ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 263/1283/19
провадження № 61-8522св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальне комерційне підприємство "Маріупольтепломережа",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Маріупольська первинна профспілкова організація № 141-2 Всеукраїнська профспілка "Народна солідарність",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 січня 2020 року, ухвалене у складі судді Ковтуненка В. О., та постанову Донецького апеляційного суду від 30 квітня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Баркова В. М., Мироненко І. П., Мальцевої Є. Є.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Комунального комерційного підприємства "Маріупольтепломережа" (далі - ККП "Маріупольтепломережа"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Маріупольська первинна профспілкова організація № 141-2 Всеукраїнська профспілка "Народна солідарність", про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що з 1 жовтня 2005 року працювала на посаді начальника загального відділу ККП "Маріупольтепломережа".
Наказом № 52 від 31 січня 2018 року "Про зміни організаційної структури" до штатного розкладу ККП "Маріупольтепломережа" було введено відділ документаційного забезпечення підприємства. При цьому функції та повноваження відділу документаційного забезпечення підприємства кореспондуються з повноваженнями загального відділу та до червня 2018 року всі функції щодо реєстрації кореспонденції, ведення електронного документообігу на підприємстві продовжував виконувати загальний відділ.
Наказом № 191 від 16 квітня 2018 року "Про зміни в організації виробництва та праці та скорочення штатної чисельності" затверджено організаційну структуру ККП "Маріупольтепломережа" згідно з додатком № 1 та виведено зі штатного розкладу посади згідно з додатком № 2, відповідно до якого скасовано штатну одиницю начальника загального відділу.
Враховуючи викладене, посада начальника загального відділу була виведена, при цьому сам загальний відділ із структури виключено не було.
Попередження щодо скорочення посади, відповідно до вимог законодавства, вона не отримувала, з вакантними посадами її не ознайомлювали.
Наказом № 312 від 12 червня 2018 року "Про передачу документів та обов`язків" відділ документаційного забезпечення підприємства з 14 червня 2018 року є відповідальним за прийом вхідної кореспонденції (у тому числі і засобами електронного зв`язку), реєстрацію, облік, обробку та направлення на розгляд керівництва вхідної кореспонденції, організацію своєчасного та адресного направлення до структурних підрозділів вхідної кореспонденції, збереження вхідної кореспонденції, управлінської та організаційно-розпорядчої документації, оформлення посвідчень на відрядження та підготовку наказів на відрядження.
Згідно з даним наказом її як начальника загального відділу зобов`язано передати документи відповідно до переліку, вказаного в наказі, до відділу документаційного забезпечення підприємства у строк до 14 червня 2018 року.
Тільки з 14 червня 2018 року всі повноваження загального відділу передані відділу документаційного забезпечення підприємства.
З 18 червня до 18 серпня 2018 року на підставі заяви їй була надана відпустка, у період якої вона перебувала на лікарняному, тому період відпустки було продовжено.
Під час її відпустки наказом № 249/к від 27 грудня 2018 року її було звільнено за на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Вважає своє звільнення незаконним, оскільки воно відбулось без згоди профспілкової організації, членом якої вона є, відповідачем не було проведено перевірки визначення її переважного права при звільненні між нею та іншими працівниками, які мають аналогічні посади, а також звільнення відбулося 27 грудня 2018 року, яким є останній день її відпустки, що суперечить частині третій статті 40 КЗпП України.
Також зазначала, що при звільненні їй не в повному обсязі виплачена вихідна допомога.
З врахуванням наведеного ОСОБА_1 просила визнати незаконним наказ ККП "Маріупольтепломережа" від 27 грудня 2018 року № 249/к про її звільнення, поновити її на посаді начальника загального відділу ККП "Маріупольтепломережа", стягнути з ККП "Маріупольтепломережа" на її користь недонараховану суму вихідної допомоги при звільненні в розмірі 3 850,51 грн, середній заробіток за весь час вимушеного прогулу до дня ухвалення судового рішення, а також 7 500 грн - витрати, пов`язані з отриманням професійної правничої допомоги.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 січня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що у ККП "Маріупольтепломережа" мали місце зміни в організації виробництва та праці, і, як наслідок, скорочення штатної чисельності та штату працівників, а адміністрація підприємства діяла в межах наданих повноважень з метою реалізації політики в області вдосконалення організаційної структури підприємства.
Відповідачем було дотримано вимоги діючого законодавства та ознайомлено позивача з наявними вакансіями. Під підпис позивач неодноразово відмовлялася ознайомлюватися з вакансіями, наявними на підприємстві, про що складені відповідні акти. Списки вакансій неодноразово надсилалися на адресу позивача рекомендованими листами з повідомленнями про вручення.
Відповідачем було дотримано вимоги статті 43 КЗпП України та Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", а відмова в отриманні згоди на звільнення ОСОБА_1, з урахуванням змісту рішення профспілки № 54/Т від 13 липня 2018 року, не є безумовною перешкодою для її звільнення.
Адміністрацією підприємства дотримані вимоги законодавства про працю щодо порядку виплати заробітної плати та інших виплат при звільненні.
Постановою Донецького апеляційного суду від 30 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 січня 2020 року в частині відмови у стягненні недоплаченої вихідної допомоги скасовано та прийнято в цій частині нову постанову про їх задоволення.
Стягнено з ККП "Маріупольтепломережа" на користь ОСОБА_1 недоплачену вихідну допомогу в сумі 3 850,51 грн.
В решті рішення суду залишено без змін.
Стягнено з ККП "Маріупольтепломережа" у дохід держави у відшкодування судового збору 1 921 грн.
Скасовуючи рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення недонарахованої суми вихідної допомоги при звільненні та приймаючи в цій частині нове рішення про їх задоволення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що посаду позивача скорочено 19 червня 2018 року і на неї не розповсюджуються державні гарантії.
В решті залишаючи рішення місцевого суду без змін, апеляційний суд виходив з того, що на підприємстві дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, відповідач виконав вимоги статті 49-2 КЗпП України, запропонувавши позивачу інші посади на підприємстві, однак остання відмовилась від запропонованих посад.
Враховуючи доводи Маріупольської первинної профспілкової організації № 141-2 Всеукраїнська профспілка "Народна солідарність", викладені в рішенні про відмову в наданні згоди на звільнення позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість відмови у такій згоді.
Апеляційний суд також погодився з висновками суду першої інстанції щодо правомірності звільнення позивача в останній день відпустки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
29 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 січня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 30 квітня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним наказу про звільнення, поновленні на посаді начальника загального відділу та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу і ухвалити нове рішення про задоволення цих позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 січня 2020 року та постанови Донецького апеляційного суду від 30 квітня 2020 року ОСОБА_1 вказує,що суди застосували положення пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, частини першої статті 43 КЗпП України, пункти 2, 3 статті 41 КЗпП України та частини шостої статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" без врахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25 липня 2018 року у справі № 382/1039/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 592/3977/16-ц, від 15 квітня 2019 року у справі № 443/636/18, від 30 січня 2019 року у справі № 166/1262/17, в яких зазначено, що при звільненні за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України діють переваги на залишення на роботі, що встановлені статтею 42 цього Кодексу. До кола працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, і працівники, які не мають таких переваг, а тому підлягають звільненню, входять всі працівники, що займають таку посаду і виконують таку ж роботу на підприємстві, а не тільки ті, хто працює в структурному підрозділі, в якому виконував роботу чи обіймав посаду працівник, який підлягав звільненню.
Крім цього, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є доказами про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
Також ОСОБА_1 посилається на пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України та вважає, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а саме наказу ККП "Маріупольтепломережа" № 52 від 31 січня 2018 року та актів підприємства про ознайомлення з наявними вакансіями на зазначеному підприємстві, оскільки вони підписані особою, яка не мала на це повноваження та не є членом комісії по працевлаштуванню.
Позиція інших учасників справи
У жовтні 2020 року ККП "Маріупольтепломережа" подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому, посилаючись на відповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій нормам матеріального та процесуального права, просило залишити касаційну скаргу без задоволення.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою для відкриття касаційного провадження були доводи заявника про застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у постановах від 25 липня 2018 року у справі № 382/1039/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 592/3977/16-ц, від 15 квітня 2019 року у справі № 443/636/18, від 30 січня 2019 року у справі № 166/1262/17.
Також підставою для відкриття касаційного провадження слугувало те, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 на підставі наказу №1/к від 1 жовтня 2005 року прийнято на посаду начальника загального відділу ККП "Маріупольтепломережа".
Наказом директора ККП "Маріупольтепломережа" № 52 від 31 січня 2018 року "Про зміни організаційної структури" затверджено зміни (додано) до організаційної структури ККП "Маріупольтепломережа", у тому числі введено структурний підрозділ - відділ документаційного забезпечення підприємства з посадами начальника відділу та трьох діловодів.
Наказом директора ККП "Маріупольтепломережа" № 191 від 16 квітня 2018 року "Про зміни в організації виробництва та праці та скорочення штатної чисельності" затверджено організаційну структуру ККП "Маріупольтепломережа" згідно з додатком № 1 та виведено зі штатного розкладу посади згідно з додатком № 2 з встановленням терміну виконання до 19 червня 2018 року. У додатку № 2 міститься список скасованих штатних одиниць, зокрема, штатна одиниця начальника загального відділу.
ОСОБА_1 відмовилася від ознайомлення з цим наказом, про що 16 квітня 2018 року складено відповідний акт.
Наказом директора ККП "Маріупольтепломережа" № 312 від 12 червня 2018 року "Про передачу документів та обов`язків" з 14 червня 2018 року відділ документаційного забезпечення призначено відповідальним за: прийом вхідної кореспонденції, реєстрацію, облік, обробку, направлення на розгляд до керівництва, організацію своєчасного та адресного направлення до структурних підрозділів та збереження вхідної кореспонденції, управлінської та організаційно-розпорядчої документації підприємства, оформлення посвідчень на відрядження працівникам підприємства і підготовку проектів наказів на відрядження. Начальника загального відділу ОСОБА_1 у строк до 14 червня 2018 року зобов`язано передати до відділу документаційного забезпечення підприємства документи згідно з переліком, вказаним у наказі, та провести заходи щодо списання документів, які за закінченням терміну вже не підлягають збереженню та передати їх до бухгалтерії на списання.
ОСОБА_1 заявою від 21 лютого 2018 року повідомила директора ККП "Маріупольтепломережа" про те, що з 21 лютого 2018 року вона стала членом Маріупольської первинної профспілкової організації № 141-2 Всеукраїнська профспілка "Народна солідарність".
Рішенням Маріупольської первинної профспілкової організації № 141-2 Всеукраїнська профспілка "Народна солідарність" № 54/Т від 9 липня 2018 року відмовлено у наданні згоди на звільнення начальника загального відділу ОСОБА_1 .
З протоколу засідання комісії ККП "Маріупольтепломережа" від 13 липня 2018 року судами встановлено, що на засіданні комісії було розглянуто рішення профспілки № 54/Т від 9 липня 2018 року про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 та визнано його необґрунтованим.
Наказом ККП "Маріупольтепломережа" від 4 червня 2018 року № 225 ОСОБА_1 надана щорічна основна відпустка тривалістю 61 календарний день з 18 червня 2018 року до 18 серпня 2018 року.
Згідно з листками непрацездатності ОСОБА_1 у період з 5 липня 2018 року до 24 липня 2018 року, з 31 липня 2018 року до 17 серпня 2018 року, з 27 серпня 2018 року до 14 вересня 2018 року, з 4 жовтня 2018 року до 19 жовтня 2018 року, з 22 жовтня 2018 року до 19 листопада 2018 року, з 21 листопада 2018 року до 17 грудня 2018 року перебувала на лікарняних.
Наказом виконуючого обов`язки директора ККП "Маріупольтепломережа" № 249/к від 27 грудня 2018 року начальника загального відділу ОСОБА_1 27 грудня 2018 року звільнено у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку відповідно до статті 44 КЗпП України, компенсації за невикористану частину відпустки за 15 календарних днів.
Підставою для винесення наказу про звільнення слугували наказ від 16 квітня 2018 року № 191 "Про зміну в організації виробництва і праці та скорочення штатної чисельності", протокол засідання комісії за результатами розгляду рішення про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 . Маріупольської первинної профспілкової організації № 141-2 Всеукраїнська профспілка "Народна солідарність" від 13 липня 2018 року, службова записка начальника ВРП Радченко О. П.
Судами також встановлено, що у ККП "Маріупольтепломережа" дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, про що свідчить наказ про зміни в організації виробництва та праці і скорочення штатної чисельності № 191 від 16 квітня 2018 року.
Згідно з організаційною структурою ККП "Маріупольтепломережа", затвердженою наказом директора № 52 від 31 січня 2018 року, на підприємстві існував загальний відділ із чисельністю 15,5 штатних одиниць, який наказом № 191 від 16 квітня 2018 року ліквідовано та замість нього створено відділ документаційного забезпечення підприємства із чисельністю 4 штатні одиниці, а також були ліквідовані й інші відділи і посади. Загалом штат працівників було зменшено з 1 469,5 штатних одиниць до 1 413 штатних одиниць.
Роботодавцем також дотримано двомісячний строк попередження позивача про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням штату чисельності працівників та були запропоновані вакантні посади. Проте відповідно до акта № 1 від 16 квітня 2018 року ОСОБА_1 відмовилася від ознайомлення з наказом № 191 від 16 квітня 2018 року та додатками до нього. Зі списком вакансій від 16 квітня 2018 року усно та письмово ознайомитися також відмовилась.
ККП "Маріупольтепломережа" неодноразово направляло ОСОБА_1 з повідомленням про вручення листи про наявні вакансії.
Судами встановлено, що між ККП "Маріупольтепломережа" та Маріупольською первинною профспілковою організацією № 141-2 Всеукраїнська профспілка "Народна солідарність" відбувалася переписка щодо отримання згоди профспілки на звільнення працівників підприємства, які підпадають під скорочення штату, та які є членами профспілкової організації.
Рішенням Маріупольської первинної профспілкової організації № 141-2 Всеукраїнська профспілка "Народна солідарність" № 32/т від 13 квітня 2018 року відмовлено ККП "Маріупольтепломмережа" у наданні погодження зміни та скорочення штатної чисельності ККП "Маріупольтепломережа". Підставою для відмови у погодженні зазначено те, що всупереч КЗпП України та Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" ККП "Маріупольтепломережа" ігнорувало порядок звільнення працівників підприємства, членів профспілки, зокрема, підприємство не провело консультації, які запропоновані провести профспілкою у публічному форматі, а також з посиланням на положення статей 42, 49-2 КЗпП України вказано на недотримання строків, визначених цими нормами.
22 червня 2018 року ККП "Маріупольтепломережа" повторно направлено подання до Маріупольської первинної профспілкової організації № 141-2 Всеукраїнська профспілка "Народна солідарність" про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із скороченням штату працівників відповідно до частини першої статті 40 КЗпП України, в якому зазначені підстави для звільнення та вказано, що позивач відмовилася від усіх запропонованих вакансій.
Рішенням Маріупольської первинної профспілкової організації № 141-2 Всеукраїнська профспілка "Народна солідарність" від 09 липня 2018 року № 54/т відмовлено ККП "Маріупольтепломережа" у надані згоди на звільнення начальника загального відділу ОСОБА_1 з посиланням на попереднє рішення про відмову у наданні такої згоди, порушення порядку звільнення працівників при скороченні штатів та неврахування рішення Маріупольської первинної профспілкової організації № 141-2 Всеукраїнська профспілка "Народна солідарність" № 32/т від 13 квітня 2018 року.
Судами встановлено, що рішення про скорочення штату було прийнято відповідачем 16 квітня 2018 року, в той час коли ОСОБА_1 повідомила відповідача про своє членство у Маріупольській первинній профспілковій організації № 141-2 Всеукраїнська профспілка "Народна солідарність" 21 лютого 2018 року.
Також судами встановлено, що позивач під підпис неодноразово відмовлялася ознайомлюватися з вакансіями, наявними на підприємстві, про що складені відповідні акти, а саме 18 квітня 2018 року, 3 травня 2018 року, 7 травня 2018 року, 23 травня 2018 року, 4 червня 2018 року, 11 червня 2018 року, 27 грудня 2018 року.
Крім того, списки вакансій неодноразово надсилалися на адресу позивача рекомендованими листами з повідомленнями про вручення, а саме № 85/к від 16 квітня 2018 року, № 86/к від 18 квітня 2018 року, № 87/к від 19 квітня 2018 року, № 96/к від 23 квітня 2018 року, № 116/к від 3 травня 2018 року, № 137/к від 7 травня 2018 року, № 146/к від 23 травня 2018 року, № 161/к від 4 червня 2018 року, № 172/к від 11 червня 2018 року, № 177/к від 14 червня 2018 року, № 190/к від 21 червня 2018 року, № 199/к від 2 липня 2018 року, № 225/к від 11 липня 2018 року, № 234/к від 19 липня 2018 року, № 255/к від 6 серпня 2018 року, № 270/к від 16 серпня 2018 року, № 210/к від 23 серпня 2018 року, № 297/к від 6 вересня 2018 року, № 315/к від 13 вересня 2018 року, № 330/к від 25 вересня 2018 року, № 344/к від 8 жовтня 2018 року, № 355/к від 18 жовтня 2018 року, № 393/к від 8 листопада 2018 року, № 401/к від 16 листопада 2018 року.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.