ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 201/9554/16-ц
провадження № 61-7018св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Черкавський Юрій Сергійович, на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 2 жовтня 2019 року, ухвалене у складі судді Антонюка О. А., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку в натурі та встановлення порядку користування земельною ділянкою.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що 3 грудня 2004 року був укладений договір дарування, згідно з яким вона набула право власності на 91/100 частку домоволодіння, що знаходиться у АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 2 договору дарування 91/100 частка домоволодіння розташована на земельній ділянці площею 820 кв. м (крім того, лишки 105 кв. м) і складається з житлового шлакобетонного будинку під літерою "А-1" житловою площею 36,2 кв. м, житлового цегляного будинку під літерою "Б-1" житловою площею 81,0 кв. м, вбиральні під літерою "Е" дощатої, душа під літерою "Ж" дощатого, навіса № 3, споруди №№ 1-18, замощення І.
91/100 частки домоволодіння складаються з житлового будинку літера "А-1" приміщення 1-2, 1-3 (житловою площею 20,6 кв. м); житлового будинку літера "Б-1" (житловою площею 81,0 кв. м); ганка літера "б"; споруд №№ 1, 2, 3, 6, 7, 1/2 № 8, №№ 11-18; замощення І.
Відповідно до пункту 3 договору дарування зазначена частина домоволодіння визначена згідно з актом ідеальних часток від 3 листопада 2004 року.
10 червня 2016 року вона звернулася до відповідача з письмовою пропозицією укласти договір про поділ в натурі житлового будинку як об`єкта права спільної часткової власності, відправивши її рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак пропозиція була залишена відповідачем без розгляду, що свідчить про те, що відповідач не виявив бажання укласти відповідний договір, погодити його умови або ж вчинити будь-які інші дії, що свідчили б про намір укласти відповідний правочин.
Сторонами не досягнуто домовленості про поділ (виділ) в натурі житлового будинку та земельної ділянки, що призвело до неможливості вчинити договір про поділ цього майна в порядку, передбаченому частиною третьою статті 367 ЦК України.
Відповідач не бажає вирішувати питання поділу домоволодіння і встановлення порядку користування земельною ділянкою, що обмежує її права як співвласника.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги, просила:
- поділити в натурі домоволодіння, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1, передавши їй 91/100 частку домоволодіння, і визнати за ними право приватної власності на відокремлені частини житлового будинку, господарські будівлі та споруди з врахуванням порядку землекористування, що склався;
- присвоїти її домоволодінню адресу АДРЕСА_1 ;
- встановити порядок користування земельною ділянкою, виділивши їй в натурі 1/2 частку земельної ділянки АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, на якій відповідно розміщена відокремлена частка житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що передається їй в результаті його виділу в натурі.
У травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ будинку, встановлення порядку користування земельною ділянкою, усунення перешкод в користуванні майном, відшкодування майнової та моральної шкоди.
В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначив, що на час придбання ним частини домоволодіння існував певний сталий порядок користування земельною ділянкою.
Запропонований ОСОБА_1 варіант поділу звузить його права, зменшить доступ до його будинку, створить перешкоди в користуванні майном та буде потребувати додаткових витрат на ремонтно-будівельні роботи, що і складає заявлену ним шкоду.
Первісні позовні вимоги не відповідають вимогам закону, викладені в обґрунтування позову доводи не відповідають фактичним обставинам справи, не підтверджені жодним доказом, а дії позивача за первісним позовом направлені на навмисне завдання йому шкоди, що неприпустимо.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_2, уточнивши зустрічні позовні вимоги, просив:
- виділити в натурі в окреме домоволодіння житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, передавши йому житловий будинок літера "А-1" та будівлі прибудови літера "а-1" загальною площею 21,3 кв. м; ганок літера "а"; вбиральню літера "Е"; душ літера "Ж"; навіс літера "З"; споруди - ворота літера № 4; огорожу літера № 5; огорожу літера № 9; хвіртку літера № 10; 1/2 частини огорожі літера № 8; самовільно збудовану будівлю житлового будинку літера "В-2"; самовільно збудовану будівлю прибудови літера "В1-1"; ганок літера "в"; самовільно збудовану будівлю сараю літера "Л"; оглядову яму літера "пг"; самовільно збудовану будівлю гаража літера "Г"; визнати за ним право приватної власності на вказані відокремлені частини житлового будинку, господарські будівлі та споруди з врахуванням будівельних норм та чинного законодавства України і виділити частку земельної ділянки АДРЕСА_1, площею 528 кв. м (420 кв. м + 108 кв. м лишок) під вказаними будівлями, що становить 27/50 часток від площі всієї земельної ділянки із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на якій розміщена відокремлена частка житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що передається йому в результаті поділу в натурі;
- усунути перешкоди у користуванні майном шляхом надання ОСОБА_2 доступу до майна (житлового будинку літера "А-1", який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ), зобов`язавши відповідача за зустрічним позовом за власні кошти демонтувати частину забору, що знаходиться на фактичній межі двох земельних ділянок, надавши доступ до стіни будинку літера "А-1"; зобов`язати відповідача за власні кошти здійснити забір землі від зовнішньої стіни будинку літера "А-1", надавши доступ ОСОБА_2 до стіни будинку літера "А-1" шириною не менше 1 метра у відповідності до плану (варіант № 1), розробленого експертом у висновку № 7 судової оцінювальної та земельно-технічної експертизи від 22 березня 2018 року;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 47 314,20 грн;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 2 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Поділено в натурі житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, передавши ОСОБА_1 91/100 частку домоволодіння та ОСОБА_2 - 9/100 часток цього домоволодіння; визначено за ними право приватної власності на відокремлені частки житлового будинку і узаконені в передбаченому законом порядку господарські будівлі та споруди з урахуванням усталеного порядку користування земельною ділянкою; присвоєно домоволодінню відповідача за первісним позовом номер будинку - АДРЕСА_1, а домоволодінню позивача за цим позовом - АДРЕСА_1 .
Встановлено порядок користування земельною ділянкою та виділено сторонам в користування частки відповідно до висновку № 7 судової оцінювальної та земельно-технічної експертизи від 22 лютого 2018 року відповідно до усталеного порядку користування земельною ділянкою за варіантом № 1, додаток № 2 - земельна ділянка ОСОБА_1 зафарбована зеленим кольором, а ОСОБА_2 - жовтим кольором.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що угода не ущемлює законні права сторін, не позбавляє їх можливості належно користуватися своєю часткою будинку, не суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам та єдиним можливим варіантом визначення порядку користування земельною ділянкою з урахуванням власності сторін та усталеного порядку користування відповідними частками земельної ділянки. Між власниками цього і сусідніх домоволодінь тривалий час ще до придбання своїх часток будинку був встановлений певний порядок користування вказаною спільною земельною ділянкою загального користування.
Місцевий суд не погодився з позицією ОСОБА_1 про вирішення спору щодо визначення порядку користування вказаною земельною ділянкою за варіантом № 2 (додаток № 3) експертизи, оскільки у вказаному варіанті встановлений порядок користування за частками власності, які і так у сторін не рівні, порушується доступ до будинків і споруд сторін згідно норм ДБН, у цьому варіанті майже на межі сторін залишається колодязь, щодо якого сторони не дійшли спільної згоди, що може породжувати спори і конфлікти сторін.
ОСОБА_2 ставить питання про виділення в натурі господарських будівель і споруд, фактичне визнання за ним права власності на самовільно збудовані будівлі і споруди та усунення перешкод в їх користуванні, але визнання права власності на будівлі та споруди передбачає зовсім інший порядок вирішення цього питання і воно врегульоване законом.
Крім того, ОСОБА_2 не надав доказів на підтвердження наявності обставин, які б давали підстави для визнання за ним права власності на спірне майно, а визнання права власності може вплинути на частки сторін, що звужує права ОСОБА_1 .
Також не надано ОСОБА_2 доказів того, що ОСОБА_1 перешкоджає йому користуватися і розпоряджатися земельною ділянкою, тому позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди є безпідставними.
ОСОБА_2 не довів завдання йому моральної шкоди.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 2 жовтня 2019 року в частині задоволення первісних позовних вимог скасовано та прийнято в цій частині нову постанову про їх часткове задоволення.
Встановлено порядок користування земельною ділянкою та виділено сторонам у користування частки відповідно до висновку № 7 судової оцінювальної та земельно-технічної експертизи від 22 лютого 2018 року за варіантом № 2 додатку № 3 - порядок користування земельною ділянкою між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2, враховуючи частки на житлові будинки та господарські будівлі, та по 1/2 частці земельної ділянки кожному:
- першому співвласнику ( ОСОБА_1 ), з врахуванням доступу до цокольного поверху житлового будинку, літера "Б-1" зі сторони АДРЕСА_1, виділено земельну ділянку площею 492,5 кв. м (420 кв. м + 72,5 кв. м лишок) - на плані зафарбована жовтим кольором.
- під житловим будинком літера "Б-1", ганком літера "б", самовільно зведеним гаражем, сходами літера "№ 7", водоколонкою літера "№ 13", вигрібною ямою літера "№ 14", вигрібною ямою літера "№ 15", вигрібною ямою літера "№ 16", вигрібною ямою літера "№ 18" - 169,1 кв. м (122,4 кв. м + 4,2 кв. м + 24,8 кв. м + 12,7 кв. м + 1,0 кв. м + 1,0 кв. м + 1,0 кв. м + 1,0 кв. м + 1,0 кв. м).
- під ділянкою, вільною від забудови, - 323,4 кв. м.
Разом складає 169,1 кв. м + 323,4 кв. м = 492,5 кв. м, що становить 1/2 частини від площі всієї земельної ділянки (492,5 кв. м / 985 кв. м = 0,5 або 1/2 частини).
Вхід та в`їзд на земельну ділянку № 1 здійснювати через хвіртку та ворота літера "№ 2" зі сторони АДРЕСА_1 .
- другому співвласнику ( ОСОБА_2 ), з врахуванням доступу до зовнішньої стіни житлового будинку літера "А-1" зі сторони двору, що знаходиться в користуванні ОСОБА_1, виділено земельну ділянку площею 492,5 кв. м (420 кв. м + 72,5 кв. м лишок) - на плані зафарбована зеленим кольором.
- під житловим будинком літера "А-1", сінями літера "а1", ганком літера "а", самовільно зведеним житловим будинком літера "В-2", самовільно зведеною прибудовою літера "В1-1", ганком літера "в", самовільно зведеним гаражем літера "Г", вбиральнею літера "Е", душем літера "Ж", самовільно збудованим сараєм літера "Л", навісом літера "З" - 138,3 кв. м (22,1 кв. м + 7,5 кв. м + 0,8 кв. м + 56,6 кв. м + 11,3 кв. м + 1,1 кв. м + 20,1 кв. м + 1,0 кв. м + 1,3 кв. м + 3,1 кв. м + 13,5 кв. м).
- під ділянкою, вільною від забудови, - 354,2 кв. м.
Разом складає: 138,3 кв. м + 354,2 кв. м = 492,5 кв. м, що становить 1/2 частини від площі всієї земельної ділянки.
(492,5 м.кв. / 985 м.кв. = 0,5 або 1/2 частина)
Вхід та в`їзд на земельну ділянку № 2 здійснювати через хвіртку та ворота літера "№ 4" зі сторони АДРЕСА_1 .
На плані поділ земельної ділянки визначений лінією червоного кольору та вказані червоним кольором розміри довжини сторін ділянок, які виділяються в користування кожному зі співвласників.
В частині позовних вимог ОСОБА_1 про присвоєння домоволодінню адреси відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 703, 81 грн.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених первісних позовних вимог та приймаючи в цій частині нову постанову про їх часткове задоволення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що саме другий варіант передбачає рівний поділ земельної ділянки, не порушує вимоги будівельних норм та права сторін, та є найбільш доцільним, з додержанням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном, тому необхідно встановити порядок користування земельною ділянкою та виділити сторонам в користування частки відповідно до висновку № 7 судової оцінювальної та земельно-технічної експертизи від 22 лютого 2018 року за варіантом № 2 додатку № 3 - порядок користування земельною ділянкою між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2, враховуючи частки сторін на житлові будинки та господарські будівлі, та по 1/2 частці земельної ділянки кожному.
Скасовуючи рішення місцевого суду в частині первісних позовних вимог про присвоєння домоволодінню номера будинку та приймаючи в цій частині нову постанову про відмову у їх задоволенні, апеляційний суд виходив з того, що рішення про присвоєння або зміну адреси об`єкта будівництва, об`єкта нерухомого майна приймає уповноважений орган містобудування та архітектури.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що ОСОБА_2 не довів того, що ОСОБА_1 перешкоджає користуватися і розпоряджатися належною йому земельною ділянкою і що саме діями ОСОБА_1 завдана матеріальна шкода його житлу, а також недоведеними є вимоги щодо відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
15 квітня 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Черкавський Ю. С. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 2 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2020 року в частині вирішення зустрічного позову, а саме в частині усунення перешкод у користуванні майном шляхом надання ОСОБА_2 доступу до майна (житлового будинку літера "А-1", який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ), зобов`язавши відповідача за власні кошти демонтувати частину забору, що знаходиться на фактичній межі двох земельних ділянок, надавши доступ до стіни будинку під літерою "А-1", зобов`язати відповідача за власні кошти здійснити забір землі від зовнішньої стіни будинку літера "А-1", надавши доступ ОСОБА_2 до стіни будинку літера "А-1" шириною не менше 1 метра відповідно до плану (варіант № 1), розробленого експертом у висновку № 7 судової оцінювальної та земельно-технічної експертизи від 22 лютого 2018 року. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 47 314,20 грн, моральну шкоду в розмірі 50 000 грн та відшкодувати понесені судові витрати, ухваливши в цих частинах нове рішення про їх задоволення.
Також просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 та залишити в силі в цій частині рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не надав належної правової оцінки висновкам судової експертизи у цій справі, не зазначив обґрунтувань прийняття чи відхилення висновків експертизи.
На порушення норм процесуального права, апеляційний суд не забезпечив всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження доказів, не оцінив їх у взаємозв`язку та у сукупності.
Відсутність доступу ОСОБА_2 до належної йому частини будинку літера "А-1" з боку ОСОБА_1 є порушенням державних будівельних норм. Експертним висновком від 22 лютого 2018 року цей факт встановлено, тому ОСОБА_2 як власник домоволодіння має всі права вимагати усунення перешкод у користуванні власністю.
Рішення судів ґрунтуються врахуванні частки будинку, якої не існує і не може існувати фізично, що є безумовною підставою для скасування рішення суду.
Усталений порядок користування земельною ділянкою існує протягом багатьох років; як попередні власники, так і теперішні досягли саме такої згоди щодо користування земельною ділянкою.
Після знесення частини будинку ОСОБА_1 збудувала на межі їх ділянок огорожу заввишки понад 2,5 метра, який переходить у стіну будинку літера "А-1", та зробила на тій частині земельної ділянки, що знаходиться у її фактичному володінні, насип висотою понад 1,5 метра.
З вини ОСОБА_1 сім`я ОСОБА_3 позбавлена можливості проживати у належній їм на праві власності частині будинку в нормальних умовах, повноцінно реалізовувати права власника та користуватися належним майном. Саме діями ОСОБА_1 їм завдано майнової та моральної шкоди.
Оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 369/1923/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 2 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 2 жовтня 2019 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2020 року заявник вказує неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 369/1923/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
3 грудня 2004 року був укладений договір дарування, згідно з яким ОСОБА_1 набула право власності на 91/100 частку домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Реєстрація права власності здійснена в електронному реєстрі прав 19 січня 2005 року.
1 вересня 1988 року ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_4 1/2 частку домоволодіння АДРЕСА_1 . Частки власності сторін мінялися через побудову житлового будинку літера "Б-1" ОСОБА_5, яка і подарувала свою частку ОСОБА_1 .
Актом від 3 листопада 2004 року визначені частки кожного співвласника - 1/2, а договором дарування від 3 грудня 2004 року ОСОБА_1 придбала 91/100 частку вказаного домоволодіння, за відповідачем залишилося 9/100 часток.
Згідно з пунктом 2 договору дарування 91/100 частина домоволодіння розташована на земельній ділянці площею 820 кв. м (крім того лишки 105 кв. м) і складається з житлового шлакобетонного будинку літера "А-1" житловою площею 36,2 кв. м; житлового цегляного будинку літера "Б-1" житловою площею 81,0 кв. м; вбиральні літера "Е" дощатої; душа літера "Ж" дощатого; навіса № 3; споруди №№ 1-18; замощення І.
91/100 частка домоволодіння складається з житлового будинку літера "А-1" приміщення №№ 1-2, 1-3 (житловою площею 20,6 кв. м); житлового будинку літера "Б-1" (житловою площею 81,0 кв. м); ганка літера "б"; споруд №№ 1, 2, 3, 6, 7, 1/2 № 8, №№ 11-18; замощення І.
У пункті 3 договору дарування зазначено, що частина домоволодіння визначена згідно з актом ідеальних часток від 3 листопада 2004 року.
Згідно з висновком № 7 судової оцінювальної та земельно-технічної експертизи від 22 лютого 2018 року експертом надано два варіанти розподілу земельної ділянки - на підставі усталеного порядку користування та відповідно до частки власності.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 90 ЗК УРСР в редакції 1970 року, чинній на час укладення договору купівлі-продажу частини будинку, на землях міст при переході прав власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною. При переході будівлі у власність кількох осіб земельна ділянка переходить в користування всіх співвласників будівлі.
Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб з визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до частини першої статті 364, частини першої статті 367 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.