Постанова
Іменем України
16 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 369/11890/18
провадження № 61-15688 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - акціонерне товариство "Українська залізниця";
третя особа - Виробничий підрозділ Київська дирекція залізничних перевезень регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Укрзалізниця";
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 травня 2021 року у складі судді Ковальчук Л. М., ухвалу Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року у складі колегії суддів Коцюрби О. П., Білич І. М., Слюсар Т. А. та постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Ящук Т. І., Борисової О. В., Немировської О. В.,
ВСТАНОВИВ :
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця"), третя особа - Виробничий підрозділ Київська дирекція залізничних перевезень регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Укрзалізниця" (далі - ВП КДЗПРФ "Південно-Західна залізниця"), про визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування, визнання запису в трудовій книжці недійсним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 23 серпня 2018 року вона, перебуваючи на лікуванні, була повідомлена, що її звільнено з посади на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України.
Вказувала, що одноразового грубого порушення трудових обов`язків вона не вчиняла та не перебувала на посаді, що визначена у частині першій статті 41 КЗпП України, тому відповідач не мав права звільняти її за вказаною статтею, з наказом її не ознайомлювали.
Також зазначала, що відповідачем не було отримано згоди у профспілкового органу на її звільнення.
Вважала оскаржуваний наказ про її звільнення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, запис у її трудовій книжці недійсним, унаслідок чого її повинно бути поновлено на її посаді у відповідача та виплачено їй середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Посилалась також на те, що незаконним звільненням їй завдано моральної шкоди.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд: визнати незаконним та скасувати наказ від 23 серпня 2018 року № 97 ПАТ "Українська залізниця" про звільнення її з посади начальника планово-економічного відділу Київської дирекції залізничних перевезень "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця"; визнати запис в трудовій книжці про звільнення з посади начальника планово-економічного відділу Київської дирекції залізничних перевезень "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" від 23 серпня 2018 року № 97 ПАТ "Українська залізниця" недійсним; поновити її на роботі в ПАТ "Українська залізниця" на посаді начальника планово-економічного відділу Київської дирекції залізничних перевезень "Південно-Західна залізниця"; стягнути з відповідача ПАТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та 5 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", правонаступником якого є акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") від 23 серпня 2018 року № 97 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника планово-економічного відділу Київської дирекції залізничних перевезень "Південно-Західна залізниця ПАТ "Українська залізниця". Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника планово-економічного відділу Київської дирекції залізничних перевезень "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця". Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 1 681 899 грн 60 коп. У задоволені решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивача було звільнено не за порушення разового характеру, а за множинні порушення, що тривали у часі декілька років, а тому не можуть розцінюватися як одноразове грубе порушення трудових обов`язків, що підпадає під дію пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України, відтак, вони не можуть бути підставою для розірвання трудового договору згідно з цією нормою. Отже, звільнення позивача відбулося з порушенням установленого законом порядку, тому вимоги позивача про визнання оскаржуваного наказу незаконним та скасування його підлягають задоволенню.
Короткий зміст ухвали та постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року у задоволенні клопотання АТ "Українська залізниця" про поновлення строку для усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено. Апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 травня 2021 року у цій справі визнано неподаною та повернуто заявнику.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що товариство 27 липня 2021 року звернулось до суду із заявою про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій просило поновити строк для усунення недоліків апеляційної скарги, посилаючись на те, що сплата судового збору АТ "Українська залізниця" проводиться централізовано, у зв`язку з чим необхідний додатковий час для погодження, виділення та сплати коштів.
Відповідно до положень частини першої статті 127 ЦПК України поновлюється лише такий процесуальний строк, який встановлено законом, разом з тим, строк для усунення недоліків апеляційної скарги АТ "Українська залізниця" на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 травня 2021 року був встановлений судом, а не законом.
Відповідно до положень частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду, проте із заявою про продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги АТ "Українська залізниця" у встановленому законом порядку не зверталось. Отже, заявником не усунуто недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк.
Постановою Київського апеляційного суду від 15 лютого 2022 рокуапеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" задоволено частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 травня 2021 року змінено в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ "Українська залізниця" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за один місяць в порядку негайного виконання рішення, виклавши резолютивну частину рішення в означеній частині у такій редакції, а саме: поновлено ОСОБА_1 на роботі в АТ "Українська залізниця" на посаді начальника фінансово-економічного відділу Київської дирекції залізничних перевезень "Південно-Західна залізниця". Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 519 067 грн 62 коп., за вирахуванням із цієї суми податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Допущено негайне виконання цього рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 16 172 грн 71 коп. В іншій частині рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 травня 2021 року залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що судом першої інстанції невірно встановлено обставину, з якої посади відповідач була звільнена, та відповідно, на якій посаді підлягає поновленню на роботі, а, відтак висновки суду про поновлення позивача на посаді начальника планово-економічного відділу є помилковими. Також апеляційним судом визначено розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У вересні 2021 року АТ "Українська залізниця" подало до Верховного Суду, в якій просило ухвалу Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, й передати справу для розгляду до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неповне дослідження наявних у справі матеріалів, а тому висновки суду не відповідають матеріалам справи та порушують права заявника на судових захист.
У червні 2022 року АТ "Українська залізниця"подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15, від 21 листопада 2018 року у справі № 121/93/17, постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 483/731/19 тощо, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року й витребувано цивільну справу № 369/11890/18 із Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року.
У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2022 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року мотивована тим, що копію ухвали Київського апеляційного суду від 05 липня 2021 року про усунення недоліків апеляційної скарги товариство не отримувало, про її існування товариство дізналося із відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень 15 липня 2021 року і усунуло всі вказані судом недоліки своєчасно.
Касаційна скарга на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року мотивована тим, що змінюючи рішення суду першої інстанції в частині поновлення позивача на посаді начальника фінансово-економічного відділу Київської дирекції залізничних перевезень "Південно-Західна залізниця", суд апеляційної інстанції залишив без змін пункт резолютивної частини рішення від 06 травня 2021 року, яким визнано незаконним та скасовано наказ ПАТ "Українська залізниця" від 23 серпня 2018 року № 97 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника планово-економічного відділу Київської дирекції залізничних перевезень "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця", однак звільнили позивача з посади начальника фінансово-економічного відділу. Зазначало, що позивачем пред`явлено вимоги про поновлення її на роботі на посаді начальника планово-економічного відділу. Відтак, на думку заявника, відсутні підстави для задоволення позову.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 працювала начальником планово-економічного відділу Київської дирекції залізничних перевезень "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця".
Відповідно до даних Класифікатора професій України код КП начальника планово-економічного відділу - 1231, код КП головного бухгалтера - 1231.
Наказом від 23 серпня 2018 року № 97 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" позивача було звільнено із займаної посади за одноразове грубе порушення своїх посадових обов`язків згідно з пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України. Підставою для прийняття даного наказу був Акт перевірки наявності неодноразових фактів порушень фінансово-господарської діяльності щодо виплати премій працівникам підрозділу у 2016-2018 роках та конфлікту інтересів службових осіб (а.с. 7-8, т. 3).
ОСОБА_1 була звільнена з посади начальника фінансово-економічного відділу Київської дирекції залізничних перевезень регіональної філії "Південно-західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", підтверджується копіями наступних документів: доданої до позовної заяви посадової інструкції начальника фінансово-економічного відділу ОСОБА_1, затвердженої у 2016 році начальником Київської дирекції залізничних перевезень Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (а.с. 38-39, т. 1); трудової книжки позивача (а.с. 13-14, т. 3); наказу в.о. директора регіональної філії "Південно-Західна залізниця" від 23 серпня 2018 року № 740/ос (а.с. 11, т. 3); наказу начальника виробничого підрозділу Київська дирекція залізничних перевезень від 23 серпня 2018 року № 1169/ОС про звільнення начальника фінансово-економічного відділу ОСОБА_1 за одноразове грубе порушення трудових обов`язків (пункт 1 частини першої статті 41 КЗпП України).
З наданого відповідачем відеофайлу судом встановлено, що позивач 23 серпня 2018 року о 07 год. 37 хв. 40 сек. вийшла на роботу, а о 10 год. 53 хв. 47 сек. у цей день покинула своє робоче місце, що також підтверджується копією журналу обліку входу та виходу працівників (а.с. 76, т. 1).
Відповідно до Акту "Про ознайомлення з наказом ПАТ "Укрзалізниця" від 23 серпня 2018 року № 97" позивач була 23 серпня 2018 року ознайомлена з наказом ПАТ "Укрзалізниця" № 97 щодо її звільнення з посади начальника фінансово-економічного відділу Київської дирекції залізничних перевезень "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" за одноразове грубе порушення своїх посадових обов`язків за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України та відмовилась від підпису на оригіналі наказу (а.с. 96, т. 1).
Крім того, перебування позивача на робочому місці підтверджується наданою копією Акту про фіксацію працівника на робочому місці (а.с. 98, т. 1).
Відповідачем було надано копію табелю робочого часу, згідно з яким 23 серпня 2018 року ОСОБА_1 було нараховано заробітну плату у розмірі 161 грн 80 коп. (а.с. 162-164, т. 1)
Суд вважав доведеним, що на час звільнення 23 серпня 2018 року позивач перебувала на своєму робочому місці. Позивач надала суду копію листка непрацездатності від 23 серпня 2018 року серії АДЕ № 088590, вказуючи, що на час її звільнення перебувала на лікарняному (а.с. 129, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.