Постанова
Іменем України
09 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 761/20061/21
провадження № 61-5378св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сальвілайн Транс Груп",
третя особа - Державна реєстраційна служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 02 червня 2021 року у складі судді Фролової І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року у складі суддів Ящук Т. І., Махлай Л. Д., Немировської О. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сальвілайн Транс Груп", третя особа - Державна реєстраційна служба України, про припинення трудових відносин,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сальвілайн Транс Груп" (далі - ТОВ "Сальвілайн Транс Груп", товариство) в якому просив суд визнати припиненими трудові відносини між ТОВ "Сальвілайн Транс Груп" та директором ОСОБА_1 на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням з 15 квітня 2021 року з внесенням відповідних даних до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідно до протоколу зборів засновників ТОВ "Сальвілайн Транс Груп" від 31 березня 2010 року та наказу про призначення від 16 квітня 2010 року, його було призначено на посаду директора ТОВ "Сальвілайн Транс Груп".
У зв`язку з переїздом позивача та його сім`ї до іншого населеного пункту ОСОБА_1 вирішив звільнитися з займаної посади, оскільки нове місце проживання територіально значно віддалене від місця роботи.
Позивач 21 березня 2021 року направив засновникам ТОВ "Сальвілайн Транс Груп" заяву про звільнення з посади директора в порядку статті 38 КЗпП України та повідомлення про звільнення директора і скликання позачергових зборів учасників товариства. В повідомленні зазначалися дата, час та місце проведення зборів. На визначену дату на загальні збори учасників товариства прибули лише два засновники з загальною кількістю голосів 50 %.
ОСОБА_2, одна з засновників товариства, яка володіє 50% голосів, на збори не з`явилася та не повідомила про причини неявки.
У зв`язку з відсутністю кворуму на загальних зборах товариства вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора було неможливим.
Таким чином позивач був позбавлений можливості на реалізацію свого права на припинення трудових відносин, що і стало підставою для звернення до суду.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 червня 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року, відмовлено у відкритті провадження у справі.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки стосується безпосередньо реалізації учасниками товариства їх корпоративних прав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14 червня 2022 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 02 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року, в якій просить суд скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 07 липня 2021 року у справі № 910/10446/21 йому вже було відмовлено у відкритті провадження у справі за його позовом до ТОВ "Сальвілайн Транс Груп", третя особа - Державна реєстраційна служба України, про припинення трудових відносин, з тих підстав, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Крім того, на переконання заявника судами порушено вимоги статті 19 ЦПК України, положення якої визначають перелік спорів, що підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Вказує, що судами попередніх інстанцій не враховано правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24 грудня 2019 року у справі № 758/1861/18 де зазначено, що у разі відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, йому з метою захисту своїх прав надано можливість звернутись до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
Правом на подання відзиву на касаційну скаргу інші учасники справи не скористалися.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із Шевченківського районного суду м. Києва.
13 липня 2022 року цивільна справа № 761/20061/21 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 серпня 2022 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 19 жовтня 2022 року справу повернула на розгляд Третьої судової палати Касаційного цивільного суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з наказом № 1 ТОВ "Сальвілайн Транс Груп" від 16 квітня 2010 року ОСОБА_1 прийнято на посаду директора з 16 квітня 2010 року на підставі протоколу № 1 загальних зборів засновників ТОВ "Сальвілайн Транс Груп" від 31 березня 2010 року.
Засновниками ТОВ "Сальвілайн Транс Груп" є ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
31 березня 2021 року ОСОБА_1 направив засновникам ТОВ "Сальвілайн Транс Груп" ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) заяву про звільнення з посади директора в порядку статті 38 КЗпП України та повідомлення про скликання позачергових загальних зборів учасників товариства.
На загальні збори прибули два засновники: позивач ОСОБА_1 з кількістю голосів 45% та ОСОБА_3 з кількістю голосів 5%, що у сукупності складало 50% голосів. ОСОБА_2 на збори не з`явилася, причини неявки не повідомила.
Проти звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства два засновники не заперечували, проте, звільнення було унеможливлене у зв`язку з відсутністю кворуму на загальних зборах товариства, оскільки ОСОБА_2, яка є одним із засновників товариства, володіла 50% статутного капіталу.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі № 910/7164/19).
Згідно зі статтею 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.