ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 756/13881/18
провадження № 61-12409св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,
Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постановуКиївського апеляційного суду від 31 травня 2019 року, прийняту колегією ускладі суддів: Савченка С. І., Верланова С. М., Мережко М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
В обґрунтування позову вказував, що під час перебування у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 позивач придбав автомобіль "Mitsubishi Pajero", 2005 року випуску. Указаний автомобіль придбано позивачем за особисті кошти, які йому передала його мати ОСОБА_3 після продажу власного автомобіля.
Посилаючись на положення пункту 3 частини статті 57 Сімейного кодексу
(далі - СК) України, та указуючи на те, що право власності на автомобіль "Mitsubishi Pajero", 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, який був придбаний за особисті кошти позивача, зареєстроване за
ОСОБА_2, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на спірний автомобіль.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 14 лютого 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку автомобіля Mitsubishi Pajero", 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, шасі НОМЕР_2 .
Право власності на іншу частку автомобіля залишено за ОСОБА_2 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та визнаючи за ним право власності на 1/2 частку автомобіля Mitsubishi Pajero", 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, шасі НОМЕР_2, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що спірний автомобіль придбаний сторонами за час шлюбу та належить їм на праві спільної сумісної власності. При цьому, оцінюючи доводи сторін, про те, що транспортний засіб був придбаний за кошти, які належали кожному з них праві особистої власності, суд дійшов висновку про недоведеність таких обставин.
Постановою Київського апеляційного суду від 31 травня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 лютого 2019 року - без змін
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Київського апеляційного суду
від 31 травня 2019 року та передати справу на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального права.
Зокрема, заявник указує на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив новий доказ у справі - висновок за результатами поліграфічного дослідження, яким встановлено, що кошти на придбання спірного автомобіля позивач отримав у дар від своєї матері - ОСОБА_3 .
Посилаючись на викладені обставини, просить касаційну скаргу задовольнити.
Позиція інших учасників справи
У листопаді 2019 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, у якому послався на безпідставність її доводів та відповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 5 лютого 2016 року сторони перебували у шлюбі, який розірвано 27 жовтня 2018 року Оболонським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві за спільною заявою сторін.
Під час шлюбу сторони придбали автомобіль "Mitsubishi Pajero", 2005 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .
Зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3
від 4 листопада 2017 року суди встановили, що право власності на вказаний автомобіль ОСОБА_2 .
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 31 травня 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України
від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
Пунктом 3 частини першої статті 57 СК України визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Крім того, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування (пункт 2
частини першої статті 57 СК України)
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.