ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 569/4141/19
провадження № 61-18875св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,
Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство "Укрпошта",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укрпошта" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 травня 2019 року, ухвалене у складі судді Гордійчук І. О., та постанову Рівненського апеляційного суду
від 19 вересня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Боймиструка С. В., Хилевич С. В., Шимків С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства (далі - АТ) "Укрпошта" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування позову вказував, що 18 квітня 2017 року його звільнено з посади виконуючого обов`язки директора Рівненської дирекції АТ "Укрпошта" на підставі пункту 5 частини першої статті 36 КЗпП України. На момент звільнення у відповідача АТ "Укрпошта" існувала заборгованість з невиплаченої заробітної плати, яка виплачена позивачу 3 грудня 2018 року.
Позивач вважає, що на підставі статті 117 КЗпП України АТ "Укрпошта" повинно виплатити йому середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку, а саме з період з 1 травня 2017 року до 3 грудня 2018 року.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30 травня
2019 року позов задоволено.
Стягнено з АТ "Укрпошта" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 1 травня 2017 року до 3 грудня 2018 року в розмірі 341 197,56 грн, 3 411,99 грн на відшкодування судових витрат і витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 150 грн.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що АТ "Укрпошта" не виплатило належні ОСОБА_1 суми у день його звільнення, а здійснило повний розрахунок з позивачем лише 3 грудня 2018 року. Тому на підставі
статті 117 КЗпП України відповідач повинен виплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме з 1 травня 2017 року до 3 грудня 2018 року.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року апеляційну скаргу АТ "Укрпошта" залишено без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 травня 2019 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про існування правових підстав для стягнення з роботодавця на користь працівника середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У листопаді 2019 року АТ "Укрпошта" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 травня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду
від 19 вересня 2019 року.
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку судів попередніх інстанцій про існування правових підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки суди попередніх інстанцій не визначили момент остаточного розрахунку та не з`ясували факт порушення права позивача на оплату праці. Суди не врахували, що в листі Управління Держпраці у Рівненській області № 18-04/6577 від 5 грудня 2018 року вказано лише про проведення коригування заробітної плати, проте не зазначено про порушення прав працівника.
На думку відповідача, суди попередніх інстанцій помилково ототожнили поняття заробітної плати та коефіцієнт її коригування, за непроведення якого КЗпП України не передбачає будь-якої відповідальності роботодавця.
Вказує про неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 14 листопада 2012 року
у справі № 6-139цс12, згідно з яким за своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов`язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку.
Заявник зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки ціна позову перевищує 170 000 грн і дана справа має важливе значення для відповідача.
На думку відповідача, суди попередніх інстанцій не врахували пропуск позивачем строку, встановленого статтею 233 КЗпП України для звернення до суду із даним позовом, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 1 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 1995 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем. 18 квітня 2017 року його звільнено з роботи з посади виконуючого обов`язки директора Рівненської дирекції АТ "Укрпошта" відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 КЗпП України, що підтверджується наказом № 1144/к від 18 квітня 2017 року.
З листа Управління Держпраці у Рівненській області № 18-04/6577 від 5 грудня 2018 року суди встановили порушення відповідачем законодавства про працю в частині непроведення коригування при нарахуванні заробітної плати ОСОБА_1 за весь час щорічних відпусток з 1995 до 2017 роки.
3 грудня 2018 року АТ "Укрпошта" відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року здійснило ОСОБА_1 перерахунок відпускних та компенсації відпускних із врахуванням коефіцієнта коригування заробітної плати за період з 1997 до 2017 роки та проіндексовано вказане коригування. Кошти у сумі 13 342,53 грн перераховано на картковий рахунок позивача в АТ "Укрексімбанк" згідно платіжної відомості № 01.337
від 3 грудня 2018 року.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги Акціонерного товариства "Укрпошта" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області
від 30 травня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду
від 19 вересня 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України
від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в редакції Кодексу, чинній на час виникнення спірних правовідносин, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.