ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 460/402/19
касаційне провадження № К/9901/27033/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року (головуючий суддя - Комшелюк Т.О.),
постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Затолочний В.С.; судді - Бруновська Н.В., Довга О.І.)
та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Затолочний В.С.; судді - Бруновська Н.В., Довга О.І.)
у справі № 460/402/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокитнівський спецкар`єр"
до Головного управління ДФС у Рівненській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рокитнівський спецкар`єр" (далі - ТОВ "Рокитнівський спецкар`єр"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - ГУ ДФС у Рівненській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 листопада 2018 року № 0002541305.
Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 15 травня 2019 року позовну заяву задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 01 листопада 2018 року № 0002541305 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1798822,05 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 21 серпня 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Додатковою постановою від 04 вересня 2019 року Восьмий апеляційний адміністративний суд стягнув за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь платника 10500,00 грн понесених судових витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов`язаних з прибуттям до суду.
ГУ ДФС у Рівненській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року в частині задоволення позовних вимог, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року, додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, безпідставно посилалися на статтю 126 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), оскільки ця норма, на відміну від статті 127 названого Кодексу, не встановлює міру відповідальності за порушення строку перерахування податку на доходи фізичних осіб податковим агентом. Крім того, зазначає про ненаведення судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому акті обґрунтованих мотивів, з яких він виходив, присуджуючи до відшкодування позивачу витрати, понесені на правову допомогу. Зокрема, звертає увагу на те, що суд не дослідив, чи підтверджено фактичне надання адвокатом усіх зазначених у первинних документах послуг належними та допустимими доказами, а також не перевірив, чи є в розумінні вимог частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заявлений позивачем розмір витрат на оплату адвокатських послуг співмірним.
Верховний Суд ухвалою від 22 жовтня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Рівненській області.
18 листопада 2019 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Рокитнівський спецкар`єр" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2016 року по 30 червня 2018 року, наслідки якої оформлено актом від 12 жовтня 2018 року № 2120/17-00-14-01/03443838.
Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 14.1.156, 14.1.175, 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, пункту 31.1 статті 31, пункту 54.2 статті 54, пункту 57.1 статті 57, пункту 168.1 статті 168, пункту 171.1 статті 171, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України внаслідок неперерахування до бюджету як податковим агентом сум належного до сплати податку на доходи фізичних осіб після настання граничних термінів за період з 01 квітня 2016 року по 30 червня 2018 року на загальну суму 2693009,88 грн.
На підставі зазначеного акта перевірки та з огляду на вказане порушення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01 листопада 2018 року № 0002541305, згідно з яким на підставі пункту 127.1 статті 127 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1798822,05 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Надаючи оцінку правомірності названого акта індивідуальної дії в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі пункту 127.1 статті 127 ПК України, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Згідно з підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
За правилами пункту 127.1 статті 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Отже, положення цієї статті встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто, склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.
В свою чергу, відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Положення статті 126 ПК України щодо застосування штрафної санкції використовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.
Тобто, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 цього Кодексу.
Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному в постановах від 10 листопада 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, а також від 22 березня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області в особі Перемишлянського відділення про скасування податкового повідомлення-рішення, який має враховуватися при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.