ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 815/532/17
адміністративне провадження № К/9901/35330/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Чумаченко Т.А.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 (головуючий суддя Зуєва Л. Є., судді: Шевчук О. А., Федусик А. Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ``Максімус Люкс`` до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,
У С Т А Н О В И В:
У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю ``Максімус Люкс`` (далі - позивач, ТОВ``Максімус Люкс``, товариство) звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати прийняті Київською міською митницею ДФС (далі - відповідач, митниця) картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.08.2016 №100270001/2016/00260 та рішення про коригування митної вартості товарів від 16.08.2016 №100270001/2016/000088/1.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що за відсутності точних відомостей, необхідних для визначення ставки митних платежів для імпортного товару ``синтетичне полотно…``, до одержання результатів експертного висновку митниці щодо цього товару, товар було випущено у вільний обіг за тимчасовою митною декларацією (МД) зі сплатою митних платежів із застосуванням найбільшої ставки митних платежів (8%) з тих, під яку підпадав такий товар. Під час випуску товару у вільний обіг за основним методом зауважень до відомостей у товаросупровідних документах з боку митниці не було. Після проведення лабораторних досліджень відібраних митницею зразків товару у додатковій митній декларації товариство класифікувало імпортований товар за кодом згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) з урахуванням висновку Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС (далі - СЛЕД) щодо відомостей та характеристик товару. Проте, після завершення процедури консультацій, митницею винесено картку відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товару з визначення її за резервним методом на підставі хибного висновку, що надані товариством документи містять розбіжності і є недостатніми для підтвердження числових значень складових митної вартості товару.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 03.03.2017 в позові відмовив. Суд погодився з доводами митниці, що надані товариством документи на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару за першим основним методом - за ціною договору містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числове значення складових митної вартості товару.
Одеський апеляційний адміністративний суд поставною від 19.04.2017 постанову суду першої інстанції скасував та задовольнив позов товариства.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що з огляду на досліджені матеріали справи товариство у повному обсязі документально підтвердило правильність заявленої митної вартості імпортованого товару за першим основним методом - за ціною договору, посилаючись в тому числі на висновок СЛЕД, а отже, спірні картка відмови та рішення підлягають скасуванню.
Митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У касаційній скарзі відповідач доводив невідповідність висновку суду апеляційної інстанції фактичним обставинам справи, які, на його думку, полягають у безпідставному визначенні позивачем митної вартості товару за ціною договору з огляду на те, що подані позивачем документи не містили всіх необхідних відомостей для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару. Відповідач також зазначив про ненадання позивачем додатково витребуваних документів з метою з`ясування митної вартості імпортованих товарів.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12.06.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою митниці.
Позивач не реалізував право надати відзив на касаційну скаргу відповідача.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII ʼʼПро внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актівʼʼ, яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII ʼʼПерехідні положенняʼʼ КАС в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Касаційна скарга митниці була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 22.06.2016 між позивачем та компанією ``KALTEC INDUSTRIAL CO (HK) LTD`` (Китай) було укладено договір купівлі-продажу №КІ/ML-160622, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти а оплатити на умовах CIP, CIF, CPT, DDP, DAP, DAT товари відповідно до специфікацій, або інвойсів, які є додатками до цього договору.
Митне оформлення імпортованого товару ``синтетичне полотно…`` за вказаним договором товариство здійснило за тимчасовою митною декларацією від 08.07.2016 №100270001/2016/262390 із застосуванням найбільшої ставки ввізного мита з тих, під яку можуть підпадати вказаний товар (8%), оскільки не було точних відомостей для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД.
Після проведення митного контролю і митного оформлення імпортний товар випущено у вільний обіг зі сплатою митних платежів згідно із заявленою митною вартістю, визначеною за основним методом - за ціною договору (контракту). Одночасно з митною декларацією декларант подав митному органу документи, що підтверджували заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення.
При цьому з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації розглядуваних товарів, посадовою особою відповідача відібрано їх проби (зразки).
Після проведення лабораторних досліджень на підставі експертних висновків СЛЕД від 05.08.2016 №142005703-0342 та відповідно до положень статей 260, 261 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - МК України) ТОВ``Максімус Люкс`` подало до митниці додаткову декларацію, що містила точні відомості про код товару згідно з УКТ ЗЕД (МД від 16.08.2016 №100270001/2016/266185).
За наслідком перевірки митної декларації та доданих до неї документів митницею шляхом електронного листування витребувано у декларанта додаткові документи для підтвердження заявленої вартості товару, а саме: - додаткову угоду по договору відповідно до пункту 6.3 контракту від 22.06.2016 №КI/ML-160622; - виписку з бухгалтерської документації; - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідність для ідентифікації ввезеного товару (за наявності); - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, що підтверджують вартість товару. Проте ТОВ``Максімус Люкс`` витребувані митницею документи не надало з огляду на їх відсутність.
У зв`язку з ненаданням ТОВ``Максімус Люкс`` витребуваних документів митницею винесено картку відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості і визначення її за резервним методом, що є предметом спору у цій справі.
Як підставу для прийняття вищезазначених актів індивідуальної дії митниця вказала те, що документи, які товариство надало для підтвердження задекларованої митної вартості товару, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме: - у пункті 6.3 контракту від 22.06.2016 №КI/ML-160622, на підставі якого здійснено поставку товару, вказано, що оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на рахунок продавця або по іншим реквізитам, які будуть вказані в додаткових угодах до договору, однак до митного оформлення додаткові угоди не надані; - прайс лист на умовах поставки CIF-Odessa вказує на суб`єктивну спрямованість даної пропозиції та суперечить самій суті прайс - листа як комерційної пропозиції для невизначеного кола покупців.
Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.