ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.005781
адміністративне провадження № К/9901/3561/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №1.380.2019.00578
за позовом ОСОБА_1 до Військової прокуратури Західного регіону України про визнання протиправними рішень, дій бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, скасування наказу та стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року (прийняте у складі головуючого судді - Сидор Н.Т.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Гуляка В.В., суддів: Гудими Л.Я., Ільчишин Н.В.)
У С Т А Н О В И В :
І. Суть спору
1. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової прокуратури Західного регіону України, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність Військової прокуратури Західного регіону України щодо не надання ОСОБА_1 у зв`язку із здаванням крові як донором 5 додаткових днів відпочинку із збереженням заробітної плати, які за його бажанням не приєднані до щорічних основних відпусток;
1.2. визнати протиправною бездіяльність Військової прокуратури Західного регіону України щодо не нарахування і не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації при звільненні з військової служби за 67 календарних днів невикористаних щорічних відпусток за 2017 рік (11 календарних днів) та 2018 рік (51 календарний день) та 5 календарних днів у зв`язку із здаванням крові як донором;
1.3. визнати протиправною бездіяльність Військової прокуратури Західного регіону України щодо не виплати ОСОБА_1 готівкою грошового забезпечення, починаючи з другої половини січня 2019 року;
1.4. визнати протиправною бездіяльність Військової прокуратури Західного регіону України щодо не проведення повного розрахунку 09 серпня 2019 року в день звільнення і виключення зі списків особового складу Військової прокуратури Західного регіону України ОСОБА_1 ;
1.5. визнати протиправними рішення і дії Військової прокуратури Західного регіону України щодо видання наказу Військової прокуратури Західного регіону України від 8 серпня 2019 року №577к про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової прокуратури Західного регіону України;
1.6. скасувати наказ Військової прокуратури Західного регіону України від 08 серпня 2019 року №577к про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України;
1.7. зобов`язати Військову прокуратуру Західного регіону України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію при звільненні за 67 календарних днів невикористаних щорічних відпусток за 2017 рік (11 календарних днів) та 2018 рік (51 календарних днів) та 5 календарних днів у зв`язку із здаванням крові як донором;
1.8. зобов`язати Військову прокуратуру Західного регіону України виплатити ОСОБА_1 готівкою заборгованість з виплати грошового забезпечення, починаючи з другої половини січня 2019 року;
1.9. стягнути з військової прокуратури Західного регіону України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку, з 09 серпня 2019 року по день фактичного розрахунку.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
2. Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 24.07.2019 №408, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військових обов`язок і військову службу" полковника юстиції ОСОБА_1, який перебуває у розпорядженні військового прокурора Західного регіону України, колишнього першого заступника військового прокурора Західного регіону України, звільнено з військової служби у запас за підпунктом "і" у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статі 1 Закону України "Про очищення влади".
2.1. На підставі вказаного наказу №408, наказом військового прокурора Західного регіону України від 08.08.2019 №577к, полковника юстиції ОСОБА_1 виключено з 09.08.2019 зі списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України, усіх видів забезпечення, у зв`язку із звільненням з військової служби у запас відповідно до підпункту "і" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади") та направлено до Личаківсько-Залізничного ОРВК м. Львова Львівської області для постановки на військовий облік.
2.2. Частиною 2 цього наказу №577к зазначено, відділу фінансування та бухгалтерського обліку військової прокуратури регіону провести з полковником юстиції ОСОБА_1 повний розрахунок відповідно до чинного законодавства.
2.3. Також, 03 жовтня 2018 року наказом військового прокурора Західного регіону України №702к ОСОБА_1 була продовжена щорічна основна відпустка за 2017 рік на 11 календарних днів із збереженням грошового та матеріального забезпечення з 28 вересня по 08 жовтня 2018 року включно.
2.4. 01 листопада 2018 року позивач подав рапорт про продовження щорічної основної відпустки за 2017 рік у зв`язку із перебуванням на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону (далі - ВМКЦ ЗР) з 28.08.2018 по 31.10.2018.
2.5. 05 листопада 2018 року за №11-548 вих-18 відповідач розглянувши рапорт позивача від 01.11.2018 повідомив, що підстав для продовження щорічної основної відпустки за 2017 рік немає, оскільки позивачем не долучено жодного документа на підтвердження факту перебування його на лікуванні у ВМКЦ ЗР.
2.6. 29 грудня 2018 року та 03 січня 2019 року позивач подав рапорти про продовження щорічної основної відпустки за 2017 рік у зв`язку з його перебуванням на лікуванні з 28.08.2018 по 31.10.2018.
2.7. 04 січня 2019 року листом за №11-6 вих-19 відповідач повідомив позивача про розгляд його рапортів від 29.12.2018 та 03.01.2019 щодо продовження щорічної основної відпустки за 2017 рік та відсутність підстав для задоволення таких, оскільки відомостей про проходження позивачем медичного огляду військово-лікарською комісією у військовій прокуратурі регіону відсутні.
2.8. 07 серпня 2019 року позивач подав рапорт про продовження щорічної основної відпустки за 2017 рік у зв`язку з його перебуванням на лікуванні з 28.08.2018 по 31.10.2018, долучив довідку ВМКЦ Західного регіону України про перебування на лікуванні.
2.9. 13 серпня 2019 року листом №11-300 вих-19 відповідач повідомив позивача про розгляд його рапорту від 07.08.2019 та про відсутність підстав для продовження щорічної основної відпустки за 2017 рік, враховуючи те, що з 09.10.2018 по день виключення його із списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України позивач не перебував у щорічній основній відпустці за 2017 рік, а також подання позивачем рапорту від 25.03.2019 про неврахування попередніх рапортів щодо продовження щорічної основної відпустки за 2017 рік. Відповідач посилався на те, що наказом військового прокурора від 08.08.2019 №577к позивача виключено із списків особового складу військової прокуратури у зв`язку із звільненням з військової служби.
2.10. 27 березня 2019 року наказом військового прокурора Західного регіону України №215к ОСОБА_1 надана щорічна основна відпустка за 2018 рік тривалістю 45 днів із збереженням грошового та матеріального забезпечення з 31.03.2019 по 17.05.2019.
2.11. 21 травня 2019 року наказом військового прокурора Західного регіону України №329к ОСОБА_1 у зв`язку з перебуванням на лікуванні щорічну основну відпустку за 2018 рік продовжено на 35 календарних днів - з 18.05.2019 по 22.06.2019.
2.12. 21 травня 2019 року наказом військового прокурора Західного регіону України №330к ОСОБА_1 надано 3 дні відпочинку як донору відповідно до Закону України "Про донорство крові та її компонентів" - з 23 по 25.06.2019. Підстава: рапорт ОСОБА_1, довідки ЛОЦСК №013048 від 17.07.2018, №000148 від 01.10.2018, №003458 від 18.01.2019.
2.13. 23 травня 2019 року наказом військового прокурора Західного регіону України №341к у зазначений вище наказ №215к внесено зміни, додано пункт 2, яким надано час, необхідний для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад в кількості 4 доби.
2.14. 03 червня 2019 року та 26 червня 2019 року ОСОБА_1 звертався до прокуратури регіону з рапортами про продовження щорічної основної відпустки за 2018 рік, подаючи до рапортів листки непрацездатності, проте у їх задоволенні йому відмовлено, мотивуючи тим, що позивач перебуває на лікуванні і не знаходиться у щорічній основній відпустці за 2018 рік, відтак підстави для продовження такої відпустки відсутні.
2.15. 09 серпня 2019 року до прокуратури регіону надійшов рапорт ОСОБА_1 від 07.08.2019 про продовження щорічної основної відпустки за 2018 рік у зв`язку з перебуванням на лікуванні у ВМКЦ Західного регіону у період з 03.06.2019 по 01.08.2019, проте 08.08.2019 наказом військового прокурора Західного регіону України №577к ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України, у зв`язку з чим підстав для продовження відпустки не було, про що позивача повідомлено листом 13.08.2019.
2.16. 21 січня 2019 року позивач подав рапорт на підставі Закону України "Про донорство крові та її компонентів" просив надати додаткові дні для відпочинку, які приєднати до щорічної основної відпустки. До цього рапорту позивач долучив довідки ЛОЦСК № 070957 від 23.01.2017, № 09288 від 06.02.2017, № 11626 від 11.04.2017, № 001840 від 19.06.2017, № 013048 від 17.07.2018, № 000148 від 01.10.2018, № 003458 від 18.01.2019.
2.17. Наказом військового прокурора Західного регіону України №330 к від 21.05.2019 ОСОБА_1 надано 3 дні відпочинку як донору відповідно до Закону України "Про донорство крові та її компонентів" - з 23 по 25.06.2019. Підстава: рапорт ОСОБА_1, довідки ЛОЦСК № 013048 від 17.07.2018, № 000148 від 01.10.2018, № 003458 від 18.01.2019.
2.18. 01 липня 2019 року позивач подав рапорт, яким просив продовжити щорічну основну відпустку за 2018 рік у зв`язку із здачею крові як донор. До цього рапорту позивач долучив довідку ЛОЦСК № 007856 від 03.06.2019.
2.19. 05 липня 2019 року листом №11-248 вих-19 відповідач повідомив позивача про розгляд його рапорту та про відсутність підстав для продовження щорічної основної відпустки за 2018 рік, мотивуючи це тим, що позивач перебуває на лікуванні, тобто не одужав, а також позивач не перебуває у щорічній основній відпустці.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової прокуратури Західного регіону України щодо не надання ОСОБА_1 у зв`язку із здаванням крові як донором 1 (одного) додаткового дня відпочинку із збереженням середнього заробітку, який за його бажанням не приєднаний до щорічної основної відпустки за 2018 рік. Визнано протиправною бездіяльність Військової прокуратури Західного регіону України щодо не проведення з ОСОБА_1 повного розрахунку 09.08.2019 року на день виключення зі списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України. Визнано протиправною бездіяльність Військової прокуратури Західного регіону України щодо не нарахування і не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації при звільненні з військової служби за 50 календарних днів невикористаних щорічних відпусток за 2017 рік (11 календарних днів) та за 2018 рік (38 календарних днів) та 1 календарний день у зв`язку із здаванням крові як донором. Зобов`язано Військову прокуратуру Західного регіону України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію при звільненні за 50 календарних днів невикористаних щорічних відпусток за 2017 рік (11 календарних днів) та за 2018 рік (38 календарних днів) та 1 календарний день у зв`язку із здаванням крові як донором. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
IV. Касаційне оскарження
4. Не погодившись з рішенням суду першої та постановою суду апеляційної інстанцій, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
5. Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо:
- питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо порядку застосування статті 9 Закону України "Про донорство крові та її компонентів" у поєднанні зі статтею 10-1 п.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
- правової регламентації повсякденної діяльності військових прокуратур і поширення Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України на військовослужбовців військових прокуратур.
- питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо порядку застосування пунктів 1 і 5 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (щодо тривалості щорічної основної відпустки і надання її без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, а також продовження такої відпустки на кількість невикористаних днів цієї відпустки у зв`язку з лікуванням.)
- питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо застосування статті 43 Конституції України (щодо гарантій своєчасного винагороди за працю) у поєднанні з положенням статті 23 Закону України "Про оплату праці" (щодо виплати заробітної плати працівниками у грошових знаках) при відмові працівника від отримання заробітної плати через банківську установу.
- питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо порядку застосування статті 117 Кодексу законів про працю України механізму компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні при наявності іншого судового рішення про невиплату при звільненні інших складових заробітної плати.
5.1. Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права (частина 2 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у поєднанні з положеннями пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008) без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 травня 2019 року у справі №814/1113/16, від 28 липня 2020 року у справі №495/707/14-а, від 04 листопада 2020 року у справі №808/1854/16.
5.2. У зв`язку із наведеним позивач просить скасувати частково оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині визнання протиправної бездіяльності щодо ненадання у зв`язку із здаванням крові як донором днів відпочинку, які за бажанням не приєднані до щорічних основних відпусток (пункт 1 позовних вимог), визнання бездіяльності і зобов`язання виплатити грошову компенсацію за невикористані додаткові дні відпочинку із збереженням заробітної плати у зв`язку із здаванням крові як донором, які за бажанням не приєднані до щорічних основних відпусток (пункти 2 і 7 позовних вимог), визнання протиправної бездіяльності і зобов`язання виплатити готівкою грошове забезпечення з другої половини січня 2019 року (пункти 3 і 8 позовних вимог), визнання протиправними рішень і дій щодо видання наказу про виключення зі списків особового складу і скасування цього наказу (пункти 5 і 6 позовних вимог), стягнення середнього заробітку за весь час затримки повного розрахунку при звільненні з військової служби (пункт 9 позовних вимог) та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у вказаній частині.
6. У відзиві на касаційну скаргу, відповідач, посилаючись на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм процесуального права, а тому не підлягають скасуванню.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
7. Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
8. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
9. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
10. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).
11. Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут), який визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
12. Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини).
13. Обов`язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями.
14. Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
15. Порядок направлення військовослужбовців на стаціонарне лікування передбачено статтею 254 Статуту, відповідно до якої військовослужбовці зобов`язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальнику, який зобов`язаний направити хворого до медичного пункту частини.
16. Згідно зі статтею 260 Статуту, на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера (санітарного інструктора).
17. Статтею 261 Статуту передбачено, що про всіх військовослужбовців, яких направлено на стаціонарне лікування поза частиною, начальник (командир) лікувального закладу (частини) зобов`язаний у той же день повідомити командирові частини, з якої ці військовослужбовці прибули. Про хворих з отруєнням чи травмами начальник (командир) лікувального закладу (частини) зобов`язаний негайно доповісти командирові військової частини, з якої прибув хворий (хворі), а з інфекційними захворюваннями, крім того, - у найближчий санітарно-епідеміологічний заклад. Військовослужбовці, які захворіли в період відпустки або у відрядженні, на стаціонарне лікування направляються військовими комендантами або військовими комісарами.
18. Згідно з статтею 262 Статуту начальник (командир) лікувального закладу (частини) зобов`язаний за 5 днів до виписки військовослужбовців повідомити про це командирові військової частини, з якої вони прибули. У день виписки військовослужбовцеві лікувальним закладом (частиною) видаються відповідні документи, і він самостійно (якщо не прибув супровідник з частини) направляється у військову частину, з якої прибув; після повернення до військової частини і доповіді безпосередньому командирові (начальникові) військовослужбовці направляються до медичного пункту частини, де здають медичні документи; інші документи здаються старшині роти.
19. Відповідно до статті 6 Закону України "Про донорство крові та її компонентів" від 23.06.1995 №239/95-ВР (далі - Закон №239/95-ВР), керівники підприємств, установ, організацій, командири (начальники) військових частин зобов`язані: сприяти установам та закладам охорони здоров`я в роботі по залученню громадян до лав донорів; безперешкодно відпускати з місця роботи, служби або навчання за їх заявами осіб, які є або виявили бажання стати донорами, у дні відповідного медичного обстеження і здавання крові та (або) її компонентів, за винятком випадків, коли відсутність донора на його робочому місці або місці служби у ці дні може призвести до загрози життю чи здоров`ю людей, до невиконання завдань, пов`язаних із забезпеченням оборони, безпеки держави та громадського порядку, до суттєвої матеріальної шкоди або інших тяжких наслідків; надавати безоплатно необхідні приміщення для взяття крові та (або) її компонентів; вирішувати віднесені цим Законом до їх компетенції питання про надання донорам відповідних пільг та компенсацій.
20. Статтею 14 Закону №239/95-ВР визначено, що особа, яка виявила бажання здати кров та (або) її компоненти, зобов`язана не пізніше ніж за три дні до дня медичного обстеження, що проводиться перед даванням крові та (або) її компонентів, повідомити письмовою заявою адміністрацію за місцем роботи чи навчання або командування військової частини, де вона проходить службу, про свій намір пройти таке обстеження і здати кров та (або) її компоненти. У такій заяві зазначена особа має визначити додатковий день відпочинку, передбачений частинами другою та третьою статті 9 або частинами третьою та четвертою статті 11 цього Закону. Зазначена заява не подається у випадках, коли особа, яка виявила бажання здати кров або її компоненти, перебуває у відпустці, відрядженні, або у разі, коли її кров терміново необхідна для надання невідкладної медичної допомоги хворому, та у випадках, передбачених частиною першою статті 19 цього Закону.
21. Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону №239/95-ВР в день давання крові та (або) її компонентів, а також в день медичного обстеження працівник, який є або виявив бажання стати донором, звільняється від роботи на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності із збереженням за ним середнього заробітку. Після кожного дня давання крові та (або) її компонентів, в тому числі у разі давання їх у вихідні, святкові та неробочі дні, донору надається додатковий день відпочинку із збереженням за ним середнього заробітку. За бажанням працівника цей день може бути приєднано до щорічної відпустки або використано в інший час протягом року після дня давання крові чи її компонентів.
22. За приписами частини 4 статті 9 Закону №239/95-ВР у разі давання крові та (або) її компонентів у період щорічної відпустки ця відпустка продовжується на відповідну кількість днів з урахуванням надання працівнику додаткового дня відпочинку за кожний день давання крові.
23. Частиною 6 статті 9 Закону №239/95-ВР передбачено, що підставою для надання зазначених пільг є відповідні довідки, видані донору за місцем медичного обстеження чи давання крові та (або) її компонентів. Форми цих довідок та порядок їх видачі затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
24. Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
25. Згідно з статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
26. Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), загальні умови укладення контракту на проходження військової служби встановлено, що військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов`язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
27. До правовідносин, що виникають у зв`язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби також застосовується Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затверджене Указом Президента України 10.12.2008 року №1153/2008 (надалі - Положення №1153/2008).
28. На виконання вимог Положення №1153/2008, наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за №438/16454 (далі - Інструкція), яка визначає механізм реалізації та порядок організації Положення №1153/2008.
29. Відповідно до пункту 12.1 розділу ХІІ Інструкції, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється наказами посадових осіб, визначених пунктом 225 Положення №1153/2008.
VI. Позиція Верховного Суду
30. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.