ОКРЕМА ДУМКА
Справа № 9901/261/21
Провадження № 11-89заі22
судді Великої Палати Верховного Суду Сімоненко В. М. на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2022 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
від 20 липня 2022 року
Рішенням ВРП від 08 червня 2021 року № 1264/0/15-21 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну підстави звільнення з посади судді.
ВРП виходила з того, що власноруч написаною заявою від 17 вересня 2013 року ОСОБА_1 підтвердив свій дійсний намір бути звільненим з посади судді за власним бажанням та реалізував своє право на вибір підстави для звільнення відповідно до вимог пункту 9 частини п`ятої статті 126 Конституції України у редакції, чинній на час ухвалення ВРЮ рішення від 24 вересня 2013 року
№ 977/0/15-13. Також зазначив, що чинне законодавство України не надає повноважень ВРП вносити зміни до актів, прийнятих Верховною Радою України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 20 липня 2022 року відмовив у задоволенні позову.
Рішення мотивовано тим, що звільнення судді з посади за загальними обставинами презюмує його волевиявлення як щодо самого звільнення, так і щодо підстави звільнення. Суб`єктивні права судді подати заяву про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням не виключають одне іншого, однак їх одночасна реалізація виключається. Вказана позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04 лютого 2021 року у справі № 9901/168/20 (провадження № 11-318заі20).
Також, зазначали, що позивач не скористався правом на відставку, а фактично здійснив вибір на користь призначення на посаду судді Конституційного Суду України шляхом звільнення з посади судді суду загальної юрисдикції за власним бажанням для усунення вимог щодо несумісності, що вимагалось чинним на той час законодавством.
ОСОБА_1 не звертався до ВРЮ із заявою про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення з посади судді у відставку, не звертався з вимогами внесення змін до постанови Верховної Ради України, якою його звільнено з посади судді, з метою зміни підстави звільнення, а постанова Верховної Ради України про звільнення судді позивачем не оскаржувалась відповідно до встановленого законодавством порядку.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2022 року
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 липня
2022 року залишено без змін.
Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками суду першої інстанції про те, що позивач не скористався правом на відставку, а фактично здійснив вибір на користь призначення на посаду судді Конституційного Суду України шляхом звільнення з посади судді суду загальної юрисдикції за власним бажанням для усунення вимог щодо несумісності, що вимагалось чинним на той час законодавством.
Велика Палата Верховного Суду не встановила обставин, які відповідно до частини першої статті 57 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" № 1798-VIII (далі - Закон № 1798-VIII) можуть бути підставою для скасування рішення ВРП від 08 червня 2021 року № 1264/0/15-21. Здійснюючи судовий контроль за правомірністю оскаржуваного рішення ВРП, суд першої інстанції правильно зазначив, що, проаналізувавши норми Конституції України, Законів України
"Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VІІІ (далі - Закон № 1402-VІІІ), та
Закону № 1798-VIII, можна дійти висновку, що ВРП не наділена повноваженнями вносити зміни у постанови Верховної Ради України з питань звільнення суддів, скасовувати їх, змінювати підстави звільнення з посади судді.
Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя, не згодний із судовим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
Частково не погоджуюсь із прийнятою постановою Великої Палати Верховного Суду, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 126 Конституції України підставами для звільнення судді є:
1) неспроможність виконувати повноваження за станом здоров`я;2) порушення суддею вимог щодо несумісності; 3) вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; 4) подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням; 5) незгода на переведення до іншого суду у разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду; 6) порушення обов`язку підтвердити законність джерела походження майна.