ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 917/304/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія "Атлант"
на рішення Господарського суду Полтавської області від 12.01.2022 (суддя Кльопов І. Г.)
і постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 (головуючий суддя Пуль О. А., судді Крестьянінов О. О., Фоміна В. О.)
у справі № 917/304/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія "Атлант"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Знамя ЛМН" і 2) Державного реєстратора Виконавчого комітету Решетилівської міської ради Верховода Костянтина Вікторовича
про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,
(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Репало Д. О. відповідача-1 - Архипенко О. І.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія "Атлант" (далі - позивач, ТОВ "БМК "Атлант") звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Знамя ЛМН" (далі - відповідач-1, ТОВ "Знамя ЛМН") про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу, індексний номер: 53385362 від 30.07.2020 16:37:29) державного реєстратора Виконавчого комітету Решетилівської міської ради Верховода Костянтина Вікторовича (номер запису про право власності: 37556373, дата та час державної реєстрації 28.07.2020 15:19:07), на підставі якого у ТОВ "Знамя ЛМН" виникло право власності на цілісний майновий комплекс за адресою м. Полтава, вул. Автобазівська, 2/9.
2. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказував, що метою реєстрації права власності ТОВ "Знамя ЛМН" на цілісний майновий комплекс є завдання шкоди правам та законним інтересам ТОВ "БМК "Атлант", яке здійснює будівництво за адресою м. Полтава, вул. Європейська, 183, тобто на суміжній земельній ділянці, шляхом подання до суду необґрунтованих позовів та підроблених документів, переслідуючи нелегітимну мету - неправомірне збагачення за рахунок позивача.
3. При цьому позивач ставить під сумнів правомірність набуття відповідачем права власності на цілісний майновий комплекс по вул. Автобазівська, 2/9 у м. Полтава, оскільки таке майно існує лише на папері і не було набуте у власність в установленому законом порядку.
4. Позивач наголошує, що оскільки така реєстрації права власності використовується відповідачем на шкоду правам та інтересам ТОВ "БМК "Атлант", зазначене дає останньому право оскаржувати набуття відповідачем права власності на цілісний майновий комплекс.
5. Також позивач вважає, що порушення порядку проведення аукціону з продажу майна є окремою підставою для скасування реєстрації права власності ТОВ "Знамя ЛМН" на цілісний майновий комплекс.
Короткий зміст судових рішень
6. Ухвалою від 29.04.2021 Господарський суд Полтавської області залучив до участі у справі в якості співвідповідача державного реєстратора Виконавчого комітету Решетилівської міської ради Верховода Костянтина Вікторовича.
7. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 12.01.2022, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2022, у задоволенні позову відмовлено повністю.
8. Мотивуючи рішення, суди попередніх інстанцій зазначили про недоведеність позивачем обставин порушення, оспорювання чи невизнання його прав та законних інтересів щодо користування земельною ділянкою по вул. вул. Європейська, 183 у м. Полтава внаслідок здійсненої за відповідачем-1 державної реєстрації права власності на цілісний майновий комплекс на суміжній земельній ділянці по вул. Автобазівська, 2/9 у м. Полтава.
9. З огляду на що суди дійшли висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не є належним, оскільки у межах заявлених позовних вимог рішення у даній справі не призведе до ефективного захисту позивача та відновлення його прав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. ТОВ "БМК "Атлант" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 12.01.2022 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 у даній справі, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
11. Підставою касаційного оскарження ТОВ "БМК "Атлант" визначило пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), посилаючись на пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України та зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме статей 2, 4, 11, 13, 80, 81, 110-112, 236, 269 ГПК України, в порушення яких суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили в задоволенні численних заяв та клопотань позивача про огляд доказів, а також витребування та забезпечення доказів - документів по суті справи, які перебувають у володінні відповідачів.
12. При цьому на переконання скаржника, відповідач-1 не виконав вимоги статті 165 ГПК України, не визнавши і не спростувавши доводи позивача, а також не подав наявні у нього документи по суті спору, не виконав вимоги ухвали про відкриття провадження у справі, на надав відповіді на запитання позивача в порядку статті 90 ГПК України, отже відповідач діяв недобросовісно.
13. Окрім цього, скаржник зазначає, що обґрунтовано просив суд першої інстанції оглянути докази за їх місцезнаходженням, оскільки характер спірних правовідносин та положення ГПК України дозволяють це зробити з урахуванням того, що відповідач-1 по суті позову не надав ані відповідних документів, ані спростування чи визнання заявлених позивачем тверджень.
Позиція інших учасників справи
14. ТОВ "Знамя ЛМН" подало відзив на касаційну скаргу ТОВ "БМК "Атлант", в якому не погоджується з її доводами, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Відповідач-1 зазначає про неефективність обраного позивачем способу захисту, оскільки позивачем не наведено жодного обґрунтування того, яким чином реєстрація права власності на цілісний майновий комплекс за відповідачем-1 призводить до порушення, оспорення чи невизнання прав та законних інтересів позивача.
15. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
16. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
17. Судові рішення у справі оскаржуються позивачем з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Щодо суті касаційної скарги
18. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
19. При цьому частина третя статті 310 ГПК України встановлює, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення судом норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 310).
20. Отже, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є таке порушення норм процесуального права, коли суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, доказів, які мають значення для правильного вирішення справи.
21. Доводи касаційної скарги щодо підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, що є / може бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України, зводяться до того, що судами попередніх інстанцій було порушено норм процесуального права, що полягали, зокрема, у необґрунтованому відхиленні клопотань та заяв позивача щодо витребування та забезпечення доказів, а також проведення огляду доказів за їх місцезнаходженням, що призвело до винесення рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права.
22. Перевіривши у межах доводів та вимог касаційної скарги наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, щодо скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.
23. Статтею 15 Цивильного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
24. Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
25. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.
26. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
27. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд з прав людини указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
28. Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).
29. Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та інших.
30. Додатково, в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та (або) є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).
31. Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).
32. Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
33. Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).
34. Отже завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом або захисту порушеного права в інший спосіб. Тобто вирішення справи в суді має на меті, зокрема, вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору у іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо.
35. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).
36. Частиною першою статі 74 ГПК України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
37. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
38. Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу, індексний номер: 53385362 від 30.07.2020 16:37:29) державного реєстратора Виконавчого комітету Решетилівської міської ради Верховода Костянтина Вікторовича (номер запису про право власності: 37556373, дата та час державної реєстрації 28.07.2020 15:19:07), на підставі якого у ТОВ "Знамя ЛМН" виникло право власності на цілісний майновий комплекс за адресою: м. Полтава, вул. Автобазівська, 2/9.
39. Звертаючись до суду з відповідним позовом, ТОВ "БМК "Атлант" посилалося, зокрема, на те, що для забезпечення ефективного захисту своїх прав у іншому господарському спорі (справа № 917/79/21) з ТОВ "Знамя ЛМН" необхідно перевірити законність набуття права власності на цілісний майновий комплекс, у тому числі насосної станції перекачки хімічних стоків (КНС), що знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Автобазівська, 2/9. Позивач наголошував, що за наслідком звернення до державного реєстратора для реєстрації права власності на цілісний майновий комплекс, ТОВ "Знамя ЛМН" допустило істотні порушення вимог законодавства, які дають можливість зробити висновок про незаконність набуття права власності на майно за адресою: м. Полтава, вул. Автобазівська, 2/9, та проведення державної реєстрації із порушенням вимог закону. На переконання позивача, метою реєстрації права власності ТОВ "Знамя ЛМН" на цілісний майновий комплекс є завдання шкоди правам та законним інтересам ТОВ "БМК "Атлант", яке здійснює будівництво за адресою: м. Полтава, вул. Європейська, 183, тобто на суміжній земельній ділянці, шляхом подання до суду необґрунтованих позовів та підроблених документів, переслідуючи нелегітимну мету - неправомірне збагачення за рахунок позивача. Отже, за доводами позивача, задоволення позовних вимог у цій справі стане окремою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "Знамя ЛМН" у справі № 917/79/21. Зазначений підхід позивача прямо суперечить висновкам, викладеним у пункті 33 цієї постанови.
40. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
41. Таким чином, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має. Таким чином державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності (такий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 914/2006/17).
42. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19 зазначено, що державна реєстрація речових прав виконує важливу функцію інформування третіх осіб про права та обтяження на майно, а у випадках, встановлених законом, з такою реєстрацією пов`язується виникнення прав на нерухоме майно (абзац третій частини другої статті 331 ЦК України). Хоча державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).