ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 640/22712/19
касаційне провадження № К/990/20871/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 липня 2021 року (головуючий суддя - Клименчук Н.М.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2022 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Губська Л.В., судді - Епель О.В., Степанюк А.Г.)
у справі № 640/22712/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Алко"
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Алко" (далі - ТОВ "Юнайтед Алко"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 листопада 2019 року № 0932615571.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 23 липня 2021 року позовну заяву задовольнив повністю.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 26 січня 2022 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ГУ ДПС у м. Києві звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 липня 2021 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2022 року та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на фіктивному характері оспорюваних господарських операцій.
Верховний Суд ухвалою від 16 серпня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві.
31 серпня 2022 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Юнайтед Алко" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю "Сап Групп" за червень 2018 року, за результатами якої складено акт від 16 жовтня 2019 року № 26/26-15-14-07-01-10/39496546.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість при придбанні алкогольних виробів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сап Групп" на підставі договору поставки від 01 листопада 2017 року № 01/11 з огляду на удаваний (фіктивний) характер проведених господарських операцій.
Обґрунтовуючи свою позицію, ГУ ДПС у м. Києві посилалося на наявність кримінального провадження щодо постачальника ТОВ "Юнайтед Алко", недоліки представлених для здійснення перевірки договору та транспортної документації, відсутність у постачальника позивача в достатній кількості трудових ресурсів, а також основних і виробничих засобів, необхідних для здійснення оспорюваних поставок.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 08 листопада 2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0932615571, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 3377452,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття ГУ ДПС у м. Києві названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.