ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 2а-11794/11/1270
касаційне провадження № К/9901/30348/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області
на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року (головуючий суддя - Шембелян В.С.)
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року
(колегія суддів у складі: головуючий суддя - Гайдар А.В.; судді - Казначєев Е.Г., Компанієць І.Д.)
у справі № 2а-11794/11/1270
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Азур Ейр Україна"
до Головного управління ДФС у Луганській області, управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області, Офісу великих платників податків ДФС
про скасування податкового повідомлення-рішення від 08 грудня 2011 року № 0000752360 та зобов`язання вчинити певні дії,-
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "ЮТейр-Україна", в подальшому назву змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Азур Ейр Україна" (далі - позивач, платник, ТОВ "Авіакомпанія "ЮТейр-Україна", ТОВ "Авіакомпанія "Азур Ейр Україна") звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач 1, контролюючий орган, податковий орган, ГУ ДФС у Луганській області), управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області (далі - відповідач 2, УДКС України у м. Луганську Луганської області), Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач 3, Офіс ВПП ДФС) про скасування податкового повідомлення-рішення від 08 грудня 2011 року № 0000752360 та зобов`язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову платник зазначив, що сума податку на додану вартість, що заявлена позивачем до бюджетного відшкодування, підтверджена податковими накладними, відповідачем не встановлено порушень їх оформлення або порушень оформлення первинних бухгалтерських документів. Порушення вимог податкового законодавства підприємствами, які мали взаємовідносини з контрагентами позивача, породжує негативні наслідки лише для таких підприємств і не може впливати на право платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
Справа розглядалася судами неодноразово. За наслідками останнього її розгляду рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08 грудня 2011 року № 0000752360 про зменшення TOB "Авіакомпанія "ЮТейр-Україна" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2010 року на суму 460547,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Визнаючи протиправним та скасовуючи названий акт індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій виходили з того, що твердження про нереальність всіх господарських операцій позивача фактично ґрунтується на підставі висновків акта перевірки від 02 грудня 2011 року № 907/23-616/36129430, зроблених податковим органом на підставі аналізу господарської діяльності підприємств, з якими були взаємовідносини лише у частини безпосередніх контрагентів позивача по ланцюгам постачання. Проте, порушення податкового законодавства контрагентами по ланцюгу постачання, з якими у платника не було безпосередніх взаємовідносин в господарській діяльності, не є підставою для висновку про такі порушення самим позивачем.
ГУ ДФС у Луганській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року, постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач 1 посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує, що з наданих платником копій документів неможливо встановити факт реального вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Верховний Суд ухвалою від 07 листопада 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Луганській області.
25 листопада 2019 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судових інстанцій. Наголошує, що під час перевірки контролюючим органом не встановлено жодних порушень податкового законодавства безпосередніми контрагентами позивача.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем 1 проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Авіакомпанія "ЮТейр-Україна" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2010 року.
За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 02 грудня 2011 року № 907/23-616/3 6129430, яким встановлені порушення позивачем вимог підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за серпень 2010 року на суму 460547,00 грн.
Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган зазначив, що ТОВ "Авіакомпанія "ЮТейр-Україна" згідно із системою автоматизованого співставлення показників податкових декларацій з податку на додану вартість має в ланцюгах постачання контрагентів з ознаками "ризику", в зв`язку з чим неможливо підтвердити факт сплати постачальниками податку до бюджету.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 1 прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 грудня 2011 року № 0000752360, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2010 року на суму 460547,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акту індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.