ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 520/1502/19
касаційне провадження № К/9901/33537/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року (головуючий суддя - Чудних С.О.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бартош Н.С.; судді - Подобайло З.Г., Ральченко І.М.)
у справі № 520/1502/19
за позовом Приватної агрофірми "Ватал"
до Головного управління ДФС у Харківській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
У С Т А Н О В И В:
У лютому 2019 року Приватна агрофірма "Ватал" (далі - ПА "Ватал", позивач, платник) звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 грудня 2018 року №00000821422.
В обґрунтування позову платник зазначив, що відповідач дійшов помилкового висновку про те, що його господарські операції з контрагентами не мали реального характеру, оскільки при проведенні перевірки ПА "Ватал" надано всі первинні документи, які підтверджують реальність оспорюваних поставок. Крім того, недекларування контрагентами результатів господарських операцій знаходиться поза межами відповідальності позивача та не може тягнути за собою зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року, позов задоволено.
Визнаючи протиправним та скасовуючи названий акт індивідуальної дії, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, що підтверджено оформленими первинними документами податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Харківській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на фіктивному характері оспорюваних господарських операцій.
Верховний Суд ухвалою від 20 січня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Харківській області.
11 лютого 2020 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судових інстанцій.
27 травня 2021 року Головним управління ДПС у Харківській області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ГУ ДФС у Харківській області на Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПА "Ватал" з питань правильності визначення повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах із постачальниками Товариством з обмеженою відповідальністю "СК ДМ" за період з 01 жовтня 2015 року по 31 жовтня 2015 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Хімтрейд" за період з 01 листопада 2015 року по 30 листопада 2015 року та Товариством з обмеженою відповідальністю "Півко-ТД" за період з 01 вересня 2016 року по 30 вересня 2016 року, а також податкових зобов`язань по ланцюгу постачання, за результатами якої складено акт від 12 листопада 2018 року № 4728/20-40-14-22-07/30653974.
Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту "а" пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200, підпункту "е" пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з непідтвердженням реальності здійснення господарських операцій та повноти відображення їх в обліку при взаємовідносинах з постачальниками Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Хімтрейд" за період з 01 листопада 2015 року по 30 листопада 2015 року та Товариством з обмеженою відповідальністю "Півко-ТД" за період з 01 вересня 2016 року по 30 вересня 2016 року.
Обґрунтовуючи свою позицію, податковий орган посилався на недоліки в наданих до перевірки документах, відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Півко-ТД" в достатній кількості трудових ресурсів та наявність інформації, що останній є учасником кримінальних проваджень.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 04 грудня 2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000821422, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 543 499,00 грн за основним платежем та 135 874,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
За приписами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.