ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 826/21961/15
касаційне провадження № К/9901/28062/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Джі Лоджистікс" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 (головуючий суддя - Вівдиченко Т.Р., судді - Сорочко Є.О., Петрик І.Й.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Джі Лоджистікс" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, третя особа - Головне управління ДФС України у Львівській області, про визнання протиправними результати перевірки, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ей Джі Лоджистікс" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), третя особа - Головне управління ДФС України у Львівській області (далі - Головне управління, третя особа), в якому просило визнати протиправними результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Крафт Компані Плюс" за період з 01.07.2014 по 31.08.2014; ТОВ "БК Будшляхмаш" за період з 01.09.2014 по 30.09.2014, викладені в акті від 29.04.2015 № 247/1-26-50-22- 06:18707047; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.05.2015 № 0003412206.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що суми податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ "Крафт Компані Плюс", ТОВ "БК Будшляхмаш".
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2016 адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Інспекції від 14.05.2015 №0003412206. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що Товариством правомірно сформований податковий кредит за реальними господарськими операціями між позивачем та його контрагентами, зокрема, ТОВ "Крафт Компані Плюс" та ТОВ "БК Будшляхмаш", оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків та сприяли отриманню доходу, а відтак зазначене податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню.
Відмовляючи у решті позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку, що акт перевірки за своєю правовою природою є службовим документом та який містить висновки податкового органу щодо результатів перевірки, не є актом державного чи іншого органу в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки такий акт не породжує жодних правових наслідків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не має обов`язкового характеру для платника податків, який перевірявся, а висновки податкового органу не порушують прав позивача.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 25.10.2016 апеляційну скаргу Інспекції задовольнив, постанову суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Товариства відмовив.
Відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наявні у матеріалах справи первинні документи не підтверджують фактичного здійснення відповідних господарських операцій, та є наслідком угод, укладених з метою заниження податкових зобов`язань, надані позивачем договори, видаткові і податкові накладні не є достатніми доказами фактичного виконання спірних поставок, оскільки зміст спірних операцій передбачає видачу довіреностей на отримання товару, товарно-транспортної документації при перевезенні товару у процесі його постачання, надання документів, які підтверджують якість товару та його руху.
Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, неправильність, неповноту дослідження обставин справи та доказів, наявних у матеріалах справи. При цьому наполягає на реальності здійснення господарських операцій між ним і ТОВ "Крафт Компані Плюс", ТОВ "БК Будшляхмаш" та зазначає, що поставка контрагентами Товариству борошна відповідно до умов договорів підтверджується належним чином оформленими податковими і видатковими накладними, актами приймання-передачі товару, актами здачі-прийняття виконаних робіт, договором відповідального зберігання, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631, виписками по рахунку 631, картками-рахунку 631, виписками по особовим рахункам та документів складського обліку. Також, скаржник зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості товару не може слугувати підставою для визнання таких операцій нереальними.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 02.02.2017 визнав поважними підстави пропуску строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції, відкрив провадження за касаційною скаргою Товариства та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідач правом подання відзиву на касаційну скаргу позивача не скористався, що не перешкоджає розгляду справи у касаційному порядку.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16.11.2022 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 17.11.2022.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Крафт Компані Плюс" за період з 01.07.2014 по 31.08.2014, ТОВ "БК Будшляхмаш" за період з 01.09.2014 по 30.09.2014, за результатами якої складено акт від 29.04.2015 №247/1-26-50-22-06-38707047 (далі - акт перевірки).
В ході проведення перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем положень пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в наслідок чого Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.05.2015 № 0003412206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 388337,50 грн, з яких за основним платежем 310 670 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 77 667,50 грн.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду переглядає рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до частини першої статті 341 КАС України.
Ураховуючи, що висновки суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про визнання протиправними результатів перевірки не оскаржуються позивачем у касаційній скарзі, Суд в цій частині позовних вимог не переглядає рішення суду апеляційної інстанції.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).
Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.