ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 817/1268/17
адміністративне провадження № К/9901/7580/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №817/1268/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13.11.2018 (суддя Недашківська К.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019 (головуючий суддя Затолочний В.С., судді: Бруновська Н.В., Матковська З.М.),
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.06.2017: №207311-13, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно в розмірі 5517грн. 51коп., №207314-13, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно в розмірі 4219грн. 44коп.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13.11.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26.03.2018 відкрито касаційне провадження у справі 817/1268/17 за касаційною скаргою позивача.
Ухвалою суду від 14.11.2022 розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 15.11.2022.
Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, з`ясував наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачу належить на праві власності нерухоме майно - об`єкти нежитлової нерухомості площею 200,2 кв.м. та 153,1 кв.м.
Рішенням Дубровицької міської ради Рівненської області від 27.01.2015 №947 "Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" встановлено на території міста Дубровиці податок не нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно з Додатками 1-3 (а.с. 14): Додаток №1 - Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (а.с. 15); Додаток №2 - Розміри ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельного податку, для об`єктів житлової нерухомості (а.с. 21); Додаток №3 - Розміри ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельного податку, для об`єктів нежитлової нерухомості (а.с. 22).
Відповідно до Додатку №3 встановлені наступні ставки податку: будівлі (приміщення) готельні - 1%; будівлі (приміщення) офісні - 1%; будівлі (приміщення) - офісні адміністративно-побутові будівлі - 0,1%; будівлі (приміщення) торговельні - 0,5%; їдальні, кафе, закусочні - 0,5%; будівлі (приміщення) - бази та склади - 0,1%; гаражі - 0%; господарські (присадибні) будівлі - 0%; будівлі комунальної власності міста - 0%; інші будівлі (приміщення) - 0,5%.
Рішенням Дубровицької міської ради Рівненської області від 04.02.2016 №82 "Про внесення змін до рішення міської ради від 27.01.2015 №947 "Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки"" внесено зміни до рішення від 27.01.2015 №947 в частині визначення ставки податку, зокрема, встановлено ставки податку за 1 кв. м. бази оподаткування у розмірі: 1% - для житлової нерухомості; 0% - для об`єктів нежитлової нерухомості в частині господарських будівель; 2% - для об`єктів нежитлової нерухомості, крім господарських будівель (сараї, хліви, літні кухні, бойлерні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні тощо), які використовуються без отримання прибутку (а.с. 23).
На підставі даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, фіскальним органом винесені податкові повідомлення-рішення від 23.06.2017:
№207311-13 про визначення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період 2016 рік у розмірі 5517грн. 51коп. (а.с. 12)
№207314-13 про визначення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період 2016 рік у розмірі 4219грн. 44коп. (а.с. 13).
При визначенні суми податку на нерухоме майно, фіскальним органом застосовано ставку податку, що встановлена рішенням Дубровицької міської ради Рівненської області від 04.02.2016 №82 - 2%. Проте, як вказує позивач, фіскальний орган мав право визначати суму податку за звітний податковий 2016 рік на підставі рішення від 27.01.2015 №947, а рішення від 04.02.2016 №82 застосуванню не підлягає, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування підлягає застосуванню для визначення суми податку за звітний 2017 рік, а не за звітний 2016 рік.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Податковим кодексом України встановлений обов`язок громадянина сплатити податок за 2016 рік незалежно від наявності рішення органу місцевого самоврядування про встановлення відповідних податків і зборів.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач оскаржив їх у касаційному порядку. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає, що застосування рішення органу місцевого самоврядування від 04.02.2016 №82 для визначення суми податку на нерухоме майно за звітний 2016 рік є порушення принципу стабільності. Як вказує позивач, відповідно до пункту 12.3.4 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків або змін до них офіційно оприлюднюються до 15 липня року, що передує бюджетному періоду в якому планується застосування встановлених податків або змін. В іншому випадку відповідні рішення застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Згідно з пунктом 12.5 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевого податку або змін до нього є нормативно-правовим актом, який набирає чинності з урахуванням строків передбачених пунктом 12.3.4. цього Кодексу. Позивач просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13.11.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019 у справі №817/1268/17, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Податковий орган скористався своїм правом заперечити проти доводів касаційної скарги. Відповідач посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган діяв у межах та на виконання закону. Рішенням органу місцевого самоврядування запроваджено податок на нерухоме майно. Обов`язок сплачувати податок покладено на позивача. Відповідач переконаний, що рішення органу місцевого самоврядування не суперечить підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким статтю 266 Податкового кодексу України щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, викладено в новій редакції.
У відповідності до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.
Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
За змістом підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Підпунктом 12.1.2 пункту 12.1. статті 12 Податкового кодексу України визначено, що Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
Як передбачено пунктом 12.3. статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1. пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).
Відповідно до положень підпункту 12.3.3. пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.