ" (далі - ДП "СЕТАМ") заявку на реалізацію майна. Однак при здійсненні виконавчих дій Приватний виконавець порушив порядок проведення оцінки майна і порядок надання заявки на реалізацію арештованого майна у зв`язку з передчасним поданням проєкту заявки на реалізацію арештованого майна. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила: визнати неправомірними дії Приватного виконавця Колечка Д. М. щодо проведення оцінки майна - садового будинку літ. "А, А1, а, а1, а2" (загальна площа - 196,6 кв. м, житлова площа - 70,1 кв. м) з надвірними будівлями і спорудами та земельної ділянки площею 0,060 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які належать їй на праві власності; визнати протиправною оцінку майна згідно зі звітом суб`єкта оціночної діяльності Гончарової Т. Б. від 04 квітня 2021 року про оцінку вказаного нерухомого майна; визнати протиправними дії Приватного виконавця Колечка Д. М. щодо подання заявки на реалізацію зазначеного нерухомого майна; скасувати заявку від 15 квітня 2021 року на реалізацію садового будинку літ. "А, А1, а, а1, а2" (загальна площа - 196,6 кв. м, житлова площа - 70,1 кв. м) з надвірними будівлями і спорудами та земельної ділянки площею 0,060 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 17 вересня 2021 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірними дії Приватного виконавця Колечка Д. М.: щодо проведення оцінки майна - садового будинку літ. "А, А1, а, а1, а2" (загальна площа - 196,6 кв. м, житлова площа - 70,1 кв. м) з надвірними будівлями і спорудами та земельної ділянки площею 0,060 га, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_1 ; щодо подання заявки на реалізацію цього майна. Визнано протиправною оцінку майна згідно зі звітом суб`єкта оціночної діяльності Гончарової Т. Б. від 04 квітня 2021 року про оцінку майна - садового будинку літ. "А, А1, а, а1, а2" (загальна площа - 196,6 кв. м, житлова площа - 70,1 кв. м) з надвірними будівлями і спорудами та земельної ділянки площею 0,060 га, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_1 . В іншій частині вимог скарги відмовлено.
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що дії Приватного виконавця Колечка Д. М. щодо проведення оцінки майна та щодо подання заявки на реалізацію майна є незаконними, оскільки боржник у виконавчому провадженні № 62670640 не була попереджена про здійснення обстеження належного їй майна і не була ознайомлена зі звітом суб`єкта оціночної діяльності Гончарової Т. Б. про незалежну оцінку майна від 04 квітня 2021 року. Крім цього, суб`єкт оціночної діяльності не був присутнім на території досліджуваного об`єкта. Разом з тим вимога скарги про скасування заявки на реалізацію майна не підлягає задоволенню, оскільки знаходиться поза межами питань, які можуть бути вирішенні в порядку судового контролю за виконанням судових рішень.
Постановою Одеського апеляційного суду від 20 травня 2022 року апеляційну скаргу Приватного виконавця Колечка Д. М. залишено без задоволення, а ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 17 вересня 2021 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У червні 2022 року представник Приватного виконавця Колечка Д. М. - адвокат Зауліна О. Г. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 17 вересня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 травня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 .
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених абзацом 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), представник заявника вказала, що суди не дослідили зібрані у справі докази, які свідчать про те, що: 24 лютого 2021 року ОСОБА_1 була попереджена про проведення виконавчих дій та про необхідність надання доступу до садового будинку і земельної ділянки; суб`єкт оціночної діяльності був присутнім на території досліджуваного об`єкта; ОСОБА_1 було надіслано лист з повідомленням про оцінку арештованого майна, а тому вона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості арештованого майна. В серпні 2021 року було проведено рецензію звіту від 04 квітня 2021 року про оцінку майна, відповідно до якої звіт в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки. Суди попередніх інстанцій грубо порушили норми процесуального права, внаслідок чого дійшли помилкового висновку про наявність порушень в діях Приватного виконавця Колечка Д. М. Крім цього, суди не врахували правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2020 року у справі № 309/816/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 442/6491/17, від 30 серпня 2021 року у справі № 545/2979/14-ц.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Київського районного суду міста Одеси.
15 липня 2022 року справа № 520/3663/15-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 27 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що 28 липня 2020 року Приватному виконавцю Колечку Д. М. було пред`явлено виконавчі листи № 520/3663/15-ц, видані Київським районним судом міста Одеси 01 серпня 2018 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Піреус Банк МКБ" заборгованості в сумі 593 470,15 грн та судових витрат в розмірі 1 218 грн.
28 липня 2020 року Приватний виконавець Колечко Д. М. виніс постанови про відкриття виконавчих проваджень № 62671235, № 62670640 з примусового виконання зазначених виконавчих документів, які були надіслані сторонам виконавчого провадження. Того ж дня також було винесено постанову про арешт майна боржника та постанову про арешт коштів боржника.
Згідно зі звітом суб`єкта оціночної діяльності Гончарової Т. Б. про незалежну оцінку майна від 04 квітня 2021 року ринкова вартість об`єкта оцінки - садового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 - склала 851 873 грн.
15 квітня 2021 року Приватний виконавець Колечко Д. М. виніс постанову про звернення стягнення на майно боржника.
Цього ж дня, 15 квітня 2021 року, Приватний виконавець Колечко Д. М. подав до ДП "СЕТАМ" заявку на реалізацію вищезгаданого майна.
16 квітня 2021 року на сайті ДП "СЕТАМ" було опубліковано повідомлення щодо лоту № 475920, згідно з яким торги другого кола з реалізації арештованого майна за ціною 851 873 грн призначено на 17 травня 2021 року.
Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на час складання звіту про оцінку майна від 04 квітня 2021 року, визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.
Зі змісту Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що виконавець не наділений повноваженням ставити під сумнів об`єктивність проведеної оцінки, або проводити оцінку нерухомого майна на власний розсуд, а зобов`язаний лише залучити експерта до участі у виконавчому провадженні та повідомити сторонам результати визначення вартості майна.
Отже, визначення вартості майна боржника є процесуальною дією виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.
Такі правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18) та в постанові Верховного Суду від 10 серпня 2021 року у справі № 461/4240/17 (провадження № 61-13852св20).
Як встановили суди попередніх інстанцій,в цій справі боржник оскаржила оцінку майна в порядку оскарження рішень та дій виконавця.
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин в питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені в Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Згідно з частинами першою, четвертою статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
Оцінка майна проводиться на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна (частина перша статті 10 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.
Згідно з частиною шостою статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою Кабінету міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 (далі - Національний стандарт № 1) є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому стандарті, використовуються в інших національних стандартах.
Національний стандарт № 2 "Оцінка нерухомого майна", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442 (далі - Національний стандарт № 2), також є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.
Отже, оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади процедури оцінювання.
Згідно з положеннями пункту 50 Національного стандарту № 1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки.
Відповідно до пункту 51 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки, ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).
Згідно з пунктом 52 Національного стандарту № 1 оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані з об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.
Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього із забезпеченням режиму конфіденційності згідно з умовами договору на проведення оцінки майна та з дотриманням вимог законодавства (пункт 54 Національного стандарту № 1).
За змістом пункту 56 Національного стандарту № 1 звіт про оцінку майна може складатися у повній чи у стислій формі. Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об`єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.