Постанова
Іменем України
16 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 127/9600/22
провадження № 61-8702св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),
суддів: Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 16 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Панасюка О. С., Сала Т. Б.,
у справі за заявою ОСОБА_1, за участю заінтересованої особи ОСОБА_2, про видачу обмежувального припису.
Короткий зміст заяви
11 травня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, у якій просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 строком на 6 місяців, яким визначити таке тимчасове обмеження його прав, як заборону ОСОБА_2 строком на 6 місяців перебувати в місці проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, а саме у будинку, позначеному в технічному паспорті літерою "Д-1".
Вказана заява мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 06 листопада 2007 року по 19 квітня 2021 року перебували у шлюбі, проте за час перебування у шлюбі та після його розірвання ОСОБА_2 систематично вчиняв стосовно заявниці домашнє насильство, яке проявлялося у здійсненні психологічного тиску, висловлюванні погроз фізичною розправою та образ із використанням нецензурної лайки.
У листі Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - Вінницьке РУП ГУНП у Вінницькій області) від 11 листопада 2021 року зазначено, що відповідно до журналу звернень громадян Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області наявна інформація про виклики на спеціальну лінію "102" та повідомлення про вчинення відносно ОСОБА_1 домашнього насильства в загальній кількості 14 разів у період із 11 серпня 2016 року по 04 жовтня 2021 року.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 жовтня 2021 року у справі № 127/27498/21 визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) за вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_1
18 квітня 2022 року стосовно ОСОБА_2 працівниками поліції винесено терміновий заборонний припис серії АА №039144, у якому потерпілою особою зазначена ОСОБА_1 .
На розгляді Вінницького міського суду Вінницької області перебуває справа № 127/8566/22 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за вчинення домашнього насильства.
Посилаючись на те, що існує вірогідність продовження чи повторного вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства, настання тяжких наслідків для заявниці, ОСОБА_1 просила суд задовольнити вимоги її заяви.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 травня 2022 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Видано обмежувальний припис, яким заборонено ОСОБА_2 строком на 6 місяців перебувати в місці проживання ОСОБА_1, а саме в будівлі, позначеній в технічному паспорті літерою "Д-1", розташованій в садибі за адресою: АДРЕСА_1 .
Задовольняючи заяву про видачу обмежувального припису, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на пояснення учасників справи, докази вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства до ОСОБА_1, проживання колишнього подружжя в різних житлових помешканнях буде сприяти їх примиренню та запобігати конфліктам між ними.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 16 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 травня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не надала беззаперечних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_2 систематичного домашнього насильства стосовно неї у розумінні Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", а також не довела продовження настання ризиків вчинення насильства у майбутньому. Між заявником та заінтересованою особою існує невирішений спір щодо права власності та користування частиною будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1, проте наявність такого спору не підтверджує, що саме ОСОБА_2 вчиняє стосовно заявниці домашнє насильство, що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, від імені якої діє ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
06 вересня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, витребувано справу із Вінницького міського суду Вінницької області.
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно із протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 09 листопада 2022 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Мартєв С. Ю., Петров Є. В., Пророк В. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1, від імені якої діє ОСОБА_3, посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 363/3496/18, від 29 серпня 2019 року у справі № 640/23804/18, від 14 січня 2020 року у справі № 754/6995/19, від 08 квітня 2020 року у справі № 336/5627/19, від 02 вересня 2020 року у справі № 635/4854/19, від 17 лютого 2021 року у справі № 766/13927/20-ц.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, від імені якої діє ОСОБА_3, зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що у матеріалах справи наявні належні та допустимі докази (крім підтверджень викликів працівників поліції), які свідчать про вчинення відносно заявниці домашнього насильства, а саме: відповідь Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області від 22 червня 2022 року № К-82аз/200/01-2022, у якій зазначено, що за результатами проведених перевірок звернень ОСОБА_1 у період з 2016 по 2022 роки було встановлено, що дійсно мала місце протиправна поведінка в побуті, нецензурна лайка та психологічний тиск зі сторони ОСОБА_2 ; постанови суду у справах про адміністративні правопорушення, якими ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні домашнього насильства відносно ОСОБА_1 .
Доводи інших учасників справи
У встановлений ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2022 року строк відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходило.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що на підставі свідоцтва про право на спадщину від 14 вересня 2005 року спадкоємцем майна ОСОБА_4 є її син ОСОБА_2 . Спадкове майно, на яке видане це свідоцтво складається з 1/2 частини будинку з відповідною часткою господарських будівель, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 38).
У технічному паспорті від 26 листопада 2003 року, зі змінами від 29 вересня 2005 року, власником 1/2 частини будинку на АДРЕСА_1 зазначений ОСОБА_2 (а. с. 14-19).
У довідці, виданій комітетом мікрорайону "Корея-1" м. Вінниці від 12 травня 2022 року, зазначено, що на земельній ділянці на АДРЕСА_1 розташовано два житлових будинки. Відповідно до технічного паспорта на житловий будинок від 29 вересня 2005 року частина будинку під літерою "А" загальною площею 79,8 кв. м та житловою площею 50,1 кв. м належить ОСОБА_2 за правом на спадщину за законом від 14 вересня 2005 року. Дана частина будинку обладнана всіма зручностями: централізоване водопостачання, енергоживлення, витоки в вигрібну яму, є ванна кімната та туалет і придатна для проживання. Будинок під літерою "Д" зведено ОСОБА_2 при спільному проживанні з дружиною ОСОБА_1 самовільно в 1992 році. Цей будинок загальною площею 77,9 кв. м та житловою площею 47,5 кв. м. У даний час ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_2 проживають в даному будинку. Будинок також обладнаний всіма зручностями (а. с. 37).
06 листопада 2007 рокуміж ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб (а. с. 44).
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 квітня 2021 року у справі № 127/4149/21 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а. с. 46, 47).
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 жовтня 2021 року у справі № 127/27498/21 визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, за вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_1, яке несло психологічний характер та проявлялось у формі погроз та образ із використанням нецензурної лайки (а. с. 8).
У листі Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області від 11 листопада 2021 року зазначено, що відповідно до журналу звернень громадян Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області наявна інформація про виклики на спеціальну лінію "102" та повідомлення про вчинення відносно ОСОБА_1 домашнього насильства в загальній кількості 14 разів за період з 2016 по 2021 рік включно (а. с. 6).
18 квітня 2022 року інспектором поліції складено терміновий заборонний припис серії АА № 039144 стосовно кривдника ОСОБА_2, у зв`язку із скоєнням ним домашнього насильства, згідно з яким постраждалою особою є ОСОБА_1 (а. с. 10).
У відповіді Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області від 02 травня 2022 року № К-47аз/200/01-2022 на запит адвоката наявна інформація щодо звернень ОСОБА_1 у період часу з 11 серпня 2016 року по 04 жовтня 2021 року, які надходили на телефон екстреного виклику поліції "102" (а. с. 11-13).
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 травня 2022 року у справі № 127/8566/22 визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, за вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_1, яке проявлялося у формі висловлювань брутальною лайкою та погроз фізичною розправою (а. с. 117, 118).
У відповіді Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області від 22 червня 2022 року № К-82аз/200/01-2022 зазначено, що за результатами проведених перевірок звернень ОСОБА_1 у період з 2016 по 2022 роки було встановлено, що дійсно мала місце протиправна поведінка в побуті, нецензурна лайка та психологічний тиск зі сторони ОСОБА_2 (а. с. 100-113).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Протидія насильству у сім`ї є одним із важливих напрямів суспільного розвитку. Вона розглядається не лише як соціальна проблема, а, насамперед, як проблема захисту прав людини. При здійсненні насильства у сім`ї відбувається порушення прав і свобод конкретної людини, що вимагає втручання з боку держави і суспільства.