Постанова
Іменем України
18 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 568/471/19
провадження № 61-21414св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Наталія Олексіївна,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - акціонерне товариство "Альфа-Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області у складі судді
Сільман А. О. від 20 квітня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Шимківа С. С., від 25 листопада 2021 року і виходив з наступного.
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н. О., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - АТ "Альфа-Банк" про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на 1/2 частину магазину та земельної ділянки, виключення з постанови про опис та арешт майна боржника і звільнення
з-під арешту.
Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що з 11 червня 1983 року вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . За час шлюбу ними побудовано будівлю одноповерхового магазину продуктових товарів за адресою: АДРЕСА_1, та придбано земельну ділянку за вказаною адресою, які оформлені на відповідача.
12 березня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н. О. у межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 755/261/15-ц, боржником у якому є ОСОБА_2, описано і накладено арешт на вказаний магазин та земельну ділянку.
Посилаючись на те, що магазин та земельна ділянка, право власності на які зареєстроване за ОСОБА_2, набуті сторонами у період зареєстрованого шлюбу й в силу вимог статті 60 Сімейного кодексу України є спільним майном подружжя, ОСОБА_1 просила: визнати за нею право власності на 1/2 частину магазину площею 34,7 кв. м та земельної ділянки площею 0,003 га, кадастровий номер 5625810100:01:005:0022, за адресою: АДРЕСА_1 ; виключити з постанови про опис та арешт майна боржника та звільнити з-під арешту вказане нерухоме майно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 20 квітня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щоподіл майна подружжя, на яке у виконавчому провадженні накладений арешт, порушує майнові права та інтереси банку, як кредитора, й направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Суд першої інстанції встановив, що сторони, перебуваючи у шлюбі, діють недобросовісно та зловживають своїми правами стосовно кредитора, при відсутності спору між собою.
Також суд першої інстанції вказав, що позовні вимоги в частині виключення нерухомого майна з-під арешту, є похідними від позовних вимог про визнання права власності на майно, а тому задоволенню не підлягають.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 20 квітня 2021 року - без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення у справі № 755/261/15-ц про стягнення боргу.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка не являється стороною у борговому зобов`язанні ОСОБА_2 апеляційний суд відхилив.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
27 грудня 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Радивилівського районного суду Рівненської області
від 20 квітня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду
від 25 листопада 2021 року і ухвалити нове судове рішення по суті позовних вимог. Справа № 568/471/19 надійшла до Верховного Суду 01 листопада 2022 року.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявниця зазначила неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 127/21307/16 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), застосували не релевантні висновки Верховного Суду, а також вказує, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази, розглянули справу без її участі та участі ОСОБА_2 (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
У касаційній скарзі заявницявказує, що набуте сторонами у період шлюбу та ведення спільного господарства спірне майно (приміщення магазину) є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, підстави для відступлення від засад рівності часток сторін відсутні. Отже вона має право на 1/2 частину цього майна. Заявниця стверджує, що приміщення магазину перебуває в іпотеці, являється забезпеченням виконання зобов`язання за договором кредиту № 146 М від 11 серпня 2016 року і не може бути в примусовому порядку реалізоване приватним виконавцем на виконання іншого боргового зобов`язання, в якому вона не являється стороною. Окрім зазначеного ОСОБА_1 наголошує на тому, що суд першої інстанції, постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову, у незаконний спосіб надав дозвіл на примусове відчуження предмета іпотеки до виконання боргових зобов`язань за кредитним договором від 11 серпня 2006 року № 146 М, при тому, що на розгляді у суді апеляційної інстанції перебуває цивільна справа № 568/1096/17 за позовом АТ "Альфа-Банк" (правонаступника АТ "Укрсоцбанк") до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Також заявниця вказую, що вона та її чоловік не були належним чином повідомлені про судове засідання апеляційного суду, яке відбулося 21 листопада 2021 року.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу АТ "Альфа-Банк"посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не спростовують правильних по суті судових рішень судів першої та апеляційної інстанції. Вважає, що заявлені позовні вимоги направленні виключно на ухилення від відповідальності за невиконання зобов`язань. При вирішенні спору судами належним чином досліджено наявні у матеріалах справи докази та зроблені обґрунтовані висновки про відмову у задоволенні позовних вимог.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 11 червня 1983 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
За час шлюбу сторонами побудовано будівлю магазину продуктових товарів загальною площею 34,7 кв. м по
АДРЕСА_1 та набуто у власність земельну ділянку за цією самою адресою.
Згідно зі свідоцтвом на право власності на нерухоме майно від 28 липня 2006 року власником магазину є ОСОБА_2 .
У відповідності до державного акту на право приватної власності на землю власником земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд по
АДРЕСА_1 є ОСОБА_2
11 серпня 2006 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 146 М, за умовами якого, відповідач отримав грошові кошти у розмірі
50 000, 00 грн.
З метою забезпечення виконання зобов`язання за договором кредиту 11 серпня 2006 року між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір № 146 М/1, відповідно до якого іпотекодавець передав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: одноповерховий цегляний магазин продуктових товарів площею 34,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,0030 га за цією ж адресою.
ОСОБА_1 у письмовій заяві, посвідченій приватним нотаріусом, надала згоду на передачу її чоловіком ОСОБА_2 в іпотеку будівлі магазину та приналежної до нього земельної ділянки за вищевказаною адресою.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н. Ю. від 25 січня 2019 року відкрито виконавче провадження на виконання виконавчого листа № 755/261/15-ц від 20 лютого 2015 року, виданого Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь АКБ "Укрсоцбанк" заборгованості по кредитному договору у розмірі 592 500, 20 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н. Ю. від 12 березня 2019 року про опис та арешт майна боржника здійснено опис та накладено арешт на нерухоме майно боржника, а саме: магазин та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 ; яке є предметом цього спору.
На час розгляду справи судами виконавчий лист № 755/261/15-ц від 20 лютого 2015 року, виданий Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, знаходився на примусовому виконанні.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.