Постанова
Іменем України
16 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 759/3278/20
провадження № 61-17281 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2, Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради, державний реєстратор Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Духновська Олеся Анатоліївна;
треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Матюхова Тетяна Петрівна;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 квітня 2021 року у складі судді Сенька М. Ф. та постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Пікуль А. А., Борисової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради, державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Духновської О. А., треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Матюхова Т. П., про визнання дій та рішень державного реєстратора незаконними та протиправними, скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності, поновлення права власності.
Позовна заява мотивована тим, що 21 серпня 2017 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матюховою Т. П. за № 1270, вона придбала у ОСОБА_3, яка діяла на підставі довіреності від 10 березня 2006 року, виданої ОСОБА_2, квартиру АДРЕСА_1 . Відчужена квартира належала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 04 грудня 2009 року згідно наказу управління від 28 липня 2008 року № 1267-С/К1.
У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1, Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради про визнання договору купівлі-продажу квартири від 21 серпня 2017 року недійсним, стягнення моральної шкоди, усунення перешкод у користуванні власністю та повернення квартири в натурі.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 04 червня 2019 року у справі № 759/14137/17 у позові ОСОБА_2 відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року у справі № 759/14137/17 у частині вирішення позовних вимог про визнання правочину недійсним рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 21 серпня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матюховою Т. П. за реєстровим № 1270, визнано недійсним; скасовано реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_1 . Вказане судове рішення вона оскаржила у касаційному порядку.
За наслідками розгляду її касаційної скарги 12 березня 2020 року Верховним Судом прийнята постанова, якою постанову Київського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року скасовано, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 червня 2019 року залишено в силі.
Вказувала, що під час перегляду справи № 759/14137/17 у касаційному порядку державний реєстратор Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Духновська О. А. на підставі поданої ОСОБА_2 заяви від 10 січня 2020 року прийняла рішення № 50659807 від 15 січня 2020 року про державну реєстрацію права власності на квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності відповідний запис.
Ураховуючи наведене, змінивши предмет позову, ОСОБА_1, просила суд визнати незаконними та неправомірними дії державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Духновської О. А. щодо прийняття 15 січня 2020 року рішення № 50659807 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 ; визнати незаконним та скасувати вказане рішення; припинити право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 та визнати поновленим право власності ОСОБА_1 на вказану квартиру, зобов`язавши Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вчинити дії щодо скасування запису про державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Духновської О. А. від 15 січня 2020 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2
Припинено право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1, що зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності відповідно до рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Духновської О. А. від 15 січня 2020 року № 50659807.
У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Зазначено про необхідність вирішення питання про розподіл судових витрат в окремому судовому рішенні.
Рішення суду мотивовано тим, що дублікат свідоцтва про право власності на спірну квартиру видано ОСОБА_2 незаконно, під час зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року у справі № 759/14137/17, а тому цей документ не міг бути підставою для здійснення реєстрації права власності. Отже, державну реєстрацію право власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 здійснено на підставі недостовірних відомостей, поданих заявником, а відтак рішення державного реєстратора підлягає скасуванню, як незаконне, з припиненням права власності ОСОБА_2 на вказану квартиру, відповідно до частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Водночас встановивши, що постановою Верховного Суду від 12 березня 2020 року скасовано постанову Київського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року і залишено в силі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 червня 2019 року, і тим самим відновлено право власності позивача на квартиру АДРЕСА_1, набуте нею на підставі договору купівлі-продажу квартири від 21 серпня 2017 року, суд першої інстанції, з урахуванням приписів Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не вбачав перешкод у відновленні реєстрації права власності позивача на вказану квартиру.
Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 квітня 2021 року заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати (витрати на правничу допомогу) у розмірі 3 000 грн.
У задоволенні інших вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи додаткове судове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, надану під час розгляду справи, суд першої інстанції, врахувавши результат розгляду справи, її складність, обсяг виконаних адвокатом позивача робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на їх виконання, фінансовий стан сторін та, з огляду на принципи розумності і справедливості, дійшов висновку про наявність підстав для часткового відшкодування позивачу понесених нею витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
Не погодившись із додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 квітня 2021 року, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 квітня 2021 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що зменшуючи розмір заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу (з 20 862 грн до 3 000 грн), суд першої інстанції правильно виходив із того, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції. Матеріали справи свідчать, що представник позивача був присутнім у 7 судових засіданнях, які тривали не більше 20 хвилин, деякі з них 12, 6 та 3 хвилини, в той час коли в деталізованому рахунку адвокатом обраховано кожне засідання по 1 200 грн за 1,5 год. При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги надані позивачем квитанції № P24A252483346С27441 від 19 березня 2020 року на суму 1 000 грн та №67595952013345574854 від 10 лютого 2020 року на суму 600 грн, оскільки вказані суми перераховані особами, які не є сторонами у справі. Врахувавши конкретні обставин справи та фінансовий стан обох сторін, суд першої інстанції правильно вважав, що заявлений стороною позивача до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є завищеними та становитиме надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року й ухвалити нове судове рішення, яким судові витрати покласти на Державу Україна.
Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказує, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-1544цс17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу № 759/3278/20 із Святошинського районного суду м. Києва.
У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій положень статтей 137, 141 ЦПК України.
Вважає, що заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу не відповідає складності справи та фінансовому стану сторін, не підтверджена належними доказами. Звертає увагу на неподання стороною позивача доказів понесення витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі; у квитанціях, наданих на підтвердження сплати позивачем витрат на правничу допомогу, зазначено послуги юриста, а не адвоката; вказані квитанції, на думку заявника, не підтверджують оплату послуг на правничу допомогу саме у цій справі.
Крім того, відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тобто, судові витрати підлягають розподілу між усіма учасниками справи.
Вказує, що він як інвалід ІІ групи відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, а отже і від витрат на правову допомогу. Тому вказані судові витрати повинні компенсуватись за рахунок держави.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації), у якому зазначено, що оскаржені судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалено з правильним застосуванням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими, зводяться до переоцінки доказів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради, державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Духновської О. А., треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Матюхова Т. П., про визнання дій та рішень державного реєстратора незаконними та протиправними, скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності, поновлення права власності.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Духновської О. А. від 15 січня 2020 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2
Припинено право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1, що зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності відповідно до рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Духновської О. А. від 15 січня 2020 року № 50659807.
У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
У рішенні суд також зазначив про необхідність вирішення питання про розподіл судових витрат в окремому судовому рішенні.
27 жовтня 2020 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, у якій просила судові витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги у розмірі 20 862 грн, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
До заяви додано копію договору про надання правової/правничої допомоги № 1/02/2020 від 07 лютого 2020 року; акт прийняття-передачі наданих послуг (правової/правничої допомоги) від 23 жовтня 2020 року на суму 20 862 грн; деталізований розрахунок витрат на правничу допомогу за договором про надання правової/правничої допомоги № 1/02/2020 від 07 лютого 2020 року у справі № 759/3278/20; дублікати квитанцій: № P24A390893648C77224 від 04 червня 2020 року на суму 5 000 грн, № P24A582912359С63411 від 09 вересня 2020 на суму 5 000 грн; № P24A559039414С79420 від 28 серпня 2020 року на суму 5 000 грн; № P24A305406198С07525 від 19 квітня 2020 року на суму 3 000 грн; № P24A226044062С56768 від 03 березня 2020 року на суму 500 грн; № P24A252483346С27441 від 19 березня 2020 року на суму 1 000 грн; № 67595952013345574854 від 10 лютого 2020 року на суму 600 грн; докази направлення копії заяви щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з додатками ОСОБА_2 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.