ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 904/4487/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К, Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.06.2022 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Криптоінвест",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
1) ОСОБА_1,
2) приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова Олена Яківна,
3) Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк",
4) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про витребування майна з чужого незаконного володіння.
У судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Янів Х. І., відповідача - Слуцька Н. С., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Павликівський В. І.
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (далі - ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" та/або позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Криптоінвест" (далі - ТОВ "Криптоінвест" та/або відповідач), за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Смолянінової Олени Яківни (далі - приватний нотаріус), третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" (далі - ПАТ "Український професійний банк"), третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про витребування у відповідача нерухомого майна: перша черга офісу - приміщення № 45, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Вокзальна, буд. 6 .
1.2. Позовні вимоги із посиланнями, зокрема, на положення статей 215, 316, 319, 321, 330, 388, 400 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) арґументовані тим, що на підставі договору № 80/7-2 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, позивач отримав майнові права на офісне приміщення № 45 загальною площею 197,3 кв. м, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Вокзальна, буд. 6, а тому може витребувати це приміщення у відповідача, який є недобросовісним набувачем, оскільки 14.02.2018 спірний об`єкт на підставі акта прийому-передачі ОСОБА_1 передав як загальний внесок до статутного капіталу ТОВ "Криптоінвест".
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2021 у справі № 904/4487/20 (суддя Назаренко Н. Г.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
2.2. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із того, що відповідач є недобросовісним набувачем за обставин, встановлених судовими рішеннями, а тому правомірним є задоволення позовних вимог про витребування майна від ТОВ "Криптоінвест" з урахуванням того, що правочин, який було укладено між ПАТ "Український професійний банк" та ОСОБА_1 є недійсним з моменту його вчинення, а тому належним та ефективним способом захисту є саме витребування у ТОВ "Криптоінвест" майна, яке було передано ОСОБА_1 до статутного капіталу цього товариства.
Місцевий господарський суд критично сприйняв позицію відповідача, який посилався на постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 13.04.2021 у справі № 910/11702/18 щодо відсутності реєстрації за позивачем майнових прав, які нерозривно пов`язані з нерухомим майном, зазначивши при цьому, що право звертатися з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння надано не лише власникам, а й іншим особам, в яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом"). Титульними володільцями вважаються особи, які володіють майном за цивільноправовими договорами (майнового найму (оренди), підряду, зберігання, застави), особи, які володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом.
Суд першої інстанції звернув увагу на те, що відповідачем не спростовано обставин неправомірності набуття права власності на спірне майно, а отже, не доведено обставин добросовісності володіння, що, в свою чергу, не спростовує права для застосування до спірних правовідносин положень статей 388, 400 ЦК України.
Крім цього, місцевий господарський суд не взяв до уваги посилання відповідача на пропуск позивачем позовної давності, оскільки право на звернення з позовом до суду у позивача виникло не з моменту укладення між ПАТ "Український професійний банк" та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу спірної будівлі, а з часу визнання цього договору нікчемним. Таким чином, строк позовної давності позивачем не пропущено.
2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.06.2022 ( Березкіна О. В. - головуючий, судді Іванов О. Г., Антонік С. Г.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2021 у справі № 904/4487/20 скасоване, у задоволенні позовних вимог ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про витребування майна відмовлено.
2.4. Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо недобросовісності відповідача, оскільки, як встановлено із судового рішення у справі № 203/4466/17, спірне нерухоме майно зареєстровано за відповідачем на підставі акта приймання-передачі майна одним із його засновників - ОСОБА_1, який, будучи пов`язаною з ПАТ "Український професійний банк" особою, уклав договір купівлі-продажу цього майна, який є нікчемним. Оскільки предметом розгляду у даній справі є віндикаційна вимога до недобросовісного набувача, вказані правовідносини не регулюються статтею 388 ЦК України, а дійсно впорядковані приписами статті 400 ЦК України, проте наслідками застосування і статті 388, і статті 400 ЦК України може бути витребування майна.
Разом з цим апеляційний господарський суд погодився з доводами апелянта про те, що позивач - ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" не є особою, яка має право звернення до суду із відповідними вимогами про витребування майна, оскільки не є власником спірного майна.
Так, апеляційний господарський суд наголосив на тому, що під час розгляду віндикаційного позову позивач має підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб`єктивного права на витребуване майно позивач повинен надати суду відповідні докази.
Суд апеляційної інстанції встановив, що на підтвердження свого суб`єктивного права на витребування майна позивач посилався на договір № 80/7-2 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, за умовами якого у власність ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" передано права щодо офісу-приміщення № 45 загальною площею 197,3 кв. м, розташованого за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Вокзальна, буд. 6, серед яких: визнання правочину/рішення щодо припинення права власностіп недійсним; припинення дії третіх осіб, яка порушує право власності; відновлення становища, яке існувало до порушення прав продавця; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; та інші майнові права, які пов`язані із виникненням та припиненням права власності продавця на нерухоме майно, зокрема, але не виключно: витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння; оскарження у судовому порядку недійсності/дійсності правочину, за яким продавцем було набуто право власності на нерухоме майно або припинено право власності на нерухоме майно; звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень, на підставі майнових прав, які передбачені законодавством України, включаючи, але не обмежуючись, органів нотаріату, Міністерства юстиції України та його територіальних органів, суб`єктів державної реєстрації прав, державних реєстраторів; набуття у власність нерухомого майна, а також інші права, що випливають з майнових прав щодо нерухомого майна, в тому числі ті, які виникнуть в майбутньому у зв`язку із встановленням обставин неправомірності припинення права власності продавця на нерухоме майно, або скасуванням рішень судів про недійсність правочинів, на підставі яких продавець набув право власності; отримання грошових коштів/відшкодування вартості нерухомого майна за наслідками недійсності/нікчемності правочинів, на підставі яких право власності на нерухоме майно було набуто продавцем; інші права, що пов`язані або випливають із правочинів, на підставі яких виникло/існувало право власності продавця на нерухоме майно; пред`явлення позову про визнання права власності покупця, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, з подальшою реєстрацією права власності за покупцем, надалі за текстом - майнові права.
Проаналізувавши умови договору № 80/7-2 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, та урахувавши правову позицію, викладену Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 13.04.2021 у справі № 910/11702/18, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо неспроможності заперечень позивача про те, що в даному випадку не відбувалося відчуження саме нерухомого майна ПАТ "Український професійний банк", а відбулося відчуження права вимоги неволодіючого власника.
Посилання позивача на те, що питання щодо правонаступництва ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на підставі договору купівлі-продажу майнових прав, відмінних від права власності, встановлено в межах справи № 203/4466/17, має преюдиційний статус та правомірно враховано місцевим судом при розгляді справи, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, через те, що дійсно зі змісту рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 08.12.2020 вбачається, що 13.11.2020 суд своєю ухвалою замінив позивача у справі - ПАТ "Український професійний банк" його правонаступником - ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", проте предметом спору у справі № 203/4466/17, в якій була здійснена заміна сторони, було застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, і предметом дослідження у цій справі не було питання щодо правонаступництва позивача у правовідносинах про витребування майна, які належать власнику майна. Апеляційний господарський суд звернув увагу на те, що ухвала Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 13.11.2020 про заміну позивача - ПАТ "Український професійний банк" його правонаступником - ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" до матеріалів справи не надана, в Єдиному державному реєстрі судових рішень така ухвала відсутня, а тому не можна зробити висновок, які саме матеріальні права отримав позивач.
Не спростовуючи висновки суду першої інстанції про те, що правочин, який був укладений між ПАТ "Український професійний банк" та ОСОБА_1, є недійсним з часу його вчинення, а тому належним та ефективним способом захисту є саме витребування майна, яке було передано ОСОБА_1 до статутного капіталу ТОВ "Криптоінвест", суд апеляційної інстанції одночасно зауважив, що позивач не набув права звернення до суду із відповідним позовом, оскільки він не надав жодного доказу наявності у нього права власності або іншого права законного володіння спірним майном.
Висновки суду першої інстанції про те, що право звертатися з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння належить не лише власникам, а й іншим особам, в яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом"), апеляційним господарським судом відхилено з огляду на те, що позивачем не надано доказів про законне володіння ним спірним нерухомим майном, а договір купівлі-продажу майнових прав, предметом відчуження за яким є такі способи судового захисту цивільних прав, як витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, не є доказом наявності у позивача суб`єктивного матеріального права на витребування майна із чужого незаконного володіння, а тому, на думку суду апеляційної інстанції, господарський суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про витребування спірного майна на користь позивача.
Водночас суд апеляційної інстанції акцентував увагу на тому, що у схожих правовідносинах сторони дійсно можуть укладати договори відступлення права вимоги з метою заміни сторони в зобов`язанні та зверненні до суду набувача права вимоги, але зі змісту пункту 1.1 договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності від 24.02.2020 вбачається, що відчужені права не є у розумінні статей 512, 514 ЦК України правами вимоги майнового характеру, а сторони у спірних правовідносинах фактично не здійснили операцій з купівлі-продажу права вимоги, оскільки такі права не існували на час укладення договору від 24.02.2020, (судовий спір щодо застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності не був вирішений на момент укладання договору).
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.06.2022 у справі № 904/4487/20, ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.06.2022 у справі № 904/4487/20 скасувати, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області 29.11.2011 - залишити без змін.
3.2. За змістом касаційної скарги (у редакції заяви про усунення недоліків касаційної скарги) її подано на підставі положень пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України.
3.3. Скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції неправомірно застосував до спірних правовідносин правові висновки, викладені Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 13.04.2021 у справі № 910/11702/18, без дослідження доказів, наявних у справі, та встановлення обставин, що мають значення для справи.
Так, заявляючи вимоги, ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" керувалося укладеним 24.02.2020 за результатами проведення відкритих торгів аукціону з продажу пулу активів ПАТ "Український професійний банк" (№ лоту GL18N614755), що оформлені протоколом № UA-EA-2020-01-09-000001-b від 15.01.2020, між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" договором № 80/7-2 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, за яким передано у власність ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" майнові права щодо офісу-приміщення № 45 загальною площею 197,3 кв. м, розташованого за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Вокзальна, буд. 6, за умовами якого, зокрема, ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" придбало права будь-яким, не забороненим способом захищати право власності ПАТ "Український професійний банк", з подальшим правом набуття майна у власність.
На час ухвалення Верховним Судом постанови від 13.04.2021 у справі № 910/11702/18 ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" було замінено як правонаступника ПАТ "Український професійний банк" у межах справи № 203/4466/17, рішення в якій набрало законної сили після перегляду в апеляційному порядку. На думку скаржника, хоча колегією Центрального апеляційного господарського суду робиться посилання на відсутність в Єдиному державному реєстрі судових рішень протокольної ухвали про заміну правонаступником від 13.11.2020 у справі № 203/4466/17, інші процесуальні документи, які містяться у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а саме постанова апеляційного суду від 06.04.2021 та постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.01.2022, підтверджують правомірність правонаступництва.
Ураховуючи, що на час звернення до суду з позовом у цій справі, питання щодо правонаступництва ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про спірне майно було процесуально вирішено в межах судової справи № 203/4466/17, рішення в якій не скасовано, застосування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 13.04.2021 у справі № 910/11702/18, не може мати наслідком відміни чи скасування існуючого судового рішення.
Крім того, з висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 13.04.2021 у справі № 910/11702/18, не вбачається вказівки суддям нижчих інстанцій автоматично визнавати недійсними/нікчемними договори купівлі-продажу майнових прав, відмінних від права власності, укладених до прийняття постанови, оскільки висновки щодо норми права не мають зворотньої дії у часі, а отже, під час розгляду цієї справи № 904/4487/20 апеляційний господарський суд мав перевірити доводи сторін щодо встановленого процесуального правонаступництва та вирішити спір у межах заявлених вимог та поданих доказів.
Застосувавши до спірних правовідносин висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 910/11702/18, апеляційний господарський суд порушив власні повноваження щодо захисту порушених прав та законних інтересів, вийшов за межі позовних вимог та прийняв рішення відносно правовідносин, які не були предметом розгляду справи.
На думку скаржника, постанова Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 910/11702/18 містить наступні висновки щодо застосування норми права: "… витребування майна із чужого незаконного володіння передбачено статтями 16, 387 ЦК України саме як форма захисту права власності, а не як окреме обороноздатне майнове право, яке може відчужуватися в порядку, передбаченому статтею 656 цього Кодексу, на користь інших осіб, оскільки речові права безпосередньо пов`язані з конкретною річчю і переходять у зв`язку з переходом об`єктів нерухомості. На підтвердження наявності у позивача суб`єктивного матеріального права на витребування майна із чужого незаконного володіння позивач повинен надати суду відповідні належні докази, що підтверджують його право на зазначене майно, проте до таких доказів не належить договір купівлі-продажу майнових прав, предметом відчуження за яким є такі способи судового захисту цивільних прав, як визнання права власності на нерухоме майно та витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння.
Суд також у порядку obiter dictum зазначає, що положення статей 177, 190, частини 4 статті 334, статті 656 ЦК України, частини 2 статті 3, статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" необхідно застосовувати таким чином:
"Виходячи із системного аналізу змісту положень статей 177, 190, 656 ЦК України, статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та статей 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", як речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, так і майнові права, відмінні від права власності на " нерухоме майно (за винятком права очікування на отримання у майбутньому права власності на нерухоме майно), є правами, нерозривно пов`язаними з нерухомим майном, а тому такі права підлягають державній реєстрації та виникають з моменту відповідної реєстрації. Натомість нездійснення послідовної державної реєстрації майнових (речових) прав на нерухоме майно за їх покупцями свідчить про відсутність переходу прав та обов`язків позивача до правонаступника, як наслідок, виключає підстави для заміни сторони її процесуальним правонаступником."
Проте у такій постанові не визначено, яким чином мають вирішуватися спори у випадку заявлення вимоги, що ґрунтується на судовому рішенні, а не лише на договорі, і не визначено те, яким чином мають захищатися інтереси сторін, які перебувають на стадії судового розгляду, і до часу прийняття Верховним Судом постанови у справі № 910/11702/18 від 13.04.2021 керувалися висновками, які було змінено.
Ураховуючи, що у справі № 904/4487/20 питання щодо правонаступництва ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" вирішено судом у межах справи № 203/4466/17 до прийняття Верховним Судом постанови від 13.04.2021 у справі № 910/11702/18, така постанова, на думку скаржника, не могла бути застосована Центральним апеляційним господарським судом та не мала бути підставою для відмови у захисті порушеного права.
Таким чином, за твердженням скаржника, причиною касаційного оскарження є грубе порушення норм процесуального права судом апеляційної щодо прийняття оскаржуваної постанови без належного дослідження доказів у справі та встановлення обставин на підставі неналежних доказів, що є підставами касаційного оскарження, передбаченими у пунктах 1, 4 частини 3 статті 310 ГПК України, а також неправильне застосування норм матеріального права, а саме положень статей 6, 400 ЦК України.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами
4.1. Як свідчать матеріали справи та встановили суди попередніх інстанцій, 12.07.2007 за ПАТ "Український професійний банк" було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - перша черга офісу-приміщення № 45, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Вокзальна, буд. 6, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою О. А. зареєстрованим в реєстрі за № 4266.