Постанова
Іменем України
16 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 517/713/18
провадження № 61-1738св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач: Перехрестівська сільська рада Захарівського району Одеської області, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзівського районного суду Одеської області, у складі судді Гончар І. В., від 07 жовтня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я., від 31 серпня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Перехрестівської сільської ради Захарівського району Одеської області, ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування рішення про приватизацію землі, визнання недійсним державного акта на землю.
Позов мотивований тим, що у період з 1991 до 1995 року вона проживала разом зі своєю матір`ю ОСОБА_3 у житловому будинку на АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 - в с. Онилове Фрунзівського району Одеської області.
У 2003 році зареєструвала із ОСОБА_2 шлюб, який рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 17 червня 2015 року було розірвано.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_3, яка була головою домогосподарства на АДРЕСА_1 .
Право власності та інші речові права на вказаний будинок, в якому вона наразі проживає із неповнолітніми дітьми, ні за ким не зареєстровано.
Після смерті матері вона розпочала підготовку документів для оформлення права власності на домоволодіння на АДРЕСА_1 та дізналась, що право власності на земельну ділянку, за цією ж адресою, відповідно до державного акта серії
ЯИ № 115890, виданого 01 грудня 2009 року Перехрестівською сільською радою Фрунзійвського району Одеської області на підставі рішення 13 сесії ХХІ скликання від 21 січня 1994 року, зареєстровано за ОСОБА_2 .
Посилаючись на те, що позбавлена можливості зареєструвати за собою право власності на житловий будинок, який був закінчений будівництвом до 05 серпня 1992 року, а також приватизувати земельну ділянку, на якій вказаний будинок розташований, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення 13 сесії XXI скликання від 21 січня 1994 року Перехрестівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області про передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1900 га, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);
- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 115890, виданий 01 грудня 2009 року Перехрестівською сільською радою Фрунзівського району Одеської області, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 0953600153, за яким ОСОБА_2, який проживає в с. Онилове Фрунзівського району Одеської області, є власником земельної ділянки площею 0,1900 га з кадастровим номером 5125284200:02:001:0117, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 07 жовтня
2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що на момент видачі державного акта на право власності на земельну ділянку за адресою:
АДРЕСА_1, ОСОБА_2 проживав спільно однією сім`єю з ОСОБА_1 в житловому будинку за вказаною адресою, у зв`язку з чим користувався земельною ділянкою та мав право на її приватизацію.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 07 жовтня 2019 року змінено, шляхом зміни мотивувальної частини. В решті рішення суду залишено без змін.
Апеляційний суд вважав позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими, оскільки на момент прийняття Перехрестівською сільською радою Фрунзівського району Одеської області рішення від 21 січня 1994 року про передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки право власності на житловий будинок, розташований на ній, за відповідачем зареєстровано не було. Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_2 вказував, що почав проживати з відповідачем за адресою: АДРЕСА_1 з 2009 року.
Разом з цим, у рішенні Фрунзівського районного суду Одеської області
від 17 червня 2015 року про розірвання між сторонами шлюбу
ОСОБА_1 посилалась на те, що шлюбні відносини між нею та відповідачем припинилися з травня 2013 року.
Встановивши, що на час видачі ОСОБА_2 державного акта на земельну ділянку серії ЯИ № 115890 від 01 грудня 2009 року, ОСОБА_1 проживала з ним, а тому могла довідатись про порушення свого права, проте до суду з цим позовом звернулась лише у грудні 2018 року, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з пропуском позивачем позовної давності, про застосування якої відповідач в суді першої інстанції подав відповідну заяву.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
26 січня 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 07 жовтня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 31 серпня
2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження і витребувано матеріали справи з районного суду.
У квітні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, у постановах Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 200/19766/16-ц, від 15 квітня 2020 року у справі № 459/2776/16-ц, у постановах Верховного Суду України
від 22 лютого 2017 року у справі № 6-17цс17, від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-152цс14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права, що виявилось у не дослідженні зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Звертає увагу, що про порушення своїх прав дізналась лише після смерті матері, коли розпочала підготовку документів для оформлення права власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 .
Стверджує, що суди попередніх інстанцій не встановили які саме права, свободи чи інтереси позивача були порушені та коли вона про це могла довідатись.
На день отримання ОСОБА_2 оспорюваного державного акта ця обставина порушувала право її матері ОСОБА_3 на оформлення права власності на будинок та присадибну ділянку, на якій він розташований.
Заявником щодо реєстрації права власності на житловий будинок, на
АДРЕСА_1, закінчений будівництвом до 05 серпня 1992 року, могла бути її мати -
ОСОБА_3, за якою закріплений особовий рахунок в погосподарській книзі та в обліковій картці об`єкта погосподарського обліку, та тільки після смерті матері це право перейшло до неї.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи встановлені судами
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, є дочкою ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .
Відповідно до виписки з погосподарської книги за 1991 - 1995 роки № 5 по
с. Перехрестове в будинку за адресою: АДРЕСА_1 проживали ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Згідно із витягом з погосподарської книги № 3 Онилівської сільської ради за 1991 - 1995 рік, об`єкт ПГО №117 у вказаному господарстві проживали: ОСОБА_7, 1950 року народження, ОСОБА_8, 1955 року народження, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_9, 1987 року народження, ОСОБА_2, 1972 року народження.
01 червня 2003 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб, який розірвано рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області
від 17 червня 2015 року (справа № 517/546/15-ц).
На підставі рішення 13 сесії ХХІ скликання Перехрестівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області від 21 січня 1994 року
ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею
0,19 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 .
01 грудня 2009 року ОСОБА_2 виданий державний акт серія ЯИ № 115890 на право власності на земельну ділянку адресою:
АДРЕСА_1 .
Із копії облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2011-2015 роки вбачається, що головою домогосподарства за адресою:
АДРЕСА_1 є ОСОБА_3, яка зареєстрована на території сільської ради 23 січня 1964 року. У вказаному господарстві також зареєстровані: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
Згідно з довідкою ДКП "Фрунзівське бюро технічної інвентаризації"
від 07 листопада 2018 року № 131 архівна справа на житловий будинок
АДРЕСА_1 відсутня. ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_1 власниками вказаного житлового будинку за реєстровими книгами реєстрації нерухомого майна, яке належить громадянам в с. Перехрестове Захарівського району Одеської області, не значиться.
Згідно із випискою з погосподарської книги за 2016-2020 роки № 2 по
с. Перехрестове в будинку за адресою: АДРЕСА_1, проживають: ОСОБА_3, 1969 року народження (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_6.
Позиція Верховного Суду
За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 ЗК України (тут і далі - у редакції на час прийняття оскарженого рішення Перехрестівської сільської ради від 21 січня 1994 року) громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка).