ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 607/2071/17
провадження № 61-2752св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Домобудівник",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Профспілковий комітет Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівник",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівник" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 вересня 2018 року, ухвалене у складі судді Дзюбича В. Л., та постанову Тернопільського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Ткач З. Є., Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівник" (далі - ТОВ "Домобудівник"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Профспілковий комітет ТОВ "Домобудівник", про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, грошової компенсації та індексації, моральної шкоди.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що з 1 березня 1978 року він працював на посаді формовщика у Тернопільському домобудівному комбінаті, який згодом перейменовано в ТОВ "Домобудівник", а з 2 березня 1992 року - був переведений на посаду начальника відомчої охорони.
17 червня 2015 року відбулось рейдерське захоплення підприємства ТОВ "Домобудівник", а згодом на підприємстві було оголошено простій.
Про своє звільнення з роботи дізнався лише 17 січня 2017 року, коли відповідач у відповідь на його заяву про видачу трудової книжки для оформлення пенсії видав трудову книжку, в якій зроблено запис, датований 16 травня 2016 року, про звільнення з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України - за прогул.
Вважає звільнення незаконним, оскільки відсутність на робочому місці 16 травня 2016 року була зумовлена поважними причинами.
Також вказав, що всупереч вимог частини першої статті 43 КЗпП України відповідач не звертався до профспілкової організації, що створена та діє у товаристві, з клопотанням про надання згоди на його звільнення, хоча він є членом профспілкової організації.
Вважає, що TOB "Домобудівник" звільнило його з роботи незаконно, з порушенням порядку, встановленого статтями 147, 149 КЗпП України, йому не вручено копії наказу про звільнення та не виплачено усіх належних при звільненні сум.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
- визнати незаконним наказ директора ТОВ "Домобудівник" Рубая С. Б. "Про звільнення за прогул без поважних причин ОСОБА_1" № 16/05/16-16 від 16 травня 2016 року і поновити його на роботі;
- стягнути з відповідача середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки при звільненні з 16 травня 2016 року до 17 січня 2017 року, за непроведення розрахунків при звільненні та за час вимушеного прогулу з 16 травня 2016 року по день вирішення справи судом у сумі 100 521 грн;
- зобов`язати відповідача виплатити заборгованість із заробітної плати, що мала місце станом на 16 травня 2016 року, в розмірі 61 627,75 грн з індексацією і нарахуванням компенсації у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, і компенсацію за невикористані дні відпустки за 2013-2016 роки в розмірі 10 222,20 грн, з індексацією і нарахуванням компенсації у зв`язку з порушенням термінів їх виплати;
- визнати недійсним запис у трудовій книжці про звільнення з роботи за прогул відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України на підставі наказу директора ТОВ "Домобудівник" Рубая С. Б. і зобов`язати відповідача внести відповідний запис у трудову книжку;
- стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 вересня 2018 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 20 вересня 2018 року про виправлення арифметичних помилок, позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ голови комісії з припинення ТОВ "Домобудівник" № 16/05/16-16 від 16 травня 2016 року "Про звільнення за прогул без поважних причин ОСОБА_1".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відомчої охорони ТОВ "Домобудівник" з 16 травня 2016 року.
Стягнено з ТОВ "Домобудівник" на користь ОСОБА_1 заробітну плату з врахуванням індексації за період з 1 листопада 2015 року до 16 травня 2016 року у розмірі 32 361,02 грн із вирахуванням установлених законодавством України податків, зборів та обов`язкових платежів.
Стягнено з ТОВ "Домобудівник" на користь ОСОБА_1 125 477,12 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу із вирахуванням установлених законодавством України податків, зборів та обов`язкових платежів.
Зобов`язано ТОВ "Домобудівник" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати за період з 1 листопада 2015 року до 16 травня 2016 року, виходячи з визначених судом щомісячних сум, які підлягають стягненню з ТОВ "Домобудівник" на користь позивача.
Стягнено з ТОВ "Домобудівник" на користь ОСОБА_1 2 000 грн моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнено з ТОВ "Домобудівник" на користь держави 2 858,38 грн судового збору.
Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що відповідач розірвав трудовий договір з позивачем на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України без додержання вимог статті 43 КЗпП України, пункту 10 частини першої статті 247 КЗпП України, частин першої, четвертої статті 149 КЗпП України, при цьому не дотримався прав та гарантій, наданих працівникові КЗпП України.
ТОВ "Домобудівник" не було належним чином доведено до відома ОСОБА_1 інформації про зміну його робочого місця (з АДРЕСА_1 ) і, як наслідок, адміністрацією складено акти про відсутність позивача на робочому місці.
У матеріалах справи відсутні докази повернення таких листів, про які стверджує відповідач, тому не може вважатися достатнім доказом повідомлення сторони про зміну робочого місця лише факт направлення таких повідомлень, навіть за умови, якщо б такий і мав місце; відповідач не виконав обов`язку із забезпечення найманого працівника робочим місцем, однак подав до Державної фіскальної служби, Пенсійного фонду України дані про нарахування ОСОБА_1 заробітної плати у мінімальному розмірі (1 400 грн), підтвердив страховий стаж працівника за всі календарні дні з березня до травня 2016 року.
Від позивача не було отримано письмових пояснень щодо відсутності на робочому місці 6 травня 2016 року, як цього вимагає частина перша статті 149 КЗпП України, і в подальшому не ознайомлено з наказом про звільнення з роботи.
Відповідачем порушено гарантії, надані працівникові при звільненні з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, передбачені частиною першою статті 43 КЗпП України, а саме розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, проведено без згоди профспілкової організації ТОВ "Домобудівник", членом якої є ОСОБА_1 ; не надано доказів, які б свідчили про те, що згода на звільнення ОСОБА_1 (зважаючи на те, що його членство у профспілці стороною відповідача не заперечується) у профспілкової організації запитувалась і така надавалася.
Під час звільнення позивача з роботи ТОВ "Домобудівник" порушено вимоги статті 116 КЗпП України та не проведено виплату ОСОБА_1 усіх належних йому при звільненні сум, зокрема, - заробітної плати за період його роботи у товаристві з 1 листопада 2015 року до 16 травня 2016 року.
Визначаючи суму індексації невиплаченої позивачу заробітної плати за період з 1 листопада 2015 року до 16 травня 2016 року, суд взяв до уваги положення пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі Порядок № 1078), згідно з яким індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, оплата праці у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100%.
Внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_1 був позбавлений можливості забезпечити себе необхідним в силу відсутності роботи, заробітку, що стало причиною порушення звичного способу життя та призвело до значних моральних страждань.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача невиплаченої заробітної плати за жовтень 2015 року, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в означеній частині є недоведеними, оскільки відповідачем заперечується факт роботи позивача, в тому числі у жовтні 2015 року, а позивачем не надано доказів (табеля обліку робочого часу), які б свідчили про те, що у жовтні 2015 року він працював; індивідуальні відомості про застраховану особу, надані Пенсійним фондом України, та довідки про заробітну плату позивача, надані відповідачем, містять розбіжності щодо нарахування заробітної плати ОСОБА_1 у жовтні 2015 року.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення компенсації за невикористані відпустки, місцевий суд виходив з того, що судом поновлено позивача на роботі і він має право на відпочинок.
Також не підлягають до задоволення позовні вимоги про визнання недійсним запису у трудовій книжці про звільнення за прогул, оскільки рішення суду про поновлення на роботі є підставою для внесення відповідачем відповідного запису до трудової книжки позивача; крім того, зазначена позовна вимога взаємопов`язана з вимогою про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, тому не потребує окремого вирішення.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ "Домобудівник" залишено без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 вересня 2018 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно виходив з належного повідомлення ОСОБА_1 про зміну його робочого місця, як наслідок, - складання актів про відсутність позивача на робочому місці, оскільки обов`язок повідомлення працівника про зміну робочого місця покладається лише на роботодавця, а саме по собі відправлення відповідачем на адресу позивача листів не є належним повідомленням про зміну робочого місця, а тому не є підставою для висновку про вчинення прогулу.
Не заслуговують на увагу доводи заявника про те, що судом неправильно здійснено розрахунок середнього заробітку ОСОБА_1, оскільки відповідач не надав суду достовірних даних щодо заробітної плати позивача за два останні місяці, що передували звільненню.
Колегія суддів погоджується з розрахунком суду першої інстанції, оскільки він проведений на підставі зібраних у справі доказів.
Місцевий суд дав належну оцінку наданим відповідачем ТОВ "Домобудівник" табелям обліку робочого часу, які містять дані про відсутність позивача на робочому місці в період з листопада 2015 року до травня 2016 року, та критично їх оцінив, оскільки відсутність таких табелів у відповідача встановлено актом перевірки № 19-01-40/161 Управління Держпраці у Тернопільській області.
Обґрунтованим апеляційна інстанція вважала і висновок суду щодо відмови позивачу у стягненні компенсації за невикористані відпустки, оскільки компенсація виплачується тільки у разі звільнення з роботи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
31 січня 2019 року ТОВ "Домобудівник" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 вересня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 вересня 2018 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року ТОВ "Домобудівник" вказує, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом, однак суди неналежно розглянули клопотання та надали йому оцінку без врахування фактичних обставин справи.
Відповідач неодноразово надсилав позивачу листи з повідомленням про нову адресу робочого місця та вимогою прибути до товариства, один з яких позивач отримав 25 березня 2016 року, на що суди уваги не звернули. Відсутність ОСОБА_1 на роботі була зумовлена не поважними причинами, а небажанням продовжувати працювати у товаристві.
Суди не врахували, що обов`язком позивача було отримувати поштову кореспонденцію; відповідачем вчинено всі дії для повідомлення ОСОБА_1 .
Судами не досліджено, чи працював позивач у період з 16 травня 2016 року (дата звільнення) до 20 вересня 2018 року (дата ухвалення судового рішення).
Враховуючи відсутність позивача на робочому місці та відсутність особових карток, провести розрахунок з позивачем у день звільнення не було можливим саме з вини позивача. Позивач всупереч вимог статті 116 КЗпП України з вимогою про розрахунок не звертався, у зв`язку з чим неможливо було його провести.
Звільнення позивача відбулося 16 травня 2016 року і останні чотири календарні місяці, що йому передують, позивач не працював та виплат не отримував, тому суди повинні були виходити з посадового окладу.
У матеріалах справи відсутня будь-яка відмова профспілкової організації, а наявний лише лист, яким повідомлено про те, що згоди на звільнення ОСОБА_1 надано не було.
Надані позивачем табелі не відповідають критеріям належності та допустимості доказів.
Позиція інших учасників справи
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу ТОВ "Домобудівник", в якому, посилаючись на відповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій нормам матеріального та процесуального права, просив відмовити у задоволенні касаційної скарги.
У березні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Федірко В. С. подав пояснення щодо суми заборгованості, які не підлягають врахуванню Верховним Судом, оскільки ЦПК України не передбачено подання таких документів на стадії касаційного перегляду справи.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 7 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Домобудівник" про зупинення виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 вересня 2018 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року.
У грудні 2019 року від ТОВ "Домобудівник" на адресу Верховного Суду надійшло клопотання про зупинення виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 вересня 2018 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року заяву ТОВ "Домобудівник" про зупинення виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 вересня 2018 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року задоволено частково.
Зупинено виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 вересня 2018 року в частині зобов`язання ТОВ "Домобудівник" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати за період з 1 листопада 2015 року до 16 травня 2016 року, стягнення з ТОВ "Домобудівник" на користь ОСОБА_1 2 000 грн у відшкодування моральної шкоди та стягнення з ТОВ "Домобудівник" судового збору у розмірі 2 836,69 грн на користь держави до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
У задоволенні заяви ТОВ "Домобудівник" у іншій частині відмовлено.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 з 1 березня 1978 року працював у Тернопільському домобудівному комбінаті, а з 2 березня 1992 року - переведений на посаду начальника відомчої охорони.
1 липня 1994 року Тернопільський домобудівний комбінат реорганізовано в ТОВ "Домобудівник".
ОСОБА_1 є членом профспілкової організації ТОВ "Домобудівник", що підтверджено списком членів профспілкової організації ТОВ "Домобудівник", складеним головою профспілки.
Судами також встановлено, що у період з 1 жовтня 2015 року в ТОВ "Домобудівник" оголошувався виробничий простій.
Згідно з наказом голови комісії з припинення ТОВ "Домобудівник" від 12 березня 2016 року № 12/03/16-1 "Про припинення виробничого простою" припинено робочий простій на підприємстві та установлено початок роботи з 14 березня 2016 року. Доказів про ознайомлення з вказаним наказом ОСОБА_1 відповідачем суду не надано.
Листом № 12/03/16-17 від 12 березня 2016 року ТОВ "Домобудівник" повідомляло позивача про те, що у зв`язку із зміною місцезнаходження ТОВ "Домобудівник" та незаконною передачею ОСОБА_3 у квітні 2015 року в оренду приміщень по АДРЕСА_2 Товариству з обмеженою відповідальністю "Роял-контракт", робочі місця всіх працівників бухгалтерії, відділу кадрів та інших фахівців, робочі місця яких знаходилися за адресою АДРЕСА_2, будуть розташовані за адресою АДРЕСА_3, тому працівники зобов`язані прибути на своє робоче місце не пізніше наступного дня з моменту отримання цього листа.
Зазначений лист був направлений позивачу рекомендованою кореспонденцією, проте доказів про його вручення ОСОБА_1 суду не надано. Інших доказів, які б підтверджували про ознайомлення позивача із зміною його робочого місця, відповідачем не представлено.
Згідно з актом № 17/5-16 від 6 травня 2016 року про відсутність працівника на робочому місці комісія в складі заступника директора ТОВ "Домобудівник" Стадник О. М., головного інженера ОСОБА_5, виконавчого директора ОСОБА_6 засвідчила, що начальник відомчої охорони ОСОБА_1 був відсутній на роботі 6 травня 2016 року без поважних причин у період з 9 год00 хв до 17 год30 хв - впродовж всього робочого дня.
У доповідній записці № 17-16 від 6 травня 2016 року, адресованій голові комісії з припинення ТОВ "Домобудівник", заступник директора ТОВ "Домобудівник" Стадник О. М. вказала, що начальник відомчої охорони ОСОБА_1 6 травня 2016 року був відсутній на роботі без поважних причин в період з 9 год00 хв до 17 год30 хв, у зв`язку з чим просить за грубе порушення трудової дисципліни застосувати до нього дисциплінарне стягнення.
Місцезнаходження виробничих приміщень ТОВ "Домобудівник" та робочим місцем позивача є АДРЕСА_2 .
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, профспілкова організація TOB "Домобудівник" знаходиться за адресою місто Тернопіль, вулиця Лозовецька, 13.
Наказом голови комісії з припинення ТОВ "Домобудівник" № 16/05/16-16 від 16 травня 2016 року "Про звільнення за прогул без поважних причин ОСОБА_1" позивача звільнено з роботи з посади начальника відомчої охорони з 16 травня 2016 року за прогул (відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин) на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Підпис ОСОБА_1 про ознайомлення із даним наказом відсутній.
В наказі підставами звільнення позивача з роботи зазначені акт від 6 травня 2016 року про відсутність на робочому місці та доповідна записка від 6 травня 2016 року.
16 травня 2016 року ТОВ "Домобудівник" направило позивачу лист № 16/5-25/16 з повідомленням про звільнення за прогул та вимогою з`явитися на підприємство протягом 2-х робочих днів для отримання трудової книжки та проведення повного розрахунку. Зазначені листи були направлені позивачу рекомендованою кореспонденцією, проте доказів про їх вручення ОСОБА_1 суду не надано.
Згідно з табелями обліку робочого часу ТОВ "Домобудівник" за листопад-грудень 2015 року, січень-травень 2016 року, складених виконавчим директором ТОВ "Домобудівник" ОСОБА_6, ОСОБА_1 за вказаний період проставлено відмітку про неявку на роботу.
Відповідно до акта перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 19-01-40/161 ТОВ "Домобудівник" (місце провадження господарської діяльності місто Тернопіль, вулиця Лозовецька, 13, юридична адреса АДРЕСА_4 ) проведеною перевіркою виявлено, що всупереч частині другій статті 30 Закону України "Про оплату праці" станом на час перевірки, тобто з 4 квітня 2017 року до 10 квітня 2017 року, адміністрацією ТОВ "Домобудівник" не забезпечено облік виконуваної працівниками роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці. Зокрема, у товаристві відсутні табелі обліку робочого часу і відомості про заробітну плату, у тому числі ОСОБА_1 за весь час роботи у товаристві. Крім цього, заробітна плата працівникам товариства упродовж січня-березня 2017 року виплачувалась нерегулярно, по мірі надходження коштів, без виплати авансу та не у повному обсязі. Загальна сума невиплаченої заробітної плати за січень-лютий 2017 року становить 254 747,09 грн.
Судами попередніх інстанцій із табелів обліку робочого часу ТОВ "Домобудівник" за листопад-грудень 2015 року та січень-грудень 2016 року, оригінали яких було оглянуто у судовому засіданні, складених та підписаних начальником відділу кадрів ТОВ "Домобудівник" Стельмах Л. Б. та інженером ОСОБА_7, також встановлено, що за вказаний період у зазначених табелях обліку робочого часу наявна відмітка про присутність на робочому місці ОСОБА_1 .
Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу, наданими Пенсійним фондом України та сформованими станом на 9 лютого 2017 року, заробітна плата ОСОБА_1 у серпні 2015 року становила 3 000 грн за відпрацьований повний робочий місяць, у вересні цього ж року - 5 978 грн за 30 робочих днів. У відомостях відсутні дані про суми заробітку за жовтень, листопад та грудень 2015 року. З цієї ж відомості встановлено, що в 2016 році позивачу у січні та лютому заробітна плата не нараховувалась, в березні та квітні 2016 року заробіток позивача зазначено в розмірі 1 400 грн, а у травні 2016 року -610,50 грн. За період з червня до грудня 2016 року дані про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 відсутні.
Відповідно до довідки ТОВ "Домобудівник" № 27/02/2018-1С від 27 лютого 2018 року про середню заробітну плату позивача для виплат, пов`язаних із щорічною відпусткою, заробітна плата позивача за серпень 2015 року вказана у сумі 3 000 грн за вересень 2015 року - 5 978 грн. У вищевказаній довідці відповідача відсутні дані про нараховану зарплату позивачу за жовтень 2015 року та вказано, що у листопаді-грудні 2015 року та січні-лютому 2016 року ОСОБА_1 нарахована заробітна плата у розмірі 1 200 грн, у березні 2016 року заробітна плата становила 464,52 грн, а у квітні 2016 року заробітна плата позивачу не нараховувалась.
Аналогічні відомості вказані у довідці ТОВ "Домобудівник" № 26/02/2018-2С від 27 лютого 2018 року про середню заробітну плату позивача для виплат, пов`язаних із щорічною відпусткою, та зазначено, що середня заробітна плата ОСОБА_1 для обчислення компенсації за невикористану відпустку встановить 69,50 грн.
Згідно з довідкою ТОВ "Домобудівник" ОСОБА_1 за період з листопада 2015 року до 30 квітня 2016 року проведено нарахування доходу у сумі 2 800 грн.
Вказана у довідках ТОВ "Домобудівник" інформація про нараховану та виплачену заробітну плату позивача суперечить даним, які подані роботодавцем до Пенсійного фонду України, щодо оплати праці позивача за період серпень, вересень, жовтень 2015 року та за січень-травень 2016 року.
Згідно з повідомленням № 1 від 16 лютого 2017 року профспілковий комітет профспілкової організації ТОВ "Домобудівник" вказав, що адміністрація ТОВ "Домобудівник" щодо надання згоди на звільнення ОСОБА_1 з роботи у профспілковий комітет не зверталась і профком згоди на звільнення позивача не надавав.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ТОВ "Домобудівник" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 вересня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України
від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, суд дійшов таких висновків.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Під час розгляду позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
Прогул, під яким розуміється відсутність на робочому місці без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня, за своєю правовою природою є порушенням трудової дисципліни (дисциплінарним проступком), під яким варто розуміти невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.