Постанова
Іменем України
16 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 523/19109/20
провадження № 61-6311 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шипович В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3 ;
відповідач - ОСОБА_4 ;
треті особи: орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_5 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 липня 2021 року у складі судді Малиновського О. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 24 травня 2022 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи: орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_5, про усунення перешкод у спілкуванні неповнорідних брата і сестри та встановлення способів їх спілкування.
Позовна заява мотивована тим, що він є батьком малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти є неповнорідними братом та сестрою. Матір`ю малолітньої ОСОБА_3 є ОСОБА_4, яка з донькою зареєстровані по АДРЕСА_1, в той час як він разом з сином ОСОБА_3 зареєстровані по АДРЕСА_2 .
Вказував, що виконує всі необхідні з його сторони обов`язки по налагодженню спілкуванню дітей, однак, відповідач ОСОБА_4 чинить перешкоди у побаченнях дітей, навмисно руйнує сімейні зв`язки брата та сестри, не надає дочці інформацію про брата, а брату не надає інформацію про сестру, не надає можливості дітям бачитись та спілкуватись між собою як очно, так і іншими засобами комунікації (телефонний чи інтернет зв`язок).
Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд визначити ОСОБА_3 такий спосіб спілкування, зустрічі (побачень)
з малолітньою ОСОБА_3, а саме: у перехідний період, протягом одного місяця після набрання рішенням суду законної сили - кожного першого та третього четверга місяця з 16 год.00 хв. до 19 год. 00 хв.; кожного другого та четвертого понеділка місяця з 16 год.00 хв. до 19 год. 00 хв.; кожної першої та третьої суботи місяця з 14 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. поблизу місця проживання в рекреаційних зонах дитячого дозвілля за адресою реєстрації матері дитини ( АДРЕСА_1 ) у присутності батька ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та/або інших представників членів сім`ї дитини зі сторони матері дитини до досягнення малолітньою ОСОБА_3 чотирнадцятирічного віку. Після закінчення перехідного періоду особисті зустрічі (побачення) проводити за тим же графіком та у тому ж порядку, але без присутності матері - ОСОБА_4 та/або інших представників членів сім`ї дитини зі сторони матері дитини до досягнення малолітньою ОСОБА_3 чотирнадцятирічного віку. Визначити порядок виконання рішення суду шляхом зобов`язання ОСОБА_4 забезпечувати побачення ОСОБА_3, якого представляє батько ОСОБА_1, з малолітньою ОСОБА_3 у перехідний період протягом одного місяця після набрання рішенням суду законної сили та після перехідного періоду за вищевказаними графіками та порядком.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 20 липня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що із інформації про місце навчання ОСОБА_2 слідує, що останній навчається та проживає у м. Дніпро. Запропонований позивачем спосіб зустрічі (побачень) дітей є неприйнятним через незручне місце побачень дітей, яке віддалене від місць їх проживання, та присутність однієї сторони спору без іншої, що унеможливлює виконання норми статті 141 СК України щодо рівності прав батьків. Позивачем не надано доказів того, що діти проживали однією сім`єю, тому, з урахуванням відсутності усталених контактів і прихильності між дітьми, суд дійшов висновку, що примусові зустрічі дітей в інтересах батька не відповідають принципам якнайкращого забезпечення інтересів дітей.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 24 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє і інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_3, залишено без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 липня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що інформація про навчання ОСОБА_2 у навчальному закладі м. Дніпра свідчить про те, що дитина не проживає у с. Гатне Києво-Святошинського району Київської області за місцем проживання позивача; позивач надав суду недостовірну інформацію про дійсне місце проживання сина, відтак визначення судом періодичних зустрічей дітей, які зі своїми матерями живуть у різних кінцях України, є надмірним втручанням в особисте життя дітей, не відповідає якнайкращому забезпеченню інтересів дітей.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2022 року ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 травня 2022 року й ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити.
Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), також суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2022 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 523/19109/20 із Суворовського районного суду м. Одеси.
У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення позову, не врахували, що право братів та сестер на спілкування жодним чином не пов`язане з їх місцем проживання. Тому, якщо неповнорідні брат і сестра проживають в різних місцях (містах, районах у містах, областях і навіть державах), їх батьки зобов`язані сприяти їхньому спілкуванню.
Також суди зазначили, що запропонований позивачем спосіб зустрічі (побачень) дітей є неприйнятним через незручне місце побачень дітей, яке віддалене від місць їх проживання, та присутність однієї сторони спору без іншої, що унеможливлює виконання норми статті 141 СК України щодо рівності прав батьків. Проте такий висновок не відповідає дійсності, оскільки позивач під час розгляду справи неодноразово зазначав, що обраний спосіб захисту порушених та/або невизнаних прав малолітніх дітей не є виключно таким, як запропоновано у позовній заяві і може бути змінений судом
з урахуванням усіх обставин життєдіяльності дітей та думок учасників справи. Суди попередніх інстанцій помилково посилались на норму статті 141 СК України, оскільки вона не стосується спірних правовідносин. Обраний позивачем спосіб захисту є ефективним і спрямований на забезпечення контакту між малолітніми дітьми, оскільки у подальшому, після втрати зв`язку, налагодити контакт між ними буде неможливо.
У вересні 2022 року від ОСОБА_5 надійшли пояснення, в яких зазначено, що запропоновані позивачем примусові поїздки сина ОСОБА_2 шість разів на місяць до м. Одеси та шість разів на місяць до м. Києва є неприпустимими, порушують звичайний порядок життя, є обтяжливими та становлять реальну загрозу життю та здоров`ю сина, можуть призвести до негативних та непередбачуваних психологічних травм для ОСОБА_2, а відтак не відповідають якнайкращому забезпеченню його інтересів.
Вказувала, що син ОСОБА_3 навчався за місцем свого проживання у м. Дніпрі, а саме: у 1 класі у 2017-2018 навчальному році у КЗО "Спеціалізована школа № 44 природничо-медичного профілю" Дніпровської міської ради", з 2 по 5 клас у 2018-2022 навчальних роках - у КЗО "Середня загальноосвітня школа № 86" Дніпровської міської ради; проживав разом з нею у житловому будинку АДРЕСА_3 . З 11 липня 2022 року ОСОБА_1 утримує малолітнього сина ОСОБА_2 проти його волі, приховуючи його місцезнаходження та зловживаючи батьківськими правами у власних інтересах з корисливих мотивів, використовуючи сина у численних судових спорах з колишньою дружиною ОСОБА_4 . У вересні 2022 року нею подано позов до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_2 .
Також зазначала, що під час надання нотаріальної згоди на реєстрацію місця проживання сина ОСОБА_2 з позивачем її волевиявлення не відповідало внутрішній волі та не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених згодою щодо зміни місця проживання сина. Нотаріально посвідчені заяви від 17 липня 2018 року за реєстровим № 941, та від 04 листопада 2019 року за реєстровим № 491 надавались нею під психологічним тиском з боку позивача, шляхом введення її в оману щодо фактичних правових наслідків таких заяв, містять неправдиві відомості.
Вказувала, що у провадженні Одеського апеляційного суду знаходиться цивільна справа № 752/8869/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, треті особи: Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація, Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, про усунення перешкод у спілкуванні неповнорідних брата і сестри та встановлення способів їх спілкування, тобто справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що і справа № 523/19109/20, яка переглядається, а тому наявні підстави для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що батьками ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_1 та ОСОБА_8 (а. с. 11, т. 1).
Батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а. с. 10, т. 1).
Сторони у справі перебували у шлюбі з 03 грудня 2014 року до 17 травня
2018 року.
Відповідно до розпорядження Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації від 23 лютого 2018 року № 124 визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з матір`ю - ОСОБА_4 .
Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання особи, виданою Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради, місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 13 квітня 2018 року і дотепер зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 190, т. 1).
Відповідно до розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 21 червня 2019 року № 474 визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком - ОСОБА_1, який проживає за адресою:
АДРЕСА_4 . Ці обставини також підтверджуються довідкою з місця проживання, виданою виконавчим комітетом Гатненської сільської ради від 06 вересня 2019 року № 984 (а. с. 16, 28, т. 1).
Згідно з інформацією від 09 липня 2021 року, наданою комунальним закладом освіти "Середня загальноосвітня школа № 86" Дніпровської міської ради, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_3, станом на 09 липня 2021 року є учнем 5-А класу вказаного навчального закладу (а. с. 169, т. 2).
Згідно з довідкою Міністерства внутрішніх справ серії ІІА № 1830287 ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягується, судимостей не має та в розшуку не перебуває (а. с. 15, т. 1).
Сертифікатом про проходження профілактичного наркологічного огляду від 30 травня 2019 року серії 2РРС № 480190 встановлено відсутність протипоказань для роботи на керівній посаді (а. с. 17, т. 1).
Відповідно до висновку фахівця за результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_1 від 26 грудня 2018 року психотип ОСОБА_1 не є таким, що вказує на здатність до систематичного фізичного, психологічного, емоційного насильства, жорстокого поводження з дітьми.
Відповідно до заяви ОСОБА_5 - матері ОСОБА_2, підпис на якій 17 липня 2018 року посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Резніковою Ю. О., остання характеризує колишнього чоловіка позитивно, зазначає, що він регулярно приймає участь в утриманні сина ОСОБА_3 грошовими коштами, речами та майном, при кожній можливості забирає дитину до себе у м. Київ. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 постійно спілкуються по телефону, а також часто зустрічаються, дитина часто згадує поїздки до батька. Також зазначає про відсутність жодних випадків насильства, погроз, образ та іншого під час їх спільного проживання та після розірвання шлюбу (а. с. 29, т. 1).
У заяві від 04 листопада 2019 року, посвідченій приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лаврищєвим О. А., ОСОБА_5 зазначила, що їй відомо про спір між сторонами щодо спілкування дітей, вона цілком підтримує позивача у намаганнях зберегти родинний зв`язок між дітьми та підтверджує повноваження адвоката Незвіського Д. Я. про надання правової допомоги малолітньому ОСОБА_3 на підставі договору від 17 квітня 2019 року № 17 (а. с. 31, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.